Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту україни

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

Інститут соціальних технологій

Кафедра соціальної роботи та педагогіки

„Затверджую”

Зав.кафедри ___________

______________________

„____”_________20____р

ЗАВДАННЯ

на випускну дипломну роботу

студента ___ курсу денної / заочної форми навчання за спеціальністю ___________________________________________________________________________

(ПІБ студента)

Тема роботи: ______________________________________________

________________________________________________________________

Затверджена на засіданні кафедри ___________________________

„___” ________20___р. та призначений науковий керівник ________________________________________________________________

(ПІБ наукового керівника)

Термін здачі студентом закінченої роботи: __________________________

Строк завершення роботи __________________________________

Попередній захист роботи ___________________________________

Зміст випускної роботи (перелік питань, що їх належить розглянути в роботі):

Розділ 1 (теоретичний):

Розділ 2 (аналітико-рекомендаційний):

Об'єкт дослідження ________________________________

Предмет дослідження ______________________________

Мета дослідження _________________________________

Завдання дослідження _____________________________

Перелік наочного (демонстративного) матеріалу, що виноситься на захист

Консультанти по роботі, із зазначенням розділів роботи, що стосуються їх

				Підпис, дата
Розділ	Консультант			Завдання видав	Завдання прийняв
Науковий керівник
		(підпис)
Завдання прийняв до виконання
		(підпис)

Календарний план

№	Назва етапів випускної роботи	Термін виконання етапів роботи	Примітка

Завдання виконано:

Студент

Науковий керівник

Зміст або план подають на початку наукової роботи. Він містить назви розділів, підрозділів із зазначенням початкових сторінок. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими і зрозумілими, літературно грамотними, пов’язаними з назвою роботи.

Кваліфікаційне дослідження передбачає визначення загальноприйнятих методологічних параметрів: проблеми, теми, об’єкта, предмета, мети, завдань, гіпотези дослідження. Основними критеріями якості наукового дослідження є критерії актуальності, новизна, теоретичної та практичної значущості.

У вступі (приблизний обсяг 2-3 стор. машинопису для курсового та 5-7 стор. для дипломного чи магістерського дослідження): необхідно розкрити сутність і стан наукової проблеми, визначити її значущість для сучасності, вихідні положення для розробки теми, обґрунтувати необхідності проведення дослідження, визначити та аргументувати вибір об'єкта та предмета того чи іншого аспекту дослідження; мета і конкретні завдання дослідження; зазначаються методи і способи вирішення поставлених завдань, визначається гіпотеза дослідження, методи наукового дослідження, наукова новизна, практичне значення роботи, апробація результатів дослідження.

Актуальність роботи це соціальна значущість обраної теми, що складається з нової наукової інформації, узагальнення передового досвіду в сфері соціальної політики і соціальної роботи та має відповідати як сучасним потребам фахової галузі науки, так і перспективам її розвитку, практичним завданням. Студенти шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими вирішеннями проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність наукової роботи, кількома реченнями висловлюють головне, про що буде йти мова у дослідженні.

Об'єкт дослідження – це загальна сфера наукового пошуку, частина об’єктивної реальності, яка в даний час стає предметом практичної та теоретичної діяльності людини як соціальної істоти, те на що спрямований процес пізнання, це поняття, які існують в єдності і водночас повинні чітко розрізнятися, це об’єктивні, незалежні від дослідника стани, процеси, властивості чи особливості соціальної діяльності; це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і потребує вивчення вивчення.. На думку науковців, об’єктом виступає те, що досліджується, вся сукупність зв’язків, відношень різних аспектів теорії та практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації, а предметом те, що в цьому об’єкті дістало наукове пояснення, тільки ті суттєві зв’язки і відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними, для конкретного дослідження [1; 5].

Предмет - конкретний ракурс дослідження об'єкта, окремі сторони властивості, якості об’єкта, що досліджується з певною метою, це той аспект, завдяки якому можна зрозуміти сутність об’єкта. Предметом дослідження можуть бути зміст, форми, методи організації й проведення соціальної роботи; діяльність соціального працівника, клієнта чи вихованця; шляхи вдосконалення соціальної роботи; відносини між соціумом і особистістю тощо.

Таким чином, об'єкт дослідження є більш широким поняттям, ніж його предмет. При цьому об'єкт повинен бути названим не безмежно широким, а так, щоб він був безпосередньо пов'язаним з предметом дослідження. Наприклад, об'єктом дослідження може бути процес морально-психологічної підготовки студентів в цілому, а предметом - тільки методи цієї підготовки (частина процесу).

