Лекція по темі №6 «Криміналістична ідентифікація».

Питання лекції:

1. Поняття , завдання і суть криміналістичної ідентифікації та її види.

2. Встановлення групової належності і діагностики, їх значення.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Артамонов И. И., Порубов Н. Н. Советская криминалистика: Учебно - наглядное пособие. - Минск: Высшая школа. 1977г.

2. Белкин Р. С. Общая теория советской криминалистики. - Саратов 1986г.

3. Белкин Р. С. Криминалистика: Краткая енциклопедия, М. 1993г.

4. Белкин Р. С. Криминалистика М. 1999г.

5. Біленчук П. Д. Криміналістика. Київ 1998р.

6. Колдин В. Я. Идентификация при расследовании преступлений. - М. Юрид. Лит. 1978г.

7. Колмаков В. П. Радянська криміналістика, криміналістична техніка і тактика. - К. 1973.

8. Сергая М. Я. Методология судебной идентификакции К. РНО МВД Укр. 1970г.

9. Терзиев Н. В. Идентификация и определение родовой (груповой) принадлежности.

10. Судебные экспертизы. Выпуск I - М. 1966 г.

1. Поняття, завдання і сутність криміналістичної ідентифікації та її види

Любий злочин, скоєний в умовах реальної дійсності, і при цьому обов’язково в оточуючому середовищі, де здійснюється той чи інший злочин, створюють різні сліди (відображення) в силу загальної властивості матерії як властивість відображення. І при розкритті злочинів, часто виникає необхідність визначити по слідам або іншим відображенням зв’язок людини, предмета (засобу злому) або іншого об’єкта з пригодою що розслідуеться.

Наприклад, в м. Херсоні із приватного будинку була скоєна крадіжка особистого майна. При отриманні повідомлення про скоєнний злочин на місце негайно виїхала оперативна група в складі: слідчого, оперуповноваженого кримінального розшуку, експерта - криміналіста, кінолога, дільничного інспектора міліції.

При огляді місця пригоди виявлені: на дверях - сліди засобу взлому, на штукатурці - сліди рук, біля вхідної двері - ключ, який не належить господарям будинку.

Кінолог разом з ДІМ пішли по сліду злочинця і прийшли до одного будинку, який находився в 900 метрах від місця скоєння злочину.

Ключ, виявлений на місці пригоди підходив до замка від дверей цього будинку. При обшуку в будинку виявили з даного місця пригоди речі і речі з інших місць скоєння крадіжок, вилучили засоби злому - ломик ...

В послідуючому проведеними експертизами встановлено, що сліди пальців рук вилучені з місця пригоди оставлені підозрюваним і також сліди засобів злому , виявлені на дверях, оставлені ломиком, вилученим у підозрюваного.

В приведеному вище прикладі здійснюється ідентифікація (ототожнення) людини, предмета з розслідуємою пригодою.

Термін «Ідентифікація» виходить із латинського слова «Identificare» - тотожний, той самий, і означає встановлення тотожності того чи іншого об’єкта (людини, речі, явища і т. ін.).

Ідентифікувати, ототожнювати - це значить методом порівняння, дослідження встановити, чи не являється даний об’єкт розшукуваним.

Криміналістична ідентифікація - це процес встановлення одного конкретного об’єкта по різним його відображенням із багатьох інших аналогічних йому об’єктів в цілях розслідування і попередження злочинів.

Із визначення видно, що перш за все ідентифікація являється процесом вивчення. Якщо вона являється процесом вивчення, то в ній приймають участь конкретні особи, які встановлюють даний одиничний конкретний об’єкт. Їх прийнято називати суб’єктами криміналістичної ідентифікації. Ними можуть бути різні учасники кримінального процесу: слідчий, дізнавач, суддя, експерт, потерпілий, підозрюваний і т. ін. Кожний із них вирішує задачі ідентифікації у відповідності із своїм процесуальним положенням і засобами дозволеними законом.

Наприклад:

1. Експерт проводячи балістичну експертизу визначив, що куля випущена із даного пістолета.

2. Свідки бачили злочинця, запам’ятали його зовнішність і по мисленому портрету можуть його розпізнати.

У визначенні вказаний спосіб встановлення одиничного конкретного об’єкта - це відмінність відображення цих об’єктів.

Відомо, що кожний об’єкт має багато властивостей і ознак (форма, розмір, колір, склад і т. ін.). В криміналістичній ідентифікації вивчаються не всі властивості і ознаки, а головним чином їх зовнішні ознаки, особливо зовнішньої будови об’єктів. Ці особливості зовнішньої будови об’єктів при визначенні умов відображення на інших об’єктах. Наприклад, особливості леза сокири (нерівність) відображається в сліду розрубу на дереві, особливості зовнішності людини - в пам’яті іншої людини, на фотокарточці і т. ін.

