2.2. Етапи процесу планування та елементи плану розслідування.

Єдиний за своїми принципами, цілями та методами процес планування розслідування в залежності від характеру організаційних і тактичних задач може мати чотири основних рівні:

а) складання планів окремої слідчої дії (допиту, обшуку, освідування і т.ін.);

б) формування плану тактичної операції (затримання злочинців, встановлення особистості вбитого, виявлення зв’язків підозрюваного тощо);

в) планування на окремому етапі розслідування(початковому,наступному,заключному) ;

г) планування всього процесу розслідування по кримінальній справі.

Кожний з перерахованих рівнів планування має як загальні, так і специфічні риси. Найбільш повна структура планування властива процесам формування планів розслідування по кримінальній справі (у цілому) або по одному з його етапів (мається на увазі початковий чи наступний етапи, оскільки заключний етап розслідування має спрощену структуру планування).

Розглянемо найбільш повний варіант внутрішньої структури процесу планування.

Перший етап планування заключається у визначенні безпосередніх цілей розслідування і виділенні переліку проміжних цілей. Для цього виведені раніше з версій логічні висновки поділяються на більш дрібні і конкретні, і набувають зручну для планів форму питань чи обставин, що підлягають безпосередній перевірці.

Другий етап – його сутність полягає у виділенні загальноверсійних питань і обставин, тобто тих логічних висновків, що повторюються при їхньому виведенні з різних версій, а тому, щоб уникнути дублювання, їх необхідно виділити в самостійний розділ плану. У зміст цього розділу входить і виявлення так званих позаверсійних обставин, які, не будучи логічними наслідками версій, підлягають обов'язковому встановленню. Наприклад, встановлення здатності свідків адекватно сприймати різні явища і події, уточнення віку підозрюваних чи потерпілих, визначення осудності обвинуваченого, витребування характеристик, довідок про склад родини тощо.

Третій етап передбачає конкретний облік всіх засобів, які знаходяться у розпорядженні слідчого, і їхньому співставленні із задачами, визначеними на попередніх етапах. Слідчий оцінює матеріально-технічні, інформаційні, тимчасові й інші ресурси з урахуванням можливостей їхнього використання. У випадку недостатності ресурсів він залучає додаткові сили засоби чи порушує питання про передачу частини справ, які знаходяться у його провадженні, іншим слідчим, чи прибігає до значної інтенсифікації діяльності, чи змушений обрати небажаний варіант, пов’язаний із продовженням терміну досудового слідства.

Четвертий етап полягає у розробці варіантів (у тому числі резервних) здійснення процесуальних,оперативно-розшукових та інших дій і аналізі можливих результатів. На цьому етапі планування слідчий здійснює остаточний вибір і приймає рішення. Розробляючи ці рішення, він повинен використовувати усю наявну в нього інформацію, професійний досвід і знання для того, щоб заплановані ним дії і заходи були найбільш ефективними.

П'ятий етап планування заключається у визначенні, по-перше, термінів виконання намічених дій і, по-друге, безпосередніх виконавців. Саме тут слідчий приймає остаточне рішення про організаційно-управлінську структуру розслідування і форми взаємодії (слідчо-оперативна група, слідча бригада, тимчасове «підключення» слідчих і оперативних працівників для надання допомоги, виконання ними окремих доручень і оперативно-розшукових завдань і т.ін.).

Успішна реалізація усіх запланованих дій і заходів багато в чому залежить від визначення їхньої оптимальної черговості. При цьому перевага віддається наступним заходам:

а) несвоєчасне проведення яких може призвести до втрати доказів, неможливості виявлення носіїв інформації, ускладненню встановлення підозрюваних і їх затримання ;

б) загальним для перевірки всіх чи декількох версій (епізодів);

в) без здійснення яких подальша реалізація плану стано­ виться скрутною чи навіть неможливою, оскільки вони виступають інформаційною, організаційною чи тактичною базою для проведення наступних дій, у тому числі виконуємих іншими­ особами ( доручення слідчого, розшукові, оперативні, ревізійно-перевірочні завдання і т.ін.);

г) найбільш трудомістські і тривалі за здійсненням (будівельні, бухгалтерські експертизи, документальні ревізії, судово-біологічні дослідження і тощо) для того, щоб слідчий міг паралельно здійснювати й інші дії.

Шостий етап полягає в об'єднанні окремих планів, розроблених за кожною версією (епізодом), а також планів проведення загальноверсійних заходів у єдиний план розслідування по справі.¹

Планування на заключному етапі носить спрощений характер, оскільки розслідування здобуває неверсійного характеру і здійснюється в одному напрямку. Основний зміст планування на кінцевому етапі заключається у формуванні організаційних рішень по розподілу часу і засобів, встановленню оптимального порядку проведення обов'язкових процесуальних дій. У плані розслідування значне місце займають встановлення раціональної послідовності у проведенні передбачених процесуальним законом дій.