Мета роботи визначається чітко, передбачає з’ясування певного результату і те, яким його бажає отримати дослідник, вона має бути тісно пов’язана з темою роботи. Мета дослідження є авторською стратегією в отриманні нових знань про об’єкт та предмет дослідження. Починати формулювати мету можна з таких слів: «Вивчити...», «Визначити...», «З'ясувати...», «Встановити...» тощо, але слід пам’ятати, що мета має відображати що і яким чином досліджується. Як зазначається в матеріалах ВАКу, „предмет і мета дослідження повинні відповідати низці вимог: актуальність і відповідність соціальному замовленню; наукова новизна (не повторювати відоме); практична значущість”.

Мета, в свою чергу, поділяється на коло більш конкретних завдань дослідження. Останні постають перед дослідником на підставі теоретичного аналізу даної проблеми й існуючої оцінки її вирішення в реальній практиці.

Завдання дослідження – це етапи досягнення мети і, як правило, включають у себе такі складові:

• вивчення та аналіз теоретико-методологічних підходів щодо дослідження теми і на цій підставі з’ясування теоретичних питань із досліджуваної проблеми;

• поглиблене експериментальне вивчення практичного розв’язання зазначеної проблеми: виявлення її типового стану – важливих досягнень і типових недоліків, їх причин, основних здобутків передового педагогічного досвіду тощо;

• обґрунтування та розробку системи заходів, необхідних умов, методів, методик для розв’язання поставленої мети;

• розробку методичних рекомендацій для подальшого використання позитивних результатів дослідження в практиці роботи шкільних чи вищих навчальних закладів освіти [1; 4; 5].

Формулювання завдань може починатися словами розробити (обґрунтувати) теоретичні засади (вказується чого), з’ясувати статус певних категорій тощо, визначити поняття (називається об’єкт), обґрунтувати (принципи, підходи, методику тощо). Друге завдання може містити словосполучення виявити склад (моделі), визначити структуру, визначити (уточнити) межі поширення, окреслити сукупність тощо. Виконання цього завдання дасть можливість отримати більш повне уявлення про об’єкт і предмет дослідження. Третє починається словами з’ясувати (значення, походження, причини, шляхи появи, особливості, природу, роль, місце, специфіку, особливості, фактори тощо), дослідити (характер, характеристики, фактори, властивості, походження, зв’язки, потенціал, засоби, механізми, функції, співвідношення, фактори, структуру), виявити (ознаки, причини, поширення, зв’язок, шляхи, засоби, специфіку, чинники, типи, фактори, характеристику, співвідношення, структуру), вивчити (можливості, специфіку, функціонування, потенціал), проаналізувати (структуру, характер, залежність, особливості, реалізацію), описати (функціонування, спосіб), визначити (обсяг, типи, моделі, структуру, потенціал, функції, засоби, систему, групи, спільне і відмінне, характеристики), встановити (взаємозв’язки, взаємодію, функції, мотиви, вплив, типи, ознаки, особливості, зв’язки, роль, критерії), здійснити (аналіз, опис), простежити (функціонування, особливості, залежність, засоби, розвиток, глибину, еволюцію, співвідношення) визначити (динаміку, можливості, процеси, межі, специфіку, місце, роль, належність), показати (зв’язок), описати (особливості, групи, засоби, механізми, значення, конструкції), зіставити (форми), розкрити (характер, статус, функції, особливості, зміст, вплив), розглянути (взаємодію, засоби), характеризувати (особливості, засоби, типи, специфіку), уточнити (хронологію, межі), з’ясувати (взаємодію) тощо. Четверте завдання базуються на виконанні попередніх завдань, тому мають узагальнюючий характер: визначити (окреслити) місце й роль, виявити (встановити) тенденції розвитку, з’ясувати закономірності творення, розробити практичні рекомендації.

Початок будь-якого дослідження – це постановка наукової проблеми. Наукова проблема формулюється в термінах сучасної соціології і може бути вірішена певними засобами.

Постановка проблеми змушує дослідника сформулювати гіпотизу обраного дослідження. Гіпотеза – це наукове передбачення, яке витікає з теорії і може бути підтверджене чи спростоване в результаті дослідження.

