Л е к ц і я по темі №7 «концептуальні положення криміналістичної техніки та її галузей»

ПЛАН

1. Поняття, зміст, значення і система криміналістичної техніки;

2. Технічно-криміналістичне забезпечення розкриття і розслідування злочинів;

3. Засоби і методи збирання слідів злочину під час проведення слідчих дій;

4. Засоби і методи експертного дослідження слідів злочину і інших речових доказів;

5. Перспективи розвитку засобів і методів криміналістичної техніки

Література:

1. Комаров А.И. Правовые основы применение криминалистических, оперативных и специальных технических средств – К., 1976.

2. Рощин А.И., Биленчук П.Д., Омельченко Г.Е. Книга криминалиста. – К., 1995.

3. Руководство по криминалистической технике. М., изд. Юр. лит., 1995

4. Салтевский М.В. Собирание криминалистической информации техническими средствами на предварительном следствии. – К., 1980.

5. Салтевський М.В. “Современные технические возможности собирания и исследования доказательств на предварительном расследовании // 4-я конференция лучших следователей ОВД УССР “Раскрытию преступлений – постоянное внимание”. К., 1978г.;

1. Поняття, зміст, значення і система криміналістичної техніки.

Термін “криміналістична техніка” (КТ) на сучасному етапі має два значення:

1. КТ становить розділ науки криміналістика;

2. КТ називають технічні засоби (також їх сукупність) прийоми їхнього використання під час розслідування злочинів.

Якщо говорити про перше її значення, то побачимо, що з історичним розвитком предмету криміналістики, в даному розділі теж спостерігались певні зміни. В ранній літературі по техніці розслідування поряд з технічними засобами і прийомами розглядалися також деякі прийоми, які не могли носити характеру технічних (Райс Р.А., Трегубов С.М.).

Пізніше в криміналістиці з’явилося поняття “тактика розслідування”, зміст якого був широким, охоплював наряду з тактичними, ряд технічних прийомів розслідування (Вайнгарт А. Уголовная тактика. – Овруч. 1910). Але поступово технічні рекомендації виділено в окремий, самостійний розділ науки.

Криміналістична тактика (КТ) – як розділ науки криміналістика представляє собою систему наукових положень, а також відповідних їм технічним засобам і методам які застосовуються з метою розслідування і попередження злочинів (В.Д. Колдін 1986).

За Салтевський М.В. (1996) КТ – це сукупність наукових положень та рекомендацій щодо застосування природничо-наукових методів і технічних засобів при розкритті злочинів.

На наш погляд дане визначення дещо деталізованіше подає А.Ф. Волинський (1998): КТ – це розділ криміналістики, який представляє собою систему теоретичних положень та принципів розробки і застосування науково-технічних засобів і методів з метою збирання і дослідження доказів в процесі розкриття, розслідування і попередження злочинів.

Криміналістична техніка у другому значенні – це система спеціальних засобів і методів (у тому числі суспільно-наукових), які використовуються для виявлення, фіксації, дослідження, оцінки та використання доказів під час розслідуванні злочинів.

Таким чином КТ з однієї сторони представляє собою сукупність технічних засобів, а з другої – розділ науки криміналістика.

Предметом КТ являється система наукових положень і розроблених на їх основі технічних засобів, прийомів і методів призначених для збирання, дослідження і використання доказів (Р.С. Бєлкін). Інші вчені (В.Я. Колдін, М.П. Яблоков ) визначаючи предмет КТ звертають увагу і на інформаційний підхід даного розділу, адже постає необхідність накопичення і послідуючої обробки інформації розслідуваної події технічними засобами і способами попередження злочинів. Такий підхід є виправданий, адже збираючи об’єкти із слідами (джерела інформації), ми можемо їх дослідити і дотримуючись певних процесуальних вимог надати їх доказового значення.

Наукові положення КТ базуються на власне криміналістичних теоріях і вченнях (наприклад, вчення про механізм слідоутворення, способах скоєння злочину, теорії ідентифікації та ін.). Тобто склалась предметна класифікація криміналістичної техніки з урахуванням видів (типів) слідів злочину, особливостей слідоутворюючих об’єктів і вирішуваних при їх використанні криміналістичних задач.

