37.Скіфські городища.

Неаполь Скіфський

Столиця скіфського царства в Криму в 3—2 століттях до н. е. Розквіт припадає на добу правління царів Скілура й Палака у 2 столітті до н. е.).

Місто виникло в 3 столітті до н. е. Населення було мішаним: переважали скіфи, але жили тут і греки, сармати, таври. У 3-2 столітті до н. е. Неаполь Скіфський був значним ремісничо-торговим містом і столицею Скіфського царства в Криму. На культурі міста дуже позначився грецький вплив. Неаполь Скіфський згадується давньогрецьким географом Страбоном (1 століття н. е.) і в херсонеському декреті на честь полководця Діофанта (2 століття до н. е.).

Найбільшого розквіту Неаполь Скіфський досяг у 2 столітті до н. е. за царя Скілура та його сина Палака. З кінця 2 столітті до н. е., після війни скіфів, підтриманих сарматським плем'ям роксоланів, проти Херсонеса, особливо помітний вплив сарматів. У 2-3 століттях н. е. посилився вплив Боспорського царства, яке на рубежі 2-3 століть н. е. на деякий час підкорило скіфів у Криму. Місто занепало у 3-4 століттях, імовірно під ударами готів і гуннів.

Залишки міста-фортеці (городище) над річкою Салгиром біля Сімферополя систематично досліджуються. Виявлено оборонні мури, рештки кам'яних будинків, ритуальний басейн, зернові ями, мавзолей з похованнями скіфських царів і некрополь населення.

Місто (площею 20 га) було обнесене потужними мурами (до 12 м завтовшки) з баштами. Поза мурами містилися передмістя, некрополь з кам'яними та земляними склепами. У правильному плануванні частини міста, що прилягала до центральної брами та головної вулиці, відчувається грецький вплив. Видовжені прямокутні будинки складалися з головного приміщення, де було вогнище, і сіней. Більшість же будівель, особливо на околицях, були землянками, напівземлянками, круглими в плані, житлами типу юрт, пристосованими для осілого життя.

Найяскравіші пам'ятки Неаполя Скіфського — мавзолей з похованнями скіфського царя і знаті та вирубані в скелі поховальні склепи з настінними розписами.

Мотронинське городище

Мотронинське городище — городище скіфського часу VII - 2-ї половини V століть до н.е. Розташовувалося на краю великого лісового масиву в урочищі Холодний Яр поблизу села Мельники Чигиринського району Черкаської області.

Виникло наприкінці VII століття до н.е. Найбільшого розвитку набуло у другій половині V століття до н.е.

Городище досліджували О.О.Бобринський, В.В.Хвойка, Є.Ф.Покровська, М.І.Вязмітіна, О.І.Тереножкін, В.А.Іллінська, експедиції Інституту археології НАН України (С.С.Бессонова, С.А.Скорий), спільна україно-польська експедиція Інституту археології НАН України та Національного історико-культурного заповідника "Чигирин" (С.А.Скорий, Я.Хохоровський).

Площа городища понад 200 га. Воно має форму овалу і складається з двох ліній укріплень: зовнішньої і внутрішньої. Трьома групами навколо нього розташовані курганні могильники із 80 насипів.

На городищі мешкало землеробсько-скотарське населення, яке входило до складу декількох територіальних общин на чолі з військовою аристократією. Певний прошарок складали ремісники і торгівці.

Населення займалось землеробством, осілим скотарством, виробництвом залізних і бронзових речей, гончарством.

Мотронинське городище було важливим економічним, політичним, торгівельним і релігійним центром Середнього Подніпров'я.