Таким чином відображення об’єктів існують в різних формах, а саме:

1. Відображення у виді мислених образів, виникаючих у свідомості людей як результат зорових і інших сприймань (прикмети злочинця в пам’яті потерпілого, особливості звуку пострілу).

2. Відображення у виді описання, моментів, зроблених в момент або після зорового сприйняття об’єктів самими спостерігачами або по їх свідченнях іншою особою (слідчим, художником і т. ін.) (орієнтировки, суб’єктивні портрети).

3. Відображення, як фіксування відтворення вироблених навиків, наприклад, навиків письмової мови і почерку в рукописах, способу злочинних дій в навколишньому середовищі.

4. Фотографічне відображення і відображення у виді механічних записів людської мови, голосу (фонограми).

5. Відображення у виді частин предметів і частин речей (частини засобів злому, осколки фарного скла на місці пригоди).

6. Відображення у виді різного виду слідів ( сліди рук, ніг, засобів злому, транспортних засобів).

В залежності від того, які використовувалися відображення для ідентифікації, визначається вид і самої ідентифікації.

Види криміналістичної ідентифікації.

В залежності від характеру відображення ознак об’єкта, тотожність якого встановлюється, розрізняють чотири види криміналістичної ідентифікації:

1. Ідентифікація об’єктів за численним образам. Широко використовується в практиці розслідування злочинів при проведенні слідчої дії - пред’явлення для впізнання.

2. Ідентифікація об’єкта за його описанням. Використовується головним чином для розшуку злочинців і викрадених речей, встановлення невпізнаних трупів, а також в криміналістичних обліках.

3. Ідентифікація об’єктів по їх матеріально - фіксованим відображенням (сліди, рукописи, фотокартки та ін.) найбільш частий випадок криміналістичної ідентифікації здійснюваний в процесі проведення криміналістичної експертизи.

4. Ідентифікація об’єкта по його частинах проводиться у випадках, коли виникає необхідність встановити, що ці частини до руйнування (розділення) об’єкта складали одне ціле. Наприклад, по осколках фарного скла виявленим на місці пригоди і вилученим із фари автомобіля ідентифікується даний автомобіль як учасник цієї пригоди.

Неважко помітити, що в усіх випадках ідентифікації фігурують тільки матеріальні або ідеальні відображення. Порівнювальне дослідження матеріальних та ідеальних відображень розпізнається за засобами, методами та процесуальними формами, які застосовуються. Ідентифікація за матеріальними слідами відображення як правило, використовується спеціалістом з використанням різних технічних засобів та методів у формі судової експертизи, яку призначає слідчий.

Ідентифікація за ідеальним відображенням - слідом пам’яті, здійснюється джерелом ідеального відображення, тобто суб’єктом, який сприймав ідентифікуючий предмет (обличчя, річ тощо), при цьому ідентифікація здійснюється під час слідчої дії - пред’явлення для впізнання. Виконуючи різні види ідентифікаційного процесу встановлюють тотожність об’єкта або його класифікаційну належність.

Виходячи з наведеного , криміналістичну ідентифікацію, на відміну від ідентифікації як загального методу, є сенс розділити за видами відображень на :

1. Ідентифікацію за матеріально - фіксованим відображенням.

2. Ідентифікацію за ідеальними слідами відображеннями (уявними образами, слідами пам’яті).

Криміналістична ідентифікація - це процес (процедура) дослідження для встановлення тотожності. Вона має свою структуру та методику і в цілому називається видом ідентифікації.

Науковою основою криміналістичної ідентифікації являється положення теорій про індивідуальність і відносність стійкості об’єктів матеріального світу і їх здібності відображати свої ознаки на інших об’єктах.

Розглянемо коротко ці положення.

Індивідуальність - це неповторність об’єкта, його тотожність, рівність з самим собою. В природі не має і не може бути двох тотожних один однму об’єкта. Індивідуальність об’єкта виражається в наявності у нього неповторних сукупних ознак, яких немає у другого подібного об’єкта. Такими ознаками для предмета, речі являються розміри, форма, колір, вага, структура матеріалу, рельєф поверхні і інші ознаки; для людини - особливості фігури, будова голови, обличчя і кінцівок, фізіологічні особливості організму, особливості психіки, поведінки, навиків та інше. Якщо об’єкти матеріального світу індивідуальні, тотожні самі собі , то їм відповідно властиві індивідуальні ознаки та властивості. В свою чергу всі ознаки об’єктів відображаються на інших об’єктах. Значить відображення також являється індивідуальним.

З іншої сторони, всі об’єкти матеріального світу піддаються безперервним змінам (людина старіє, взуття зношується та інше). У одних ці зміни наступають швидко, у інших повільніше, у одних зміни можуть бути, а у інших малозначними. Хоча об’єкти змінюються постійно, але протягом якогось часу зберігають найбільш стійку частину своїх ознак, які дозволяють здійснювати ідентифікацію. Властивість матеріальних об’єктів зберігати, не дивлячись на зміни, сукупність своїх ознак називається відносною стійкістю.

