I. Анатомічні (статичні) ознаки.

Це такі ознаки, будова й особливості яких визначені розвитком скелета (м’язові тканини) й відкладання жиру. До них відносяться ріст, тілобудова, риси обличчя та ін.

II Функціональні (динамічні) ознаки.

Це такі ознаки, які зовнішньо проявляються в людині при виконанні ними мовних, рухомих функцій, в том числі й його поведінки.

Функціональні ознаки можуть бути вродженими, але частіше є придбаними. Під впливом тих чи інших умов, а в деякій мірі по волі самої людини, функціональні ознаки можуть піддаватися різним змінам. До функціональних ознак відносяться: осанка, поза, хода, звички, способи виконання різною особою відповідних дій, жестикуляція, міміка.

До побічних ознак можна віднести тільки дві групи зовнішніх ознак.

І. Ознаки одягу, взуття, прикрас й інших предметів, що носить людина (окуляри тощо), виниклі в результаті їх виготовлення, які можна назвати виробничими.

ІІ. Ознаки, виниклі в процесі носіння й користування цих речей та предметів (потертість на рукавах, сліди на обличчі від окулярів, потертість каблуків тощо), які слід називати відображуваними ознаками.

Ці ознаки є менш стійкою характеристикою зовнішнього обліку людини. В той же час вони можуть відігравати велику роль при встановленні особистості, особливо при розшуку зниклих з місця події злочинців, впізнання трупів, невідомих осіб та ін.

Деякі ознаки можуть зустрічатися лише в окремих осіб (татуювання, бородавки, відсутність пальця, руки та ін.). Такі ознаки називаються особливими прикметами. Вони можуть бути як анатомічні, так і функціональні, й можуть відноситись до одягу людини, прикрас.

Наприклад: Нижче правового вуха родима пляма, два передніх зуба верхньої щелепи з білого металу, на правому вусі японський медичний браслет, вдягнутий в джинси, посилено жестикулює та ін.

Особливі прикмети, які легкодоступні спостереженню і відразу звертають на себе увагу, іменуються броскими прикметами.

Наприклад: на правій щоці сліди (рубці) опіку. Сукупність зовнішніх ознак індивідуалізує зовнішність кожної людини, тобто відрізняє його від інших людей.

В залежності від того як часто зустрічаються та разом з тим за ступенем ідентифікаційної значимості, зовнішні ознаки слід підрозділити на загальні та приватні.

Загальні ознаки або групові можуть бути властиві різним обличчям людей (наприклад: расовим чи національним) та звичайно складають характеристики загально розповсюджених у народі (наприклад, очі вузькі, скули великі, губи товсті та ін.).

До приватних ознак, які мають більшу ідентифікаційну цінність відносяться різноманітні індивідуальні особливості в будові деталей обличчя й тіла й можливі відхилення від звичайних норм (аномалії).

Наприклад: Конфігурація складок вій, особлива пігментація шкіри, будова шрамів, бородавок та ін.).

Для встановлення особистості не менш важлива й ступінь стійкості (відносна незмінність) зовнішніх ознак. Меншим змінам піддаються анатомічні (статистичні) ознаки, які характеризують частини тіла (обличчя), що мають близько розташовану кістно-хрящову основу. Ступінь стійкості функціональних (динамічних) ознак неоднакова.

Найбільш стійкі функціональні ознаки вродженого та патологічного (хворобливого) походження (наприклад: коротше нога - кутильчиння).

Індивідуальність обліку людини й відносна стійкість ознак зовнішності дозволяє робити ототожнення особистості по рисам зовнішності.

Ототожнення особистості по зовнішнім ознакам здійснюється в формі впізнання, що проводиться в порядку ст.ст.174-176 КПК України, а також криміналістичних й інших ідентифікаційних досліджень, що здійснюються у відповідності з вимогами ст. ст. 75, 196-199 КПК України.

В якості об’єктів що ототожнюються при встановленні особистості по зовнішнім ознакам виступають:

1. Матеріально-фіксовані відображення (фотознімки живих осіб та трупів).

2. Мисленневі образи, що відобразилися в пам’яті людини.

3. Опис прикмет (словесний портрет).

4. Трупи і кісткові залишки (головним чином череп).

Зовнішні ознаки, як засоби встановлення особистості, використовуються в різних галузях оперативної та слідчої роботи ОВС, зокрема:

1. При розшуку невідомих злочинців, зниклих з місця події, по прикметах, встановлених при проведенні першопочаткових слідчих дій та оперативних міроприємств.

2. При виявленні осіб, відомих органам, що здійснюють розшук.

3. При розшуку осіб, що зникли безвісті.

4. При встановленні особистості загиблих по невпізнаних трупах.

5. При перевірці особи арештованого на слідстві, в суді та в місцях позбавлення волі.

6. При підготовці й проведенні впізнання живих осіб та трупів.

7. При оперативній перевірці документів.

8. При експертному дослідженні фотовідображень з метою ототожнення особи.

9. Зовнішні ознаки людини широко використовуються в криміналістичних та оперативних обліках.

Таким чином:

1. Під зовнішніми ознаками людини ми розуміємо зовнішні дані, характеризуючи його облік.

2. Зовнішні ознаки у своїй сукупності індивідуальні і відносно стійкі, що дозволяє використовувати їх для ототожнення особистості.

3. Зовнішні ознаки людини поділяються на власні (анатомічні й функціональні) та побічні (ознаки виготовлення та носіння одягу, прикрас).

4. Ознаки зовнішності у роботі ОВС широко використовуються в слідчій, оперативній та експертній практиці.