16.Пізній палеоліт на території Україні.

Хронологічні рамки — 35-12 тис. р. тому. Близько 40 тис. років тому з'явився сучасний тип людини, який дістав назву «гомо сапієнс» («людина розумна»), або кроманьйонця (за назвою грота Кро-Маньйон у Франції, де вперше знайшли кістяки цього типу). За багатьма ознаками — випрямленому положенню тіла, будові рук і ніг, об'єму головного мозку, будові мовного апарату тощо — кроманьйонець був таким, як і сучасна людина. На основі кроманьйонців виникла європеоїдна раса.

Кроманьйонці вже об'єднувалися в племена, які успішно могли полювати на великих звірів. Саме в пізній палеоліт максимального розвитку досягають полювання і рибальство, того ж часу намітився поступовий перехід до одомашнення тварин. Люди навчилися робити до 80 видів знарядь праці. Зимові житла будувалися з кісток і бивнів мамонтів, шерстистих носорогів, оленячих рогів, дерев'яних брусків, покривалися шкурами.

На території України досліджено кількасот стоянок, віднесених до часів пізнього палеоліту. Найвідоміші з них розташовані в селах Мізін на Чернігівщині, Добраничівці на Київщині. Знаною є й Кирилівська стоянка в Києві.

Клімат залишається суворим — холодний і сухий. Вважається, що він став ще сухішим порівняно з мустьєрською порою, бо зменшується кількість лісів, ширшим стає тундро-степовий простір.

Відповідно до ландшафтно-кліматичних умов зберігаються і представники холодовитривалих тварин — північний олень, песець, біла куріпка, альпійська чайка тощо. З"являється навіть вівцебик. Існували також мамонти, дикі коні, бізони. Останні — більше у степовій зоні.

Збиральництво.

Полювання на мамонтів, бізонів, північних оленей. Застосування різних способів полювання.

Форма об'єднання людей

Материнський рід.

Знаряддя праці

Кам'яні різки, ножеподібні пластини, наконечники списів та рогів з яких виготовляла собі гаптун, шила, голки. Складні знаряддя, винайшли списометальний пристрій. Інструментарій налічував майже 100 типів знарядь праці.

Мистецтво

Високого рівня розвитку набуло образотворче мистецтво пізнього палеоліту на території України. При розкопках пізньопалеолітичних поселень було знайдено різноманітні скульптурні вироби малих форм, зразки штрихової графіки на бивні мамонта, а також живописні сюжети на кістках мамонта.

Широко відомими стали стилізовані жіночі фігурки, що їх раніше вважали зображенням птахів. Деякі фігурки мають досить складний геометричний візерунок, що пожвавлює манеру виконання.

Релігійні уявлення

Загальновизнаною є думка про те, що ранніми формами первісного релігійного світогляду є тотемізм, фетишизм, магія та анімізм. Ці складові були основою світобачення і верхньопалеолітичних мешканців України. Відомі на сьогодні культові місця чи об'єкти, які трактуються як культові (наприклад, жіночі статуетки), дають підстави говорити, що в різних місцях релігійна обрядовість уже в палеоліті мала різний зовнішній вияв. Приміром, на півночі України вона була пов'язана переважно з образом жінки, тоді як на півдні — з образом могутнього степового звіра — бізона. Невіддільними елементами магічних обрядів були різноманітні ритуали — музично-танцювальні дійства, розмальовування й прикрашання тіл та одягу, орнаментування предметів, наскельний живопис та скульптурні зображення.

Поховання

Дуже рідкісними на території України є навмисні поховання верхньопалеолітичного часу. Чи не єдиним винятком є знахідка майже цілого скелета поблизу с. Лащове на Черкащині. Проте, наявна радіовуглецева дата вказує на фінальнопалеолітичний вік цієї знахідки. Обставини інших антропологічних знахідок виключають можливість їх інтерпретації у якості навмисних поховань. Як правило, окремі кістки людей (фрагменти черепів з Чулатового І, Новгород-Сіверської стоянки, з Анетівки ІІ, розрізнені зуби з Сюрені та Міри, фрагменти кісток кінцівок із Кормані IV, Городка ІІ та інше) знаходять у звичайному заповненні культурного шару. Незвично численною є серія антропологічних решток із верхньопалеолітичних шарів кримської стоянки Буран-Кая ІІІ. Привертає увагу той факт, що один із фрагментів черепа несе на собі сліди різання крем'яним знаряддям. Місце розташування цих нарізок свідчить про навмисне відділення голови від тіла. Не виключено, що ця знахідка є свідченням відомого і за етнографічними даними специфічного обряду розчленування тіла покійного. У цілому ж рідкісність поховань не можна розглядати як вказівку на відсутність практики навмисних поховань у верхньопалеолітичного населення України. Такі поховання були досліджені на численних стоянках цього періоду в країнах Західної, Центральної і Східної Європи. Отже, можна сподіватись, що відкриття верхньопалеолітичних поховань в України — то лише справа часу.

Найбільші поселення часів пізнього палеоліту

Амвросіївка

Городниця

Журавка