Слідуючим важливим посиланням криміналістичної ідентифікації являється властивість відображення об’єктів матеріального світу, тобто їх можливість відображати свої ознаки на інших об’єктах в різних формах відображення, які ми розглядали вище.

Об’єкти і суб’єкти криміналістичної ідентифікації.

Ідентифікаційні ознаки і їх класифікація.

Об’єктами криміналістичної ідентифікації можуть бути любі об’єкти матеріального світу, які мають матеріально - фіксовану будову. В основному це тверді тіла.

В любому процесі криміналістичної ідентифікації обов’язково приймають участь не менше двох об’єктів які поділяються на :

• ідентифікуємі (ототожнювані).

• ідентифікуючі (ототожнюючі).

Ідентифікуємі - це ті об’єкти, тотожність яких встановлюється. Це такі об’єкти, які можуть відображатися на других об’єктах. Ними можуть бути:

1. Людина (підозрюваний, звинувачений, свідок, потерпілий, розшукуваний та інші).

2. Трупи людей, які потребують впізнання.

3. Предмети, які виступають в якості речових доказів (зброя, засоби злому, взуття, викрадені речі та інше).

4. Тварини.

5. Місцевість або приміщення, де проходила розслідуєма пригода та інше.

Ідентифікуючі - це об’єкти, з допомогою яких встановлюється тотожність ідентифікуємих. Ними можуть бути любі об’єкти на яких (або у яких) відображились ознаки ототожнювального об’єкта. Наприклад, для людини ідентифікуючі можуть бути сліди рук, босої ноги, зубів, крові та інше.

Ідентифікуючі об’єкти бувають двох видів:

1. Речові докази. Частіше всього це предмети із слідами невідомого походження, анонімні листи, машинописні тексти і таке інше. Виконання цих об’єктів пов’язано з природою розслідуваного злочину, служать засобом доказування по справі і тому вони не змінні.

2. Взірці - це матеріали для порівняння з речовими доказами отримані попередньо від того ж джерела, тобто ідентифікуємого об’єкта. Таким чином ,будуть відбитки пальців конкретної особи отримані для порівняння із слідами пальців виявлених на місці пригоди, рукописи конкретної особи, отримані для порівняння з почерком виконавця анонімного листа та інше.

В залежності від способу отримання ,розрізняють вільні і експериментальні взірці.

Вільні взірці - це ті, які виконані по позазв’язком з скоєним злочином (взірці почерку людини в його листах).

Експериментальні - отримані під час розслідування. Наприклад текст виконаний підозрюваним під диктовку слідчого.

Суб’єктом криміналістичної ідентифікації може бути люба особа, здійснююча докази по кримінальній справі, слідчий, експерт, суд.

Форми криміналістичної ідентифікації.

Ідентифікація може проводитися в двох формах: в процесуальній і непроцесуальній.

Процесуальні - це ті форми, які прямо передбачені кримінально - процесуальним кодексом України. Вони можуть проводитися при:

• проведенні ідентифікаційних експертиз.

• пред’явленні для впізнання.

• огляду і освідування.

• виїмки і обшуку.

Результати ідентифікації, відображені в висновку експерта і в протоколі пред’явлення для впізнання, набувають значення доказу.

До непроцесуальних форм - відносяться ідентифікація, яка здійснюється в оперативних цілях. До них можна віднести:

0. проведення експертного дослідження (довідка експерта);

1. проведення слідчим самостійного або сумісно з спеціалістом попереднього доекспертного дослідження речових доказів (визначення росту людини по сліду взуття і т. ін.);

2. перевірка (встановлення) особистості по документах;

3. використання криміналістичних і оперативних обліків і т. ін.;

Ознаки об’єктів, які можуть бути використані для їх ототожнення називаються ідентифікаційними. Вони діляться на загальні і приватні.

Загальні ознаки притаманні не тільки даному об’єкту, але і всім об’єктам тої чи іншої конкретної групи (виду, роду). Наприклад, всім сокирам притаманні конкретний розмір і форма леза, будь-якому почерку - відпрацьованість, розмір, нахил, зв’язаність і таке інше. Ототожнення по ним не може бути здійснене, вони служать для звуження кола розшукуваних об’єктів.

Приватні ознаки - це такі, які притаманні об’єктам одної групи і характеризують деталі кожного об’єкта. Наприклад, приватні ознаки леза сокири можуть бути зазубринки, вм’ятини; приватними ознаками підошви взуття - тріщини, подряпини, заплатки і т. ін. Вони являються основою для ідентифікації. Інколи приватні ознаки можуть бути присущі і деяким іншим об’єктам подібного виду. Тому при ідентифікаційному дослідженні використовується сукупність як загальних так і приватних ознак. Кожна ознака характеризується величиною, формою, кольором, положенням, особливостями.