- •Лекція По темі №1 “Предмет, система і задачі криміналістики, її місце серед інших наук”
- •Висновки
- •1. Предмет науки криміналістики
- •2. Завдання криміналістики
- •3. Система криміналістики
- •4. Закони розвитку науки криміналістики
- •Лекція по темі №2 «Розвиток, становлення та сучасний стан криміналістики в Україні».
- •1. Історія розвитку та становлення спеціальних знань у практиці розслідування злочинів (історичний аспект криміналістики).
- •2. Основні етапи формування криміналістики в Україні в 19 - на початку 20 століття.
- •3. Шляхи розвитку криміналістики в Україні в 20 столітті.
- •4.Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні
- •Лекція по темі №4 «Теорія механізму вчинення злочину, основи механізму злочинної діяльності».
- •Криміналістичне поняття злочинної діяльності та її види
- •Лекція по темі №4 Методологічні основи та методи криміналістики і криміналістичної діяльності»
- •3. Закони розвитку науки криміналістики.
- •2. Поняття і сутність методологічних основ криміналістики.
- •2. Закони розвитку науки криміналістики
- •3. Криміналістичний метод, поняття та класифікація
- •Лекція по темі №6 «Криміналістична ідентифікація».
- •1. Поняття, завдання і сутність криміналістичної ідентифікації та її види
- •2. Встановлення групової належності і діагностики, їх значення.
- •Л е к ц і я по темі №7 «концептуальні положення криміналістичної техніки та її галузей»
- •1. Поняття, зміст, значення і система криміналістичної техніки.
- •4. Засоби і методи експертного дослідження слідів злочинів та інших речових доказів
- •5. Перспективи розвитку засобів і методів криміналістичної техніки
- •Лекція по темі №9 «Судова фотографія та відеозапис »
- •1. Короткий нарис історії фотографії. Криміналістична фотографія: поняття, значення, система
- •2. Методи фіксуючої фотографії. Застосування фотографії при провадженні слідчих дій
- •3.Дослідницька фотографія. Застосування фотографічних методів дослідження речових доказів.
- •4. Застосування відеозапису в процесі розкриття і розслідування злочинів
- •Лекція по темі №12 “Криміналістичне вчення про сліди”
- •1. Загальні положення трасології. Класифікація слідів, їх криміналістичне значення.
- •Сліди людини (антропоскопія)
- •Сліди транспортних засобів та інших знарядь скоєння злочину, що вивчаються трасологією
- •Лекція по темі №10 «Розшук і ототожнення людини за зовнішніми ознаками»
- •1. Поняття зовнішніх ознак людини їх класифікація.
- •I. Анатомічні (статичні) ознаки.
- •II Функціональні (динамічні) ознаки.
- •Поняття “словесного портрета”. Правила опису зовнішності людини по методу “словесного портрета”
- •Джерело отримання інформації про ознаки зовнішності відомих і невідомих осіб
- •По темі №13-14 «Криміналістичне дослідження документів та письма».
- •1. Поняття, предмет і задачі криміналістичного дослідження документів.
- •2. Слідчий огляд і попереднє дослідження документів.
- •3. Прийоми криміналістичного дослідження документів. Криміналістичне дослідження рукописів.
- •Використання почерку для розшуку і ідентифікації виконавців рукописів.
- •Загальна інформація про методику проведення почеркознавчої експертизи.
- •Техніко-криміналістичне дослідження документів.
- •Встановлення факту зміни документів.
- •Дослідження відбитків печаток і штампів.
- •Встановлення змісту пошкоджених документів.
- •Дослідження машинописних текстів
- •Криміналістичне дослідження фото-, кіно-, відеодокументів.
- •Криміналістичні обліки документів.
- •Лекція по темі №16 «Криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів, вибухових речовин і слідів їх використання».
- •Вступне слово
- •1. Поняття, предмет дослідження судової балістики і її значення для розслідування злочинів
- •Поняття вогнепальної зброї та її кваліфікація і криміналістичне дослідження патронів
- •Криміналістичне дослідження патронів
- •Встановлення обставин застосування вогнепальної зброї
- •Криміналістичне дослідження холодної зброї і слідів її використання
- •1. Криміналістичні обліки і кримінальна реєстрація, їх поняття, сутність , задачі
- •Кримінальна реєстрація
- •2. Види криміналістичних обліків і їх призначення.
