Лекція по темі №16 «Криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів, вибухових речовин і слідів їх використання».

ПИТАННЯ ЛЕКЦІЇ

1. Поняття, предмет дослідження судової балістики і її значення для розслідування злочинів. Поняття вогнепальної зброї та її класифікація.

2. Встановлення обставин застосування вогнепальної зброї.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бєлкин Р.С. Учебник “Криминалистика”. -М., 1999.

2. Біленчук П.Д. Підручник “Криміналістика”.

3. ГОСТ 21451-75. Патроны спортивные и охотничьи, термины и определения.

4. Жук Л. Револьверы и пистолеты. -М., 1982.

5. Криминалистическая техника. Справочная книга юриста. -М. Госюриздат, 1959.

6. Криміналістичне дослідження мисливської зброї (Пігаренко І.В., Вошленко, Молібога Н.П., Біленчук П.Д.). -К., 1987.

7. Кустанович С.Д. Судебная баллистика. -М., 1956.

8. Методические рекомендации по судебно-баллистической экспертизе. -М., 1979.

9. Патроны ручного огнестрельного оружия и их криминалистическое исследование. -М., 1983.

10. Стратонов В.М. Криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів і слідів їх застосування. Навчальний посібник. -Херсон, 1998.

11. Тихонов Е.М. Криминалистическая экспертиза холодного оружия. -Баркаул, 1987.

12. Червонов В.Ф. Очерки судебной баллистики. -М., 1953.

13. Криминалистика/ Под ред. Яблокова Н.П. -М., 1995.

Вступне слово

Приступаючи до розгляду першого питання нашої лекції потрібно відмітити два аспекти:

1. по-перше, ця тема є логічним продовженням попередніх тем «Трасології», в якій було відмічено, що сліди злочину можуть бути взагалі різними і знаходити свій вираз у виді знищення існуючих раніше предметів або речовин, появу на якому-небудь місці нових предметів або речовин і зміни стану окремих предметів, або їх поверхні в результаті зовнішнього впливу;

2. по-друге, важливість вивчення теми полягає в тому, що найбільш небезпечні злочини, такі як вбивства і розбійні напади частіше за все скоюються з застосуванням зброї. Дуже погано, коли в результаті невмілої роботи на місці крадіжки із взломом не будуть виявлені і вилучені різні сліди, після чого злочин залишиться нерозкритим. Ще гірше, якщо внаслідок низької професійної підготовки працівників міліції не вдається розкрити злочин, пов’язаний із застосуванням вогнепальної зброї. Озброєний злочинець, який залишився на волі, може в будь-який момент знову застосувати вогнепальну зброю, скоїти найтяжчі злочини.

В Кримінальному кодексі України злочинам зі зброєю присвячується декілька статей. Це статті 262 “Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем”, стаття 263 “Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”, стаття 264 “Недбале зберігання вогнепальної зброї або боєприпасів”, стаття 267 “Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами”, стаття 269 “Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин”.

1. Поняття, предмет дослідження судової балістики і її значення для розслідування злочинів

В кримінальному кодексі України злочинам зі зброєю присвячується декілька статей. Це статті 221 “Порушення правил зберігання, використання, обліку і перевезення вибухових речовин”, ст.222 “Незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут вогнепальної і холодної зброї, боєприпасів і вибухових речовин”, ст.223 “Викрадення вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин”, ст..224 “Недбале зберігання вогнепальної зброї і боєприпасів”.

Ці злочини особливо небезпечні, коли скоюються організованими злочинними структурами. Зброя застосовується при скоєні особливо тяжких злочинів і вбивств, бандитизм, розбій та ін.

Розслідування будь-якого із наведених злочинів потребує знання того, що складає зміст такого розділу криміналістичної техніки, який іменується судовою балістикою, знання можливостей судово-балістичної експертизи, яка покликана вирішувати в процесі розслідування і розкриття злочинів технічні питання, пов’язані з вогнепальною зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами (ВР) і вибуховими пристроями (ВП).