Гіпотеза – це наукове передбачення положень, які будуть установлені в дослідженні й потребують доведень і захисту. Вона передбачає пошук чогось невідомого в науці й практиці. Гіпотеза є головним методологічним інструментом дослідження. В основі гіпотези можуть бути невідповідність між встановленими в науці положеннями, вимогами практики і накопиченим дослідницьким матеріалом (усвідомлення цього протиріччя і призводить до гіпотези).

Розрізняють наукові і статистичні гіпотези. Наукові гіпотези формулюються як запропоноване вирішення проблеми. Статистична гіпотеза – твердження у відношенні невідомого параметру, сформульованого на мові математичної статистики. Слід зазначити, що будь-яка гіпотеза потребує статистичної обробки, оскільки у кожному дослідженні реєструється декілька параметрів. Статистична гіпотеза необхідна на етапі математичної інтерпритації отриманих емпіричних даних та для підтвердження чи спрошення експериментальної гіпотези. Отже, експериментальна гіпотеза є первинною, а статистична – вторинною. Кількість висунутих дослідником наукових гіпотез залежать від творчих здібностей автора [7]. Як зазначає Титкова Л.С, «формулювання гіпотез систематизує пропозиції дослідника і представляє їх в чіткий та локанічний вигляд» (Тіткова, 2002: 14)

Наукові гіпотези мають бути лаконічними, однозначними у формулюванні, логічно простими, відповідати фактам. Гіпотези можуть бути:

• описові, які передбачають існування певного явища, описують його причини і можливі наслідки;

• пояснювальні, де надається пояснення можливих наслідків з певних причин, а також характеризуються умови і обставини, за яких ці наслідки обов'язково наступають (тобто пояснюється в силу яких чинників і умов відбуватиметься даний наслідок);

• описово-пояснювальні, тобто синтезована комбінація першого і другого типу.

Перший тип гіпотез обмежує можливість передбачення, а для другого - це головна властивість. Тому другий і третій тип гіпотез частіше використовуються в дослідженнях, бо вони виводять дослідника на припущення щодо існування певних закономірних зв'язків між явищами, чинниками і умовами.

Гіпотеза наукового дослідження може визначатися за схемою: ефективність удосконалення того чи іншого виду соціальної діяльності може бути підвищена, якщо буде зроблено те й те, тобто на основі вивчення літератури, нормативно-правової бази, архівних джерел висловити припущення про ймовірні причини певних соціальних подій. Це допоможе в майбутньому впорядкувати та систематизувати матеріали дослідження, зробити логічні висновки. При цьому слід формулювати гіпотезу таким чином, щоб її можна було експериментально перевірити, підтвердити фактами, аргументами, що перетворюють її з припущення в достовірні знання. Студент повинен зуміти встановити, вплив яких факторів, умінь, методів, прийомів є вирішальним, а яких другорядним.

Важливими характеристиками наукового дослідження є новизна та практична значущість дослідження.

Наукова новизна відображає відмінність одержаних результатів від відомих раніше, містить коротку анотацію наукових положень, запропонованих студентом. Які викладені стисло, скромно, з відображенням того нового, що внесено в наукове дослідження. Як правило, курсове дослідження не передбачає наукових відкриттів, тому може стосуватись часткових залежностей, пов’язаних з особливостями соціальної роботи.

Практичне значення одержаних результатів включає обґрунтування нової методичної системи, рекомендації, вимоги, пропозиції. Якщо робота має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання. В роботі, яка має прикладне значення, треба подати відомості про практичне застосування одержаних результатів. Іншими словами, можна виділити два шляхи впровадження практичних результатів проведеного дослідження в практику соціальної роботи: безпосередній, коли отримані результати прямо адресуються закладам соціального спрямування і соціальним працівникам для використання та опосередкований, коли результати включаються в соціальну теорію і як складова цієї теорії впливають на практику.

Важливими етапом наукового дослідження є визначення методики дослідження, яка має бути адекватна меті й завданням і передбачати сукупність засобів і методів, які допоможуть досягнути мету і реалізувати завдання дослідження.

Методика дослідження, у вузькому розумінні, - це сукупність методів дослідження (з точки зору наукового підходу, методика - це сукупність прийомів, способів дослідження, порядок їх застосування і інтерпретації отриманих з їх допомогою результатів).

