54.Міста Галицько-Волинського князівства

Львів

Львів заснований королем Данилом Романовичем в середині 13 століття. Близько 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства. В добу Середньовіччя Львів був важливим торгівельним центром.

Мур

За «Хронікою міста Львова» Д. Зубрицького Високий Мур мав 17 веж. З інших історичних джерел, що Високий мур мав 28 веж. Кожна вежа була закріплена за одним або декількома ремісничими цехами. У разі нападу цех відповідав за оборону певної ділянки муру. Було відомо, що десь тут, на розі вулиць Лесі Українки та Друкарської, є рештки вежі Ткачів, однак точного місця розташування досі не знали. Історики припускали, що Високий мур, а отже, і вежа Ткачів, простягалися під фасадами існуючих будівель. Натомість було встановлено, що він зміщений на метр-півтора в бік дороги. Вежу датовано початком XV століття, вона складається з грубо оброблених вапнякових каменів. За словами археологів, наразі знайшли точку примикання вежі до Високого муру і дуже хотіли б обстежити її цілковито, адже досі у Львові не дослідили повністю жодної вежі з Високого муру.Розкопки на вулиці Лесі Українки 29, почали в середині березня цього року. Наразі археологи докопали до глибини трьох метрів. Серед найцікавіших знахідок — керамічний водогін XV століття, залишки кам’яних фундаментів будинку кінця XVIII століття, частина печі того часу.

Латинський кафедральний собор (Львів)

Собор знаходиться по центру площі Катедральної і від часів середньовіччя залишається архітектурною домінантою південно-західної частини колишнього середмістя (міста в мурах). Зорієнтований на осі схід-захід, із головним входом із заходу на осі храму. Збудований із цегли двох відтінків, тинькований (цеглу демонструє зондаж на контрфорсі абсиди). Застосовано також блоки з міоценового літотамнієвого вапняку і вапнистого пісковику, які добувались в каменоломнях в околицях тодішнього Львова. Довжина храму 67 м, ширина — 23 м. Будівля трьохнефна, зального типу, з витягнутим презбітерієм і граненою абсидою. Із заходу до брили храму примикають два квадратні в плані об'єми дзвіниць. Права дзвіниця збудована лише до висоти склепінь нави. Початково собор зовні підпирали 12 чотириярусних контрфорсів, які закінчуються трохи нижче дахового карнизу. Основний простір майже кубічний, але пізніші прибудови сильно ускладнюють конфігурацію храму. З обидвох боків до презбітерія симетрично примикають по одному захристю та одній каплиці. У проміжках між контрфорсами до нефів з північного і південного боків прибудовано по 3 каплиці. Презбітерій та кожна з трьох нав перекриті трьома пряслами хрестових склепінь. Дах над навами та презбітерієм — двоспадовий, над лівою дзвіницею — складний бароковий з вазонами, над недобудованою правою — пологий шатровий. На даху нави влаштовано два ряди люкарн на різній висоті. Готичну складову підкреслює високий шип даху. В інтер'єрі чотири високі сніпчасті колони підтримують стрільчаті арки і склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння вкриті численними фресками.

Тихомель

Тихо́мель, Тихомль, рідше Тихомля, стародавнє українське село, велика історія якого сягає глибокої давнини. На землях, приналежних Тихомлю та сусіднім Лепесівці та Ямполю, досліджено археологочіні культури різних епох. В околицях цих населених пунктів досліджено поховання та кургани епохи бронзи, а 1967–1958 рр. біля сусідньої Лепесівки було проведено розкопки значного поселення носіїв черняхівської культури, де знайдено ритуальну вазу IV ст. із зображенням ранньослов'янського календаря.

Після коронації Данила Галицького в 1253 році королівською короною в Дорогочині і отримання титулу короля Русі, Тихомель став частиною Галицько-Волинського королівства (Руського королівства), проте вже не мав важливого значення для королівства, як раніше. По занепаді в середині XIV ст. першого в історії українського королівства — Галицько-Волинського королівства, Тихомель, як і вся Волинь, ввійшов до складу Великого Князівства Литовського і через деякий час став власністю роду Сенют.

Тихомельска фортеця, або Олександрів замок.

Побудований з каменю-вапняку.

Дитинець — у її західній найнеприступнішій частині (ширина — 65, довжина — 135 м).

Обнесена високим кам'яним муром (у 13 ст. — дерев'яним з частоколом).