- •Дактилоскопічні обліки.
- •Колекції знарядь зламування.
- •Картотеки слідів взуття.
- •Картотеки слідів транспортних засобів (протекторів шин).
- •Колекції куль і гільз зі слідами зброї (кулегільзотеки)
- •Обліки підроблених грошових знаків, цінних паперів та бланків документів, які виготовлені поліграфічним способом
- •Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
- •3. Об’єкти криміналістичного обліку, особливості ведення окремих видів обліків.
- •Лекція по темі №19 «кОнцептуальні положення криміналістичної тактики»
- •2. Криміналістична тактика.
- •3. Тактика провадження слідчих дій.
- •Лекція по темі № 20
- •1. Сутність організації розслідування.
- •2. Планування розслідування.
- •2.1. Поняття та принципи планування.
- •2.2. Етапи процесу планування та елементи плану розслідування.
- •План розслідування
- •Розділ 1.
- •Розділ II
- •1. Найменування версії чи епізода
- •3.Сутність поняття криміналістичної версії. Класифікація та побудова версій.
- •Лекція по темі № 21 «Організація та тактика слідчого огляду».
- •Поняття та види слідчих оглядів.
- •Підготовка до огляду місця події
- •Тактика проведення огляду місця події.
- •Фіксація результатів огляду місця події
- •Лекція по темі№ 23 «Організація і тактика обшуку та виїмки »
- •1. Поняття, види та задачі обшуку і виїмки. Підстави проведення обшуку і виїмки.
- •2. Загальні положення тактики обшуку
- •Особистий обшук
- •Детальна стадія
- •Обмір приміщень і предметів Визначення місць зберігання відшуканих предметів
- •Особливості тактики проведення виїмки.
- •Лекція по темі №25 «Організація і тактика допиту та очної ставки»
- •1. Поняття, види і завдання допиту.
- •2. Загальні положення процесуального характеру.
- •3. Організаційно-методичні засади і підготовка до допиту.
- •4. Тактичні та пізнавально-методичні прийоми допиту.
- •Тактика допиту підозрюваних і обвинувачених
- •Лекція по темі № 26 “Організація та тактика пред’явлення для впізнання”
- •1. Поняття та види пред'явлення для впізнання
- •2. Загальні правила пред'явлення для впізнання
- •3. Попередній допит суб’єкта впізнання
- •4. Підбір об'єктів, серед яких буде пред'явлено такий, що цікавить слідство, та їх пред'явлення
- •5. Вибір умов і місця пред'явлення для впізнання
- •6. Підбір учасників
- •7. Застосування технічних засобів.
- •8. Особливості пред'явлення для впізнання предметів.
- •Пред'явлення для впізнання людей
- •8.1.1. Впізнання поза візуальним спостереженням особи, яку впізнають
- •Впізнання за голосом і особливостями мови
- •Пред'явлення для впізнання трупів
- •9. Пред'явлення для впізнання тварин (птахів)
- •10. Пред'явлення для впізнання ділянок місцевості, приміщень і будівель
- •Лекція по темі № 27 «Організація і тактика відтворення обстановки і обставин події».
- •1. Поняття, завдання і види відтворення обстановки і обставин події.
- •Тактика проведення відтворення обстановки і обставин події
- •Перевірка показань на місці
- •3. Фіксащя відтворення обстановки і обставин події і оцінка його результатів
- •Лекція по темі № 29 «Тактика підготовки і призначення судових експертиз»
- •1.Судова експертологія і судова експертиза, поняття, сутність, задачі, класифікація.
- •2. Організація і можливості судової експертизи в Україні
- •Проведення експертиз в системі мвс (ндекц)
- •3. Підготовка і призначення судових експертиз.
- •Підготовка та підбір матеріалів
- •Тактичні прийоми отримання зразків.
Лекція по темі №9 «Судова фотографія та відеозапис »
Питання лекції:
Короткий нарис історії фотографії. Криміналістична фотографія: поняття, значення, система.
Методи фіксуючої фотографії. Застосування фотографії при провадженні слідчих дій.
Дослідницька фотографія. Застосування фотографічних методів дослідження речових доказів.
Застосування відеозапису в процесі розкриття і розслідування злочинів.