Методи дослідження є власне способами вивчення явищ соціальної дійсності, отримання наукової інформації про них з метою визначення закономірних зв’язків, відношень і побудови наукових теорій. Слід пам’ятати, що метод – це певний комплекс прийомів, який використовують на різних етапах дослідження – теоретичному, експериментальному, для розв’язання конкретного завдання, щоб визначити педагогічну дійсність, встановити істину, перевірити чи спростувати її.

Методи можуть бути теоретичними, емпіричними та математичними методами, що застосовуються для обробки даних. До перших зараховують аналіз наукової літератури з фаху, аналіз та узагальнення зібраної інформації; класифікацію, індукцію, дедукцію, побудову аналогій, моделювання, порівняння результатів дослідження.

До емпіричних методів дослідження відносять метод спостереження, бесіди, опитування, соціометричні методи, контент-аналіз, моделювання, метод теоретичного аналізу і синтезу, методи абстрагування і конкретизації, експерименти (прогностичний, праксиметричний тощо та ін.). для якісного та кількісного аналізу отриманих даних дослідники використовують методи математичної обробки отриманих даних.

На заключному етапі дослідження, коли здійснюється узагальнення результатів дослідження і формулювання рекомендацій, використовують комбінацію методів теоретичного узагальнення результатів дослідження (висновки по роботі), різноманітні методи обробки інформації та прогнозування подальшого удосконалення процесів.

Наприклад, для розв’язання поставлених завдань застосовувались такі методи:

• аналіз наукової літератури вітчизняних та зарубіжних дослідників.....

• метод порівняльного аналізу.......,

• практичне вивчення.......,

• спостереження, анкетування, індивідуальні бесіди....,

• систематизація, порівняння, зіставлення здобутих фактів, узагальнення результатів дослідження.....,

• методи математичної статистики......

• комп’ютерний пакет програми STATUSTICA, SPSS 11, SPSS 12, ...

Апробація результатів дослідження показує, на яких конференціях оприлюднені результати дослідження, які є публікації, доповіді на різного рівня конференціях, кафедрі, факультеті. Є обов’язковим для магістрантів

1. Актуальність наукова	Критичний аналіз публікацій, джерел для обгрунтування нерозробленості теми (обов’язково наводити посилання на авторів […, с.…], особливо нашого факту)	Не давати характеристику соціального становища в Україні як проблему, а тільки конкретну наукову проблему з психології, соціальної роботи тощо.
2. Тема:	Проблемність	Назва проблеми (Вплив…, Залежність…, Роль…, Особливість… тощо)
3. Наукова проблема	Протиріччя між реальним і очікуваним станом розробки наукової проблеми	Обгрунтування з публікацій
4. Наукова концепція	За якою теорією, парадигмою, висхідні положення	Напр., за теорією Адлера, якщо йдеться про психол. компенсацію недугів осіб з почуттям неповноцінності і прагненням їх до зверхності, до успішності
5. Об’єкт дослідження (онтологічний аспект)	Система психіки людей або самі люди з певними соціально-демографічими показниками, групи людей – “команди”	Напр.: Об’єкт – це: Студенти; Особи з особл. потребами; Підлітки тощо, а не знання про них. Не писати: Об’єкт – це процес ...
6. Предмет дослідження (гносеологічний аспект)	Знання про об’єкт	Напр. (згідно з темою, див. пункт 2): “Залежність між параметрами людей”; “Особливості ...”; “Вплив ...” тощо
7. Гіпотези	“Припустимо, що ...”	Що треба довести?
8. Мета:	Розв’язати наукову проблему, тобто протиріччя	Мета може поділятись на підцілі, які відображаються у завданнях дослідження
9. Завдання (наводити, за якими методиками)	1. Критичний аналіз публікацій щодо мети дослідження у формі Завдання. 2. Кожне завдання розв’язується за підібраною, можливо, адаптованою або самостійно розробленою методикою	Перше завдання: розв’язання його – це зміст першого висновку на основі аналізу публікацій. Друге і наступні завдання: розв’язання їх - це зміст другого і наступних висновків, кожен з яких є резутат відповідних методик.
10. Новизна (очікувана)	Головні оригінальні висновки	Навести 1-2 висновки, що підтверджують гіпотези
11. Методологія дослідження	Стратегія дослідження	Напр., Методологія системного підходу
11. Зміст	Назви Розділів і §	Конкретні за темою (теоретична і емпірична частини)
12. Висновки (спочатку очікувані, а по завершенні – остаточні)	За Завданнями (публікаціями і методиками) починати так: “Доведено, що ...; “Показано, що ...; “Розроблено ...”, що підтверджує гіпотезу таку-то	Висновки мають бути за завданнями і підтверджувати гіпотези. Не вживати слова “треба зробити ...”, “необхідно виконати ...” тощо
13. Література	Наводити публікації тільки за науковою проблемою, обов’язково публікації співробітників кафедр нашого факультетуту	Оформлювати посилання за стандартами. Не включати в список джерела, на які в тексті нема посилань. В тексті не наводити прізвища без посилань на їх праці.

