IV Міждисциплінарна інтеграція.
Дисципліни |
Знати (α = ІІ) |
Уміти (α = ІІІ) |
Попередні (забезпечуючі):
Внутрішньопредметна інтеграція (між темами даної дисципліни)
|
Анатомічну будову всіх ланок ЗЩА. Будова елементів нижньої щелепи, СНЩС, м'язів
Закономірність перебігу фізіологічних процесів і функціонування елементів нижньої щелепи, включаючи м'язи і суглоби Етіопатогенез розвитку контрактур, механізм адаптації, компенсації і декомпенсації.
Аналіз діагностичних моделей,основи планування та виготовлення апаратів для лікування контрактур нижньої щелепи, застосовуючи індивідуальний підхід в кожному окремому клінічному випадку.
|
Відновити гармонійну взаємодію всіх ланок ЗЩ
Застосовувати індивідуальний підхід при плануванні конструктивних методів лікування контрактур нижньої щелепи
Проводити аналіз діагностичних моделей. Конструювати виготовлення апаратів для лікування контрактур нижньої щелепи, керуючись клініко-анатомічними особливостями в кожному окремому клінічному випадку |
V Зміст навчального матеріалу
Контрактура щелеп – це обмеження або повна неможливість відкривання порожнини рота внаслідок патологічних змін м’яких тканин, функціонально пов’язаних з СНЩС.
Етіололгія контрактур
Причини виникнення контрактур нижньої щелепи поділяються на такі:
Рефлекторно-тонічне скорочення жувальних м’язів при різних патологічних станах (запальні процеси в ЩЛД, правець та ін.)
Анкілоз СНЩС
Рубцеві зміни навколо щелепних тканин, слизової оболонки, жувальних м’язів, підшкірної клітковини та шкіри.
Мал. 1 Чинники нижньощелепних контрактур
Також основними чинниками нижньощелепних контрактур являється неправильна первинна обробка ран і тривала міжщелепна фіксація відламків щелеп, без застосування своєчасної лікувально-реабілітаційної гімнастики.
Патогенез
Мал. 2 Патогенез контрактур
Існують дві ланки розвитку нижньощелепних контрактур (мал. 2). Першою (І) патогенетичною ланкою являється рефлекторно-м’язевий механізм; друга (ІІ) ланка - утворення рубцевої тканини і її негативним вплив на функцію нижньої щелепи. Але в певних клінічних випадках ці два процеси не виключають один одного. Тобто при пошкодженні м’яких тканин та м’язів, м’язевий гіпертонус переходить в стійку рубцеву контрактуру.
Клінічна картина та класифікація контрактур нижньої щелепи
Клінічно розрізняють нестійку і стійку контрактури щелеп. За ступенем відкривання порожнини рота контрактури поділяють на: легкі (2-3см.), середні (1-2см.), тяжкі (до 1 см.) (мал. 3).
Мал. 3 Види контрактур за ступенем відкривання рота
Контрактури нижньої щелепи, в залежності від локалізації патологічного процесу поділяються на суглобові та позазасуглобові (мал. 4).
Мал. 4 Класифікація та профілактика контрактур
Рефлекторно-м’язеві контрактури виникають при переломах щелеп в місцях прикріплення м’язів, піднімаючих нижню щелепу. Внаслідок подразнення рецепторного апарату жувальних м’язів краями відламків або продуктами розпаду пошкоджених тканин відбувається різке підвищення м’язового тонусу, які й призводять до контрактури нижньої щелепи.
В залежності від пошкоджених тканин рубцеві контрактури поділяють на:
Дермогенні (шкіра, слизова оболонка);
Міогенні (м’язи);
Змішані.
Крім того розрізняють контрактури скронево-вінцеві, вилично-вінцеві, вилично-щелепні та міжщелепні. Поділ контрактур на рефлекторно-м’язеві і рубцеві хоч і необґрунтований, але в окремих випадках ці процеси не виключають один одного. Інколи при ураженнях м’яких тканин і м’язів м’язевий гіпертонус трансформується в стійку рубцеву контрактуру.
Профілактика розвитку контрактур включає в себе:
1. попередження розвитку грубих рубців шляхом правильної та своєчасної обробки рани