Висновок.
ЛІТЕРАТУРА:
Башкатов В.К. Судово-фотографічна експертиза: Навчальний
посібник. М.: Академія МВС СРСР, 1980. 51 с.
Градобоєв В.М. Судова фотографія для слідчих:
Навчальний посібник. Л.,1987.-987 с.
Журба Ю.И. Краткий довідник по фотографічним процесам і матеріалам. М.: "Мистецтво", 1990. - 352 с.
Колесніченко А.Н., Найдис И.Д. Судова фотографія. Харків: Вища школа. 1981. - 184 с.
Криміналістична експертиза: виникнення, становлення і тенденції розвитку.-М.: ЮИ МВС РФ, 1994.-231 с.
Курськ Л.Д, Фельдман Я.Д. Илюстрований посібник по навчальній фотозйомці. Практ. посібник. М.: Вища. шк.,1991.-160 с.
Леви А.А., Горинов Ю.А. Звукозапис і відеозапис в кримінальному судочинстві. М.: Юрид. л.,1983. -112 с.
Микулин В.П. 25 уроків фотографії . М. "Мистецтво", - 480 с.
Салтевський М.В., Гапонов Ю.С. Питання судової фотографії і кінозйомки: (Навчальний посібник). КВШ МВС СРСР,Київ,1974.159
Довідник слідчого. Вип. 1 (Практична криміналістика: слідчі дії). М.:Юрид. л., 1990.- 288 с.
Сирков С.М., Моісеєв А.П. Фотографування на місці події. Частина 1 Загальні положення.М.: ВНИИ МВС СРСР.1980.104 с.
Чібисов К.В.Загальна фотографія. М.: "Мистецтво", 1984.- 446 с.
Эйнгорн Э. Основи фотографії. М.: "Мистецтво", 1989.- 240 с.
1. Короткий нарис історії фотографії. Криміналістична фотографія: поняття, значення, система
Фотографія в роботі органів внутрішніх справ займає видне місце і широко застосовується як засіб фіксації доказової інформації при провадженні слідчих дій. Фотографічні знімки дозволяють сприймати зафіксовані об'єкти в предметно-просторовій формі й у більшому об'ємі, чим це дозволяє їхній словесний опис у протоколі слідчої дії. Вивчення криміналістичної фотографії припускає вивчення не тільки її спеціальних видів, але і загальної фотографії, тому що без знання основ загальної фотографії важко засвоїти засоби криміналістичної.
У 1989 році здійснилося 150 років, як була відкрита фотографія. З перших років свого існування вона одержала застосування не тільки в побуті, але і використовувалася в рішенні сугубо наукових задач. Фотографія ( фото-світло, графо-пишу). Появі фотографії передували відкриття багатьох учених. Перша фотокамера (камера-обскура) являла собою світлонепроникну шухляду з отвором у стінці, принцип роботи якої описав у своїх працях видатний італійський учений і художник епохи Відродження Леонардо да Вінчі. Великий внесок у розвиток фотографії внесли французи Жозеф Нисефор Ньєпс, Луї-Жак Манде Дагерр і англієць Вильям Фокс Генри Талболт. Дагерр, що працював до 1883 р. разом із Ньепсом, отримав зображення на срібній платівці, обробленої парами ртуті і закріпленої за допомогою розчину повареної солі. Свій спосіб він назвав дагерротипією. У своїх роботах Дагерр використовував матеріали дослідження Ньєпса, однак він ніколи про це не згадував. Технологія Дагерра не дозволяла розмножувати знімки, і тільки винахід англійця Талболта поклав початок розробці негативно-позитивного методу одержання фотознімків, і це сприяло відкриттю нового способу готування світлосприймаючого паперу. У 1835 р. Талболт просочивши хлористим сріблом папір, одержав на ній знімок вікна свого будинку у виді негатива. Потім, приклавши до нього папір, оброблений тим же розчином, він одержав позитивний відбиток. Знімки були далеківід досконалості, але своїм винаходом Талболт довів можливість тиражування відбитків.