Судова балістика – розділ криміналістики, який вивчає технічні питання,які виникають при розслідуванні злочинів, пов’язаних із застосуванням, а також носінням, зберіганням, виготовленням, збутом або вимаганням вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, а також ВР і ВП. Судова балістика включає технічні відомості, які відносяться до вогнепальної зброї, боєприпасів і слідам їх застосування розробляє рекомендації по застосуванню методів і засобів виявлення цих об’єктів, їх вилучення та дослідження, мета – встановити обставини, які мають суттєве значення для розслідування, розкриття і попередження злочинів.

Балістика – це воєнно-технічна наука про рух снаряда. Вона підрозділяється на внутрішню, що вивчає рух снаряду в каналі ствола, і зовнішню – політ снаряда після виходу із каналу ствола або пускового пристрою. Тому термін “судова балістика” в значній мірі умовний. Він зручний тим, що дозволяє визначити направленість викладених відомостей.

Основою для створення судової балістики послужили як положення загальної балістики, так і відомості із інших військових наук (матеріальна частина зброї, конструювання зброї та ін.). В судовій балістиці відображені основні положення трасології, які стосуються механізму виникнення слідів, ідентифікації об’єкта по слідам. Вона тісно пов’язана з судовою медициною – в області дослідження вогнепальних пошкоджень на одязі та тілі людини.

Об’єктами судово-балістичного дослідження є:

• ручна вогнепальна зброя і її частини;

• патрони до ручної вогнепальної зброї – як зарядженні, так і їх компоненти, в тому числі і стріляні кулі, стріляні гільзи, дріб, картеч, пижі, прокладки, порох та ін.;

• сліди-пошкодження при пошкодженні із ручної вогнепальної зброї;

• інші боєприпаси (гранати, міни), їх частини, сліди їх застосування;

• вибухові пристрої, вибухові речовини і сліди їх застосування.

В ряді випадків об’єктом криміналістичного дослідження є окремі речові докази, обстановка місця пригоди, наприклад при встановленні місцезнаходження стріляючого. Це викликає необхідність проведення відповідних балістичних досліджень на місці пригоди і ретельної фіксації взаємопов’язаних слідів і ознак застосованої вогнепальної зброї шляхом фотографування, проведення вимірів і протоколювання. При проведенні зазначених балістичних досліджень використовуються методи криміналістичного фотографування трасології, особливо з метою ідентифікації. Задачі, що вирішуються при балістичних дослідженняхрозподіляються, як і в інших галузях криміналістичної техніки, на дві категорії: ідентифікаційні і діагностичні.

До ідентифікаційних відносяться: ототожнення зброї по стріляним кулям, гільзам, дробі; встановлення групової належності, в тому числі загального джерела походження боєприпасів, їх компонентів, частин, ідентифікація шляхом встановлення цілого по частинах (куля, гільза, пиж, частина булатного листа).

До діагностичних відносяться:

• задачі, пов’язані з визначенням відповідності об’єкту заданим характеристикам; чи являється даний об’єкт вогнепальною зброєю, чи справна вогнепальна зброя і чи придатна вона для проведення пострілу, чи можливий із даної зброї постріл без натиску на спусковий гачок, чи являється даний об’єкт вибуховим пристроєм та ін.;

• задачі по встановленню механізму минулої пригоди, встановлення факту проведення пострілу, визначення його спрямованості і дистанції, встановлення місця пострілу, місця вибуху та ін.

Балістичне дослідження дозволяє встановити факти, необхідні для відповідної кваліфікації злочину. За допомогою криміналістичного дослідження зброї, боєприпасів і слідів пострілу встановлюється сутність минулої пригоди, визначає місце, час, спосіб її скоєння, встановлення причинного зв’язку між діями і наслідками (кількість проведених пострілів, їх черговість та ін.). При наявності пошкоджень на тілі і одежі живих осіб і трупів проводиться комплексне судово-балістичне і судово-медичне дослідження.

При дослідженні слідів пострілу і боєприпасів використовується спектральний, рентгенівський і хімічний аналіз. Для дослідження частин змазки і осалки застосовуються газово-рідинна хроматографія та інфрачервона електрометрія.