Така класифікація дозволяє представляти відповідні значення в визначеній системі, охоплює слідуючи розділи КТ:

загальні положення криміналістичної техніки;

судова фотографія, кінематографія та відеозапис;

трасологія (вчення про сліди);

судова балістика (вчення про зброю, боєприпаси і сліди їх застосування);

криміналістичне дослідження письма;

техніко-криміналістичне дослідження документів;

судова габітологія (габітоскопія, вчення ідентифікаційних ознак людини);

криміналістична реєстрація.

Дані розділи складають зміст навчального курсу криміналістики. Криміналістична техніка також включає вчення про сліди запахів людини (одорологія); криміналістичне дослідження матеріалів, речовин, в тому числі і мікрочастин.

Але існують інші визнані способи систематизації КТ, такі як за методом дослідження, що обумовлює необхідність спеціалізації суб’єктів їх застосування. Така класифікація запропонована ще С.М. Потаповим (1926), який всі засоби криміналістичної техніки розділив на дві групи:

1. Засоби для збирання інформації в ході слідчих дій і ОРЗ;

2. Засоби для експертного дослідження речових доказів, а іншими словами це засоби слідчого і оперативного співробітника та експерта.

По суб’єкту використання КТ має більш дробну класифікацію (прокурора, криміналіста).

Існує і предметна класифікація КТ. В основі даної класифікації лежить походження метода від природи його наукового дослідження: біології, хімії, математики.

Предметна і методна систематизація криміналістичної техніки співставляються з класифікацією експертиз і досліджень.

Таким чином криміналістична техніка включає:

• власно криміналістичні (приватні) технічні засоби;

• методи, способи, прийоми застосування цих засобів, або методики за допомогою яких вирішуються техніко-криміналістичні задачі;

В широкому розумінні техніко-криміналістичний метод (спосіб, прийом, методика) – це підхід до пізнання обставин розслідування злочину, який виявляється в проведенні певних технічних дій. Однак перераховані терміни вживаються і вузькому розумінні, для аналізу складної структури технічно-криміналістичної діяльності. При цьому:

• спосіб трактується, як складова частина методу. (Наприклад: орієнтуюча фотозйомка може здійснюватись зі застосуванням широкутної оптики або способом лінійної панорами);

• технічний прийом – окрема дія, є складовим елементом, частиною способу. Наприклад: освітлення під час макрофотозйомки (відображення, проникаюче, косопадаюче, розсіююче);

• методика – сукупність декількох методів вирішення тієї чи іншої задачі;

Наприклад дослідження документу, який залитий чорнилом, може передбачати визначену послідовність застосування комплексу методів: мікроскопії, люмінісцентного аналізу в ультрафіолетових проміннях.

В залежності від джерела походження і ступеня пристосованості до потреб судочинства техніко-криміналістичні методи діляться на три групи:

1. Методи і засоби спеціально розроблені для збирання, дослідження розшукової і доказової інформації (дактилоскопи, кулеуловлювачі);

2. Методи і засоби запозичені криміналістикою з інших галузей знань, але пристосовані без будь-яких конструктивних змін (фотоапарати, магнітофон);

• Методи і засоби запозичені криміналістикою з інших галузей знань, але конструктивно змінені для вирішення техніко-криміналістичних задач. Наприклад: (репродукційна установка “Ель”, фотозйомка з невидимих зонах спектра). техніку збирання слідів злочинів і інших речових доказів (дактилоскопічні порошки, дактилоплівки, лупи, освітлювальні пристрої). Багато з них входять в спеціалізовані або уніфіковані чемодани слідчого, експерта, такі набори використовуються в “польовій криміналістиці”;

• техніку дослідження (попереднього або експертного) слідів злочину і інших речових доказів;

• техніку накопичення, опрацювання і систематизації криміналістично- значущої інформації, в порядку ведення криміналістичних обліків (колекцій, картотек), в тому числі автоматизованих інформаційно-пошукових систем техніко-криміналістичного призначення.

Цікавий розділ криміналістичної техніки було запропоновано Р.С.Бєлкіним (1993) – ділить її на “польову” і лабораторну (кабінетну). На наш погляд слід використовувати запропоновану систематизацію А.Ф. Волинським (1998р.), який пропонує систематизувати знання про криміналістично-значимі об’єкти (зброю, документи, знаряддя злочину), а на цій основі розробляти методи і засоби їх відшукання, фіксації, вилучення і дослідження.

