3. Договір про передання виключних майно­вих прав інтелектуальної власності.

Це такий договір, за яким одна сторона (особа, що має виключні майнові права) пе­редає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах (ч. 1 ст. 1113 ЦК).

Правова характеристика договору: реальний, двосто­ронній, оплатний чи безоплатний.На відміну від ліцензійного договору, за яким надається право користування, при укладен­ні цього договору права відчужуються і передаються безпово­ротно, відбувається заміна володільця виключних майнових прав.

Необхідно мати на увазі, що умови договору про пере­дання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно зі становищем, передбаченим ЦК та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними (ч. з ст. 1113 ЦК).

Договір про передання виключних майнових прав інте­лектуальної власності може бути укладений стосовно будь-яких об'єктів інтелектуальної власності. Однак слід враховува­ти, що часткова передача прав, про яку вказано у законодавчо­му визначенні, може стосуватися не всіх об'єктів. Так, тради­ційним прикладом часткової передачі прав є торговельна мар­ка, якщо вона зареєстрована стосовно кількох товарів (послуг).

у цьому випадку правоволоділець може передати майнові пра­ва стосовно певних товарів (послуг), залишивши за собою пра­ва стосовно інших товарів (послуг).

Якщо договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності укладається стосовно об'єктів інте­лектуальної власності, які підлягають обов'язковій реєстрації (винахід, корисна модель, промисловий зразок, торговельна марка, компонування інтегральної мікросхеми, сорт рослин, порода тварин), то він також обов'язково має реєструватися у Держдепартаменті інтелектуальної власності. Пояснюється це необхідністю видачі охоронного документа на нового право володільця і внесення відомостей про це до відповідних Дер­жавних реєстрів.

4. Договір про створення за замовленням і ви­користання об'єкта права інтелектуальної власності.

Це договір, за яким одна сторона (творець - письменник, ху­дожник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелекту­альної власності відповідно до вимог другої сторони (замовни­ка) та в установлений строк (ч. 1 ст. 1112 ЦК).

Правова характеристика договору: консенсуальний, двосторонній, сплатний чи безоплатний. Даний договір укла­дається з метою створення об'єкта інтелектуальної власності (наприклад, картини, дизайну упаковки і метою його реєстра­ції як промислового зразка тощо). Тут слід враховувати, що умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право творця цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемни­ми (ч. 4 ст. 1112 ЦК).

У той же час договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності має ви­значати способи та умови використання цього об'єкта замов­ником (ч. 2 ст. 1112 ЦК). Іншими словами, сторонам доцільно узгодити у договорі механізм розподілу прав на об'єкти, що будуть створені при виконанні договору. Якщо сторони не визначили, кому які права будуть належати, то буде застосовуватися загальне правило: майнові права інтелектуа­льної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 430 ЦК). Виключенням з цього положення є розподіл прав на твір образотворчого мистецтва: оригінал твору, створеного за замовленням, переходить у влас­ність замовника, а майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встанов­лено договором (ч. З ст. 1112 ЦК).