46.Давньоруські могильники.

До X ст. відносяться дружинні мо­гильники (Шестовиця, Табаївка, Любеч, Седнів, Кло­нів та ін.) Одним з найвизначніших давньоруських поховальних комплексів є Чорна Могила в Чернігові. Від сільських курганних могильників поховання пред­ставників заможної верхівки відрізняються багатством супроводжуючого інвентаря, часто розмірами насипів. Обряд поховання пройшов кілька етапів еволюції: кремація неподалік від місця майбутнього поховання, кремація на місці поховання, інгумація на рівні дав­ньої земної поверхні (з наступним зведенням насипу).

орна могила — давньоруська могила в Чернігові з 10 ст.; за переказами, місце поховання леґендарного князя Чорного, засновника Чернігова. Висота 11 м, обвід 125 м. У давнину він був оточений ровом до 7 м завширшки. Поряд з Чорною могилою раніше був ще один подібний курган — княжни Черни.

Чорну могилу досліджував археолог, уродженець Чернігова Дмитро Самоквасов у 1870-их роках. Поховання в могилі чоловіка і жінки здійснене за обрядом кремації. Похованих спалено на вогнищі в повному військовому обладунку. Знайдено поховальне кострище і кості двох знатних воїнів і рабині, зброю, знаряддя праці, побутові предмети, посуд, прикраси, монети та ін. Поруч зі зброєю знаходились залізна посудина з кістками барана та бронзова жаровня з вугіллям. Біля ніг похованого покладені двоє осідланих коней. Біля ніг жінки були покладені десять серпів. Західну частину кострища займали дванадцять відер півколом, від яких залишилось залізне окуття, та дві залізних посудини. На місці, де лежали небіжчики, знайдені численні прикраси, наконечники поясів, золоті та срібні злитки — залишки розплавлених у вогні прикрас, бронзова посудина з бабками — гральними кістками, ключі, замки, сокири та долота.

У верхній частині насипу, приблизно на 7 м висоти виявлено залишки тризни: шоломи, кольчуги, залізний котел з кістками. Після тризни могилу ще досипано.

48.Скіфія. Загальна характеристика.

1. Походження та розселення скіфів.

У першій половині VII ст. до н. е. зі степів Прикубання й Північного Кавказу на території України з'явилися скіфи. Одні історики переконані, що скіфи прийшли сюди з Північного Ірану, другі вважають, що вони містилися в передгір'ях Алтаю, треті - в Передній Азії, четверті - в Середній Азії, п'яті - в Північному Причорномор'ї, яке предки скіфів залишили в середині II тис. до н.е. Північний Кавказ довго залишався для них надійним тилом, звідки вони черпали продукцію сільського господарства, кольорові метали, залізо, поповнення до війська.

Видатний грецький історик Геродот, що присвятив Скіфії одну з дев'ятьох книг своєї «Історії», виділяв:

власне скіфів (скіфів-кочівників), які населяли степові райони на схід від Дніпра;

царських скіфів, що кочували по Приазов'ю та степовому Криму;

осілих скіфів-орачів, які мешкали в лісостеповій зоні Правобережжя;

осілих скіфів-землєробів, які розташувалися на Лівобережжі Дніпра.

Панівне положення в суспільстві посідали царські скіфи, які розглядали інші племена й етноси Скіфії як рабів, які були змушені постійно сплачувати їм данину.