В залежності від вирішуваних задач слід розрізняти:

Відмінною особливістю застосування криміналістичної техніки являється її підзаконний характер, КТ застосовується:

• під час проведення передбачених законом слідчих дій і ОРМ;

• тільки в порядку передбаченому законом;

• результати її застосування отримують правову оцінку і використовуються як докази лише за умови, якщо вони закріплені в процесуальних документах.

Відповідно до суб’єкта, який застосовує КТ (тобто його процесуального положення) розрізняють форми використання КТ:

• процесуальна;

• не процесуальна.

Задачі КТ як розділу науки зводяться до:

а) активного використання досягнень природничих і технічних наук, а також розробка нових (на їх основі) і удосконалення старих методів і засобів криміналістичної техніки.

б) розробка та вдосконалення засобів і методів профілактики злочинів;

Задачі криміналістичної техніки на практиці – широке провадження у слідчу та оперативно-розшукову діяльність її сучасних засобів і методів.

3. Засоби і методи збирання слідів злочину під час проведення слідчих дій. Технічні засоби, які застосовують на стадії досудового слідства, нерідко називають слідчою технікою, криміналістичною технікою.

Дана тема дозволяє вирішувати слідчі задачі: виявляти, фіксувати, досліджувати, ілюструвати докази.

В ряді випадків вже на місці події проводиться їх попереднє дослідження або вивчення для отримання розшукової або доказової інформації, яка використовується перш за все в розкритті злочинів по “гарячим слідам”.

КТ ,яка використовується на досудовому слідстві ,класифікується по різному:

М.В. Салтевський ділить її на загальну і спеціальну.

До загальної відносяться: засоби освітлення, вимірювальні пристрої, оптичні пристрої, засоби концентрації.

До спеціальної – уніфіковані чемодани, оперативні сумки, пошукова техніка, засоби дактилоскопії.

А.Ф. Волинський пропонує систематизувати технічні засоби за наступними підставами:

• за джерелами походження технічних засобів (фізичні, хімічні);

• за цільовим призначенням (засоби відшукання і вилучення слідів, пошуку тайників);

• за якісним складом і станом об’єктів збирання.

КТ слід групувати за цільовим призначенням, тобто для виявлення, фіксації, вилучення слідів.

Виявлення – передбачає виявлення видимих, проявлення невидимих слідів злочину. Знаряддя злочину зберігається в тайниках, виникає необхідність їх пошуку. Для виявлення слідів злочину використовуються засоби освітлення (побутові фонарі, переносні фотоосвітлювачі, електроні фотоспалахи, освітлювачі ОЛД, УФ і т. ін.), оптичні прилади (лупи, бінокуляри, мікроскопи), пошукові пристрої (магнітні підйомники, трали, газові аналізатори, металопошукачі, магнітні пошукачі), хімічні препарати (розчин нінгідрина в ацетоні).

Фіксація – це закріплення слідів злочину на об’єкті слідоносія або виготовлення копій, зліпків, фотознімків з використанням відповідних технічних засобів, полімерних мас, хімічних реактивів. Процес фіксації здійснюється за допомогою фотографічних засобів (фотоапарати різних модифікацій), відеозапис, засоби вимірювання (лінійки, рулетки, штангель циркуль, мікрометри), матеріали для виготовлення зліпків, копій (гіпс, віск, парафін, легкоплавкі метали, селікована паста “К”, дактилоплівки, йодна трубка, хімічні реактиви, різні кольорові порошки – використовуються як для виявлення, так і фіксації). Основним обов’язковим способом фіксації слідів і інших речових доказів є описовий (протокол слідчої дії) ст.. 85 КПК України. Опис повинен бути точним, зрозумілим і повним.

Вилучення – передбачає їх упаковку, процесуальне оформлення і додання їх до протоколів слідчих дій. До засобів вилучення можна віднести і деякі засоби фіксації (дактилоплівка, скотч і ін.). Але найбільше оптимальний спосіб вилучення слідів – це вилучення разом з об’єктом (слідоносієм), з частиною об’єкта. При неможливості (газоподібний стан , сліди на ґрунті) можемо провести фотозйомку, виготовити копії. Процеси фіксації і вилучення як правило співпадають у часі. Якщо вилучаємо речовину, яка в подальшому стане об’єктом хімічного, фізичного, біологічного або іншого дослідження необхідно зберегти її якісний склад і кількість достатню для вирішення питань по суті.