Фотографія, зародившись у Франції й Англії, швидко розповсюджувалася в інші країни. У Росії перші фотографічні зображення були отримані російським хіміком і ботаніком Юлієм Федоровичем Фрицше, що, вивчивши метод Талболта, запропонував у цілях поліпшення зображення замінити тиосульфіт натрію (гипосульфітом) у розчині , що виявляє аміак. Великий внесок у розвиток фотографії внесли й інші російські вчені і винахідники. Винахідник-самоучка И.В. Болдирєв запропонував спосіб виготовлення прозорої гнучкої плівки за декілька років до випуску подібних плівок американською фірмою "Кодак", С.А. Юрковский виготовив шторний-щілинний затвор для коротких експозицій, І.І. Филипенко сконструював похідну фотолабораторію, С.Л. Левицкий, що особисто знав Дагерра, сконструював фотографічну камеру з м'яким хутром для наводки на різкість. Цей спосіб наводки на різкість знаходить застосування й у сучасних великоформатних камерах. Крім цього Левицким запропоноване використання при зйомці в несприятливих умовах електричної дуги. Основоположником наукової і судової фотографії є російський фахівець Е.Ф. Буринский. У 1894 р. а дорученням Російської Академії наук він організував лабораторію фотографічного відновлення древніх письмен. Їм був розроблений метод, що дозволив прочитати зниклий текст грамот 14 в. На сирцевих шкірах, що раніше були визнані дослідниками безнадійними. Буринский застосував розроблений їм метод відновлення згаслих текстів, який є в поступовому підвищені контрасту початкового тексту. Через велике історичне значення цієї роботи, Російська Академія наук відзначила Е.Ф. Буринского премією імені М.В. Ломоносова "за метод дослідження, рівний значенню мікроскопа".
У 70-х р.р. минулого століття починаються спроби використовувати фотографію для цілей реєстрації і розслідування.
Вперше використала фотографію французька поліція (1841 р.).
Потім інформація про фотографування злочинців з'явилися в Бельгії, Швейцарії й в інших країнах. У цей час розробляються спеціальні способи й апаратура для фотографування злочинців. Істотних результатів у цій області отримала французький криміналіст А. Бертильон, який використав декілька фотокамер для пізнавальної зйомки, зйомки на місці події і для зйомки трупів. Їм же були розроблені правила сигналітичної і вимірювальної фотозйомки. Прикладом використання фотографії при розшуку може послужити повідомлення в "Юридичній газеті" за 1896 р. у якій описувався розшук двох арештантів, що збігли з Ярославського острогу. "Доглядач острогу згадав, що один з них писав листи у Волоколамський повіт Московської губернії, і відправив туди розшукову вимогу, приклавши до неї фотокартки розшукуваних. По описах вони були затримані і впізнані по фотографіях, а потім повернені в острог".
Поряд із використанням фотографії в пошуковій і реєстраційній роботі її впроваджують і в судову експертизу. У цьому напрямку багато і плідно працював Е.Ф. Буринский. У 1892 році при Санкт-Петербурзькому окружному суді він на свої засоби створює судово-фотографічну лабораторію. У 1893 р. замість неї при прокурорі Санкт-Петербурзької судової палати утворюється урядова судово-фотографічна лабораторія, завідування якої було доручено Е.Ф. Буринському. У 1912 р. лабораторія була перетворена в Петербургській кабінет науково-судової експертизи, що поклало початок створенню криміналістичної фотографії у Росії.
Розвиваючи застосування фотографії в слідчій роботі, Е.Ф.Буринский займається розробкою прийомів і засобів судової фотографії. На відміну від Ганса Гросса, що рекомендував застосовувати фотографію про усякий випадок, Е.Ф. Буринский вважав, що необхідно розробити правила судової фотографії, котрі повинні знайти відбиток у законі і бути обов'язковими для виконання усіма.
Першою роботою з питань використання фотографії в боротьбі зі злочинністю була книга С.М. Потапова "Судова фотографія" (1926 р.), у який він дав визначення судової фотографії як системи "науково вироблених методів фотографічної зйомки, застосовуваної з метою розкриття злочинів і пред’явлення суду наочного доказового матеріалу". Робота витримала три видання. У останньому виданні цієї роботи (1948 р.) С.М. Потапов розділив систему судової фотографії на: судово-оперативну фотографію і судово-фотографічну експертизу. Перша, на його думку, містить методи фіксуючої фотозйомки - сигналітичної, метричної, масштабної, репродукційної і дедуктивної. Друга охоплює три види експертизи: для встановлення тотожності, для виявлення недоступних звичайному зорові деталей і для виявлення невидимого. Такий розподіл фотографії носить відносний характер, тому що ті самі методи і прийоми фотографічної зйомки можуть у принципі застосовуватися як слідчим, так і експертом-криміналістом.
