2. Створення Вестфальського порядку, його сутність та періодизація.

Біля витоків системи МВ Нового часу стояли події і результати Тридцятилітньої війни (1618 – 1648 рр.). головними учасниками якої були два великих блоки – австрійські і іспанські Габсбурги, з одного боку, і Франція, Нідерланди і Швеція – з другого, а також різноманітні союзники кожної із сторін. Це була перша війна дійсно європейського масштабу, яка складалася із безлічі різнорідних конфліктів, найбільш великими із яких є протистояння Франції Габсбургам, прагнення Швеції до гегемонії на Балтиці, боротьба князів Священної Римської імперії за самостійність, а також іспансько-голландські суперечки.

Підсумки війни були підведені Вестфальським миром в 1648 р. підписанням мирних договорів в містах Оснабрюці (Оснабрюкський мирний договір, 15 травня 1648 р.) і Мюнстері (Мюнстерський мирний договір, 24 жовтня 1648 р.) в Вестфалії, одній з німецьких держав. Тому він називається Вестфальським.

Значення Вестфальського миру:

1. Встановив нові правила у відносинах між державами. Зрівняв у правах католиків і протестантів (кальвіністів і лютеран), узаконив конфіскацію церковних земель, здійснену до 1624 р., і скасував раніше діючий принцип «чия влада – того і віра», замість якого проголошувався принцип віротерпимості, що надалі знизило значення конфесійного чинника у відносинах між державами

2. Вестфальський мир поклав край прагненню Габсбургів розширити свої володіння за рахунок територій держав і народів Західної Європи і підірвав авторитет Священної Римської імперії: з цього часу старий ієрархічний порядок міжнародних відносин, в якому німецький імператор вважався старшим за рангом серед монархів, був зруйнований і глави незалежних держав Європи, що мали титул королів, були зрівняні в правах з імператором;

3. згідно з нормами, встановленими Вестфальським миром, головна роль в міжнародних відносинах, що раніше належала монархам, перейшла до суверенних держав;

4. в результаті Тридцятилітньої війни і Вестфальського миру склалася рівновага, чи баланс між найбільшими державами того часу, при якому жодна з країн не мала вирішальної переваги над іншою;

5. відповідно до норм Вестфальського миру головну роль у МВ стали відігравати суверенні держави. Так стали називати незалежні і рівноправні держави, що проводили самостійну зовнішню і внутрішню політику відповідно зі своїми державними інтересами.

Вестфальський мир підписали більшість учасників війни, крім Франції та Іспанії. Вони продовжували воювати за панування в Південних Нідерландах аж до 1659 р., коли був укладений так званий Піренейський мир, за яким Франція отримала ряд прикордонних територій в Піренеях (Русильон) і в Нідерландах (Артуа).

Вестфальський мир 1648 р. підвів такі підсумки Тридцятилітньої війни:

• дві основні сили того часу - папство і імперія - були розтрощені; правда, формально Священна римська імперія німецької нації існувала ще кілька століть: останній цвях у труну імперії вбив Наполеон в 1806 р.;

• був створений Швейцарський союз;

• Іспанія втратила домінуючі позиції в Європі, поступившись їх Франції, яка перетворилася на півтора століття в регіональну наддержаву;

• інші країни, такі як Швеція, Португалія, Чехія, Данія, Італія та Нідерланди, склалися в національні держави.

Останнє, на нашу думку, є одним із головних політичних підсумків Тридцятилітньої війни, оскільки це стало початком формування світу національних держав, який і склав Вестфальський світовий порядок або Вестфальську систему міжнародних відносин, основні елементи якого діють і в наші дні. Вестфальська система закріпила в світовому порядку певні правила гри, які, з відомими поправками і модифікаціями, працюють до цих пір:

• Вестфальська система не заборонила, а дозволила війни, в тому числі і агресивно-наступальні, початок і ведення яких вона віднесла до законного праву суверенної держави;

• Вестфальська система не перешкоджала, а по суті справи сприяла закріпленню в міжнародному праві права сильного;

• Вестфальська система затвердила в міжнародному праві принцип невтручання у внутрішні справи інших суверенних держав, слідуючи нормативній формулі, сформульованої Ж.Боденом: «Суверенітет - це абсолютна і постійна влада держави над підданими і громадянами».

Починаючи з 1648 р., Вестфальська система МВ зазнала 5 модифікацій (етапів), кожна з яких була результатом великих військових потрясінь:

Перший етап обмежений 1648-1815 рр. Це - найтриваліший за часом період Вестфальської системи. Його змістом було англо-французьке суперництво в Європі і деяких частинах світу.

Другий етап датується 1815-1918 рр. У науці він отримав найменування Віденського концерту націй. Підвівши риску під епохою наполеонівських воєн в Європі, він відкрив нову, мабуть, найбільш змістовну епоху МВ в Європі за всю її попередню історію. Підсумком цього періоду, однак, стала трагедія Першої світової війни.

Третій етап збігається з періодом 1918-1945 рр. і носить назву Версальсько-Вашингтонського періоду. Це - міжвоєнний і воєнний період в Європі. Його початок пов'язаний із закінченням Першої, а завершення - Другої світової війни.

Четвертий період - Ялтинсько-Потсдамський, або період холодної війни. Його хронологічні рамки - 1945-1989 рр. Своєю назвою він зобов'язаний конференціям країн Антигітлерівської коаліції в Ялті і Потсдамі в 1945 р. Завершення цього етапу співпало з падінням Берлінської стіни і закінченням «холодної війни» в Європі.

П'ятий, або сучасний, період Вестфальської системи бере початок у 1989 р. і триває донині. У науці його позначають терміном «період після закінчення холодної війни»

Як можна помітити, концепт Вестфальської системи МВ відрізняється європоцентризмом, ґрунтується на аналізі не світових, а європейських подій міждержавних відносин.

На думку проф. С. Кортунова, існує шостий етап Вестфальської системи. Біполярний світ зник в 1991 р., відразу ж після розпаду СРСР. Одночасно розпочалася ерозія Ялтинсько-Потсдамського світового порядку як шоста модифікація Вестфальської системи МВ. Саме з цього часу стає особливо помітний занепад Вестфальської системи, що розмивається процесами глобалізації. Ці процеси завдають все більш нищівних ударів по основі основ Вестфальської системи - національному державному суверенітету.

Таким чином, поразка Габсбургів і перемога антигабсбурзької коаліції аж ніяк не привела до встановлення в Європі гегемонії, або панування, якоїсь іншої країни або групи країн. У результаті Тридцятилітньої війни та Вестфальського миру склалася певна рівновага, або баланс між найбільшими державами того часу, при якому жодна з них не мала вирішальної переваги над іншою. Тому баланс сил став відігравати стабілізуючу роль у МВ. Він практично позбавляв уряди країн, що проводили агресивну зовнішню політику, надії на швидку і легку перемогу в загарбницькій війні. І хоча баланс сил не вберіг Європу від нових воєн, він являв собою важливу передумову збереження незалежності і самостійності європейських держав, забезпечуючи тим самим сприятливі зовнішні умови їх розвитку.