1. Утворення воєнно-політичних блоків: 20 травня 1882 р. між Німеччиною й Австро-Угорщиною та Італією був укладений так званий Троїстий союз. Одночасно відбувалося зближення позицій Франції і Росії. 7 грудня 1893 р. була підписана франко-російська військова конвенція, де передбачалася взаємодопомога обох держав у разі нападу з боку учасників Троїстого союзу. 1904 – 1907 рр. утворено Антанту (Росія, Франція, Великобританія).

2. Утворення нових незалежних держав на Балканах.

3. Міжнародні конфлікти на межі століть. Наприкінці XIX ст. великі держави розпочали боротьбу за перерозподіл світу, а саме перерозподіл колоній і сфер впливу. До початку XX ст. англо-німецькі колоніальні суперечності стають головними в системі міжнародних відносин.

4. Поширення ідей панамериканізму. Політична доктрина, що пропагувала створення військово-політичного блоку всіх країн Америки під зверхністю США, або доктрина, в основу якої покладено ідею про спільність історії, економіки і культури США та інших країн американського континенту. Незабаром Сполучені Штати оголосили через доктрину Монро нову політику невтручання європейських країн у справи Америки.

5. Гонка озброєнь. Особливо бурхливо відбувалася гонка озброєнь на морі. У 1906 р. у Великобританії був закладений перший дредноут — великий лінійний корабель з потужною артилерією. Німеччина ще в 1906 р. розробила нову програму морських озброєнь з метою досягнути переваги над Британією.

6. Апофеозом міжнародних відносин у Новий час стала Перша світова війна (1914 – 1915 рр.)

Міжнародні відносини у Новітній час (з 1918 р.):

Міжнародні відносини у першій половині ХХ ст.:

1. Міжнародні відносини між двома світовими війнами поділяються на два періоди, які відповідно охоплюють 20-і і 30-і рр. У 20-і рр. міжнародні відносини розвивалися під впливом першої світової війни та її безпосередніх наслідків: створення післявоєнного світу на основі договорів Версальсько-Вашингтонської системи, врегулювання відносин між державами-переможцями і переможеними, а також серед самих переможців. У результаті була досягнута відносна тимчасова стабілізація міждержавних і світових господарських відносин. У 30-і рр. становище в світі різко почало змінюватися: світова економічна криза, рухнула Версальсько-Вашингтонська система, виникають вогнища війни на Заході і на Сході, світ поступово, крок за кроком сповзає до нової світової війни.

2. Становлення тоталітарних режимів.

3. Друга світова війна.

4. Розпад колоніальної системи. Зовнішня політика країн «третього світу» - політика неприєднання.

5. Початок «холодної війни». Становлення біполярної системи МВ.

Міжнародні відносини у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст.:

Характеризуючи найголовніші події міжнародних відносин цього періоду, можна визначити 4 основних періоди:

50-60-mi pp. — ескалація «холодної війни», регіональних конфліктів, гонки озброєнь;

70-ті pp. — поворот до розрядки в міжнародних стосунках;

Перша половина 80-х pp. — нове загострення міжнародних відносин, посилення конфронтації;

Друга половина 80-х pp. — початок 90-х pp. — завершення «холодної війни», утвердження у міжнародних стосунках нового мислення.

Важливе значення в сучасних міжнародних відносинах має прискорення західноєвропейської інтеграції. Початок цьому процесу поклало підписання у 1957 р. Францією, ФРН, Італією, Бельгією, Голландією та Люксембургом Римського договору про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС).

У лютому 1992 р. у голландському місті Маастріхт 12 країн-учасниць ЄЕС підписали Договір про створення Європейського Союзу, який передбачає постійне поглиблення європейської інтеграції та Заключний акт про фінансово-валютний союз. Одночасно створювалася загальноєвропейська інфраструктура у сфері транспорту, енергетики, телекомунікацій. ЄС працює над розробкою спільної оборонної політики в галузі безпеки та запровадженням єдиного європейського громадянства, Європарламент перетворився на повноцінного учасника законодавчого процесу.

У 1999 р. завершилося створення економічного та валютного союзів. З 1 січня 1999 р. 11 держав Європейського Союзу (крім Великобританії) запровадили єдину європейську валюту євро. У 2000 р. у цих державах відбулася заміна національних державних одиниць на євро.

З метою підтримки розвитку ринкової економіки східноєвропейських країн у 1990 р. було створено Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

У 90-х pp. змінилася військово-політична стратегія Північноатлантичного блоку. У 1994 р. США в рамках НАТО запровадили програму «Партнерство заради миру», що передбачає поступове зближення з країнами Східної Європи. У 1999 р. до НАТО були прийняті Польща,Чехія,Угорщина, а в 2004 р. ще ряд країн східноєвропейського регіону.

Отже, у 90-х pp. XX ст. — на початку XIX ст. у міжнародних відносинах відбулися радикальні зміни:

• назавжди відійшла в історію «холодна війна» і конфронтація між США та СРСР;

• розпочався реальний процес роззброєння, як ядерного, так і інших його видів;

• відбувається врегулювання цілої низки регіональних конфліктів, зростає ефективність миротворчих зусиль ООН у вирішенні цих проблем;

• прискорюється процес міжнародної інтеграції в ряді регіонів світу (Європа, Південно-Східна Азія, Америка) в рамках «великої вісімки».

Проте міжнародна ситуація у посткомуністичну епоху не стала більш стабільною та передбачуваною. Найбільш напруженою і небезпечною сьогодні залишається обстановка на Близькому Сході.

З усіх проблем, що були успадковані з попереднього століття найбільш небезпечною стала проблема міжнародного тероризму.