Основна частина складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Розділи (глави, параграфи) роботи повинні за своєю назвою, структурою, змістом відповідати завданням дослідження поставленої проблеми. Кожний розділ починають з нової сторінки. Кожен розділ (глава) роботи повинен мати свої короткі висновки, які узагальнюють результати дослідження, отримані автором при розробці усіх питань даного розділу.

У змісті (плані) й в основному тексті назви і нумерація розділів друкуються великими літерами симетрично до тексту. Номери розділів можуть вказуватися окремим рядком над відповідним заголовком (РОЗДІЛ 1), після номера крапка не ставиться. Якщо назва розділу наводиться в одному рядку із номером цього розділу, тоді після номера ставиться крапка (РОЗДІЛ 1....).

Назва підрозділу (параграфу) друкується з абзацу маленькими літерами. Назві параграфу передує його номер, який складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу. Після кожної цифри має стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій параграф другого розділу). Такі частини роботи як вступ, висновки, список використаної літератури та додатки не нумеруються. У кінці назв структурних частин роботи крапки не ставляться. У плані вказуються сторінки всіх структурних частин роботи.

Текст кожного розділу чи підрозділу починається із зазначення його номера та назви відповідно до плану роботи. Розділи необхідно писати з нової сторінки, для підрозділів така вимога не обов’язкова. Всі сторінки роботи, крім титульної, нумеруються. На титульній сторінці цифра 1 не ставиться, нумерація починається із цифри 2 на сторінці плану.

У розділах основної частини подають:

• огляд літератури за темою дослідження;

• виклад методів досліджень;

• відомості про проведені теоретичні та (або) експериментальні дослідження;

• аналіз і узагальнення результатів досліджень.

Дипломні кваліфікаційні роботи рекомендовано поділяти на три розділи (у курсовій роботі може бути два розділи).

Теоретична частина розглядає загальні підходи до досліджуваної теми і передбачає аналіз та осмислення опрацьованої наукової літератури відповідно до завдань дослідження, а також певні авторські висновки з визначенням перспектив подальших дослідницьких пошуків. В дипломній роботі теоретична частина повинна містити критичний огляд наукової літератури з обраної теми, аналіз найвагоміших сучасних рішень конкретних дослідницьких завдань, огляд невирішених аспектів наукової проблеми. Обсяг теоретичної частина має бути не більше 30% загального обсягу дипломної роботи, викладеного у двох-трьох підрозділах.

У теоретичній частині розкриваються науково-теоретичні основи проблеми, яка є предметом дослідження. Вона містить теоретичне обґрунтування, сутність, значення, класифікаційні характеристики, історію та сучасні тенденції предмета дослідження, методологічні підходи. Історія та сучасні тенденції предмета дослідження повинні мати певні елементи наукової новизни, обґрунтування власної позиції. У підрозділах розглядаються сучасні тенденції досліджуваної проблеми, розглядається соціальна сутність предмету дослідження, його роль і місце в системі соціологічних знань. Надається критичний огляд різних підходів до визначення сутності об'єкту соціальної роботи. Обґрунтовується власна позиція автора дослідження. За допомогою прийому наукового дослідження - аналізу, надаються класифікаційні характеристики об'єкту дослідження як складної системи, характеризується кожний елемент системи. Автор самостійно моделює найбільш раціональну систему класифікації за окремими ознаками. Огляд спеціальної наукової літератури доцільно викласти у формі таблиці. За допомогою методу наукового пізнання - синтезу, будується матриця взаємозв'язку різних класифікаційних ознак, проводиться поглиблений аналіз діючої нормативної бази та огляд спеціальної літератури з обраної теми. У процесі аналізу нормативної бази вивчаються діючі закони, постанови Верховної Ради, укази Президента України, накази Міністерства фінансів та інших органів державного управління. Здійснюючи огляд спеціальної літератури, студент опрацьовує сучасну вітчизняну та іноземну літературу за темою наукової роботи. Необхідно виявити науковий рівень та повноту розробки теми. Рекомендується критично оцінювати публікації вітчизняних та зарубіжних авторів. На підставі зіставлення різних точок зору, необхідно окреслити генеральні напрями удосконалення системи соціальної роботи. В цій частині наукової роботи необхідно розкрити особливості середовища, що впливає методологію та організацію соціальної роботи на місцях, надати характеристику моделі та технології соціальної роботи з досліджуваної проблеми.