Процес планування тактичної операції включає:

а) визначення її безпосередньої мети;

б) встановлення і конкретизацію ресурсів, що знаходяться у разпорядженні слідчого, і співставлення їх з безпосередніми цілями;

в) розробку варіантів проведення слідчих, организаційно-­підготовчих, оперативно-розшукових та інших дій;

г) визначення безпосередніх виконавців і термінів виконання.

Планування окремої слідчої дії складається з трьох стадій:

1. визначення безпосередньої мети даної дії;

2. встановлення і конкретизація ресурсів і можливостей, головним чином інформаційних, тактичних і психологічних, які маються у розпорядженні слідчого;

3. безпосередня розробка організаційно-тактичного змісту слідчої дії, психологічних прийомів, визначення умов і часу їхньої реалізації, оцінка можливих результатів.

Кінцевий підсумок усього процесу планування — готовий (сформований) план розслідування.

Основними елементами сформованого плану розслідування є:

1. безпосередні цілі, тобто логічні висновки, виведені з прийнятих до перевірки версій чи конкретизовані у вигляді де­тальних питань, а також позаверсійні обставини, які підлягають встановленню;

2. ресурси, які знаходяться у розпорядженні слідчого. Це насамперед виконавці- працівники слідства, дізнання, експерти, спеціалісти, громадскість. Сюди ж варто віднести ма­теріальні засоби- транспорт, зв'язок, криміналістичну й іншу техніку;

3. слідчі, оперативно-розшукові, организаційно-підготовчі, інші дії та заходи. При плануванні враховують можливість найбільш оптимального сполучення названих дій і заходів, їх комплексне чи відокремлене, послідовне чи паралельне виконання;

4. тактичні прийоми, які складають зміст зазначених вище процесуальних і непроцесуальних дій. Чим більш загальний характер приймає планування, тим менш «питома вага» тактичних аспектів у порівнянні з організаційними. І,навпаки, при найбільш розгорнутому варіанті планування (складання плану окремої слідчої дії) розробка тактичних рішень грає значно велику роль, займаючи значне місце в структурі плану;

5)терміни проведення запланованих дій. Хоча при традиційній формі плану звичайно не відображається їх тривалість, однак слідчий повинен враховувати цю обставину для того, щоб уникнути збігу (накладення) у часі декількох заходів, доручених тому самому виконавцю. Терміни повинні визначатися з урахуванням складності і трудомісткості майбутньої роботи, особистих якостей виконавця, можливої протидії й інших факторів;

6)результати виконання плану і його коректування. Коректування плану відокремлене від процесу планування стадією практичної реалізації передбачених дій і заходів. Аналізуючи досягнуті результати, сприятливий чи несприятливий розвиток ситуації слідчий (керівник розслідування) може замінити виконавців, змінити їхню чисельність, внести корективи до складу, послідовність, зміст дій, терміни їхнього проведення й ін.

Техніка планування розслідування.

Іноді планування розслідування може бути мисленим. До мисленого плану слідчий прибігає звичайно на самому початку розслідування при виконанні таких першочергових слідчих дій, як огляд місця події і комплекс зв'язаних з ним заходів (огляд навколишньої місцевості, подвірно-по-квартирный обхід, перекриття можливих шляхів втечі злочинця, його переслідування по «гарячих слідах» тощо). У цій ситуації у слідчого не тільки немає вихідних даних для складання, але і часу для формування розгорнутого плану. Проте, ґрунтуючись на висунутих версіях, як правило, типових, він мислено складає спрощений план розслідування, оскільки типова ситуація цілком допускає можливість і типового (стандартного) планування.

Після виконання невідкладних у тактико-криміналістичному відношенні заходів і одержання вихідних даних виникає так звана ситуація інформаційної різноманітності, що вимагає більш детального і систематизованого планування. У зв'язку з цим слідчий складає письмовий план розслідування.

Техніка складання письмового плану зводиться до коротких записів за визначеною формою. Слідча прак­тика і криміналістична лі­тература вказують на можливість використання різних форм плану, але в ньому мають бути зазна­чені обставини і питання, що підлягають з'ясуванню, слідчі дії, терміни їх проведення.

Розглянемо найбільш детально можливі варіанти складання плану.

Структуру табличного плану розслідування, що є найбільш розповсюдженою формою, доцільно диференціювати на два розділи — загальноверсійний та версійний (эпізодний), останній у свою чергу складається з окремих підрозділів відповідно кількості перевіряємих версій (епізодів). Таблична форма плану з деякими змінами може бути використана при плануванні на будь-якому рівні незалежно від версійного чи эпізодного характеру розслідування (табл. 1).

Таблиця 1.