Визначення судової фотографії, запропоноване С.М. Потаповим, у сутності збереглося дотепер. Його лише конкретизували і декілька модернізували. В рекомендованому підручнику (т.1, 1987 р.) це визначення виглядає наступним способом: "Криміналістична фотографія - це один із розділів криміналістичної техніки. Вона являє собою систему наукових положень і розроблених на їхній основі фотографічних методів, засобів і прийомів, використовуємих при фіксації і дослідженні доказів для розкриття і запобігання злочинів".
Під фотографічними засобами мають на увазі апаратуру для зйомки, приналежності до неї, фотоматеріали і використовувані для їхнього опрацювання хімічні реактиви. Фотографічні методи і прийоми - це система правил і рекомендацій по застосуванню фотографічних засобів для одержання фотозображень.
Практичне значення криміналістичної фотографії виключно велика. Вона служить основним засобом фіксації зовнішнього вигляду різних об'єктів, що мають доказове значення по кримінальних справах, їхніх ознак, а в ряді випадків і властивостей. Фотознімки можуть служити не тільки илюстративним матеріалом, але і джерелом доказів, засобом для розшуку й ідентифікації різних об'єктів. Застосування фотографічних методів дослідження істотно розширюють можливості криміналістичної й інших видів судових експертиз.
Будучи розділом криміналістичної техніки, криміналістична фотографія з врахуванням задач, що стоять перед нею, і сфер застосування умовно підрозділяється: на оперативно-розшукову, судово-слідчу і судово-експертну (судово-дослідницьку) фотографію. Судово-слідчу й оперативно-розшукову фотографію можна об'єднати в одну групу - фіксуюча фотографія, тому що в роботі слідчого й оперативного працівника застосовуються переважно методи останньої. Об’єктами зйомки в слідчій практиці є: місця подій із їхньою обстановкою, трупи, сліди злочину і злочинця, речові докази, особи обвинувачувані у вчиненні злочини. Об'єктами зйомки, застосовуваної в процесі оперативно-розшукової діяльності, служать: подія злочину й особа, що його вчинила.
Отримані при проведенні різних слідчих дій фотознімки являють собою фотодокументи-додатки до протоколів відповідних слідчих дій. Про виготовлення цих фотодокументів робиться відмітка в протоколі слідчої дії, а самі фотознімки оформляються у виді фототаблиць, доповнених пояснювальними написами, або залучаються до справи в конверті. Фототаблиці підписуються слідчим і особою.
Від фотодокументів-додатків та протоколів слідчих дій варто відрізняти фотодокументи-речові докази, отримані по кримінальній справі. Ці знімки після їхнього перегляду прилучаються до справи слідчим спеціальною постановою і служать повноцінним засобом доказування.
У порівнянні з іншими методами фіксації (протоколи, схеми, плани, малюнки, креслення і т.п.) криміналістична фотографія забезпечує більш високий ступінь наочності, об’єктивності, точності і повноти фіксації.
Перед судово-дослідницькою фотографією стоїть інша задача. На основі науково-розроблених методів криміналістичної фотографії досліджуються об'єкти, що мають або можуть мати доказове значення по кримінальній справі. Фотознімки, виконані в процесі експертного дослідження, служать ілюстративним матеріалом до висновку експерта і дозволяють простежити хід експертизи, наочно переконатися в наявності або відсутності тих або інших ознак в об'єктах дослідження. Ознаки, виявлені в процесі фотографічного дослідження, експерт закладає в основу висновку, тобто вони є складовою частиною висновку. Зрозуміло, що процесуальний режим фотозображень може бути різним.
При провадженні слідчих дій, експертних досліджень виникає необхідність запам'ятати визначені матеріальні об'єкти, загальний вид місця події, сліди, речові докази, а також етапи слідчої дії й експертного дослідження. Для цих цілей криміналістикою, виходячи з цільового призначення, розроблені спеціальні види і методи фотографічної зйомки.