Теоретична сторона проблеми, наведеної в першому розділі, повинна продемонструвати рівень знань студента, його ерудицію в зазначеній галузі та стати інструментом для розв’язання поставлених у роботі завдань.

Бажано ілюструвати текст графічними матеріалами: схемами, графіками, діаграмами тощо.

Практична частина - другий та третій розділи, носить аналітико-дослідницький та проектно-рекомендаційний характер, містить матеріал проблемного чи дискусійного характеру, опис виконаного дослідницького завдання, також аргументовану позицію автора роботи та власні методичні розробки з апробацією під час проходження практики, конкретні реальні пропозиції для вирішення проблеми, розробки методичних матеріалів (реабілітаційно-педагогічних рекомендацій). Орієнтовний обсяг другого розділу не більше 50% загального обсягу дипломної роботи.

Практична частина наукової роботи присвячується розгляду та аналізу, характеристиці методів дослідження, обліку отриманих результатів, аналізу експериментальної бази дослідження, порівняння власних результатів з результатами інших дослідників. Результати аналізу оформити графіками та діаграмами, використовуючи різні прийоми обчислення отриманих даних. Особливе значення має правильне узагальнення накопиченого фактичного матеріалу, групування та обробка даних, на основі яких провадиться кваліфікаційний аналіз, обґрунтовуються пропозиції. Результати дослідження слід представити в таблиці, яку доцільно винести в додатки. В цьому розділі слід розглянути можливі варіанти здійснення соціальної роботи, надати пропозиції щодо ефективної соціальної роботи з різними верствами населення, враховуючи вітчизняний і міжнародний досвід. При цьому основна увага повинна бути сконцентрована на впровадженні передових ефективних форм та методів соціальної роботи, що спрямовані на її удосконалення.

Кожна частина праці має бути логічно завершеною, містити висновки та пов’язуватися із наступною частиною. Курсові та дипломні роботи повинні поділятися на розділи та підрозділи (параграфи).

Слід звернути увагу на те, що стиль викладу змісту курсової (дипломної) роботи повинен бути науковим. Студент має дотримуватись прийнятої термінології, символів, позначень. У разі використання авторських скорочень подаються необхідні пояснення. У науковій роботі не рекомендується викладати матеріал від першої особи, краще писати: «Ми вважаємо», «Ми встановили», «Можна дійти висновку» і т.д., або вживати безособові речення.

Таблиці, графіки, схеми мають бути пронумеровані і мати заголовки

Текст роботи може містити ілюстративний матеріал (малюнки, таблиці, схеми тощо). Такий матеріал повинен мати загальну нумерацію (арабськими цифрами) та відповідну назву. Ілюстрації нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номеру розділу і порядкового номеру ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: «Малюнок 1.2.» (другий малюнок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи подаються під ілюстрацією.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно наводити безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. Якщо в розділі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом "Рис.";

- порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.

Основними видами ілюстративного матеріалу є: схема, фотографія, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках "(рис.3.1)" або зворот типу: "...як це видно з рис. 3.1" або "... як це показано на рис. 3.1".

Таблиці також нумеруються послідовно у межах розділу (за винятком таблиць, поданих у додатках). В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис " Таблиця" із зазначеннями номера. Над таблицями симетрично друкуються назви, які друкуються великими літерами. Над назвою таблиці у правому верхньому куті подаються напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Цей номер повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: — “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Якщо в розділі є лише одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Якщо таблиця перенесена на другу сторінку, то над другою частиною таблиці вказується “Продовження табл.” і зазначають номер цієї таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2”. Назви граф у таблиці починаються з великої літери, підзаголовки — з малої літери, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з великої літери, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм.

При посиланні у тексті на таблиці слово «Таблиця» подається у скороченій формі типу «... табл. 1.2», або «... в табл. 1.2». При повторному посиланні на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див.табл.1.3», «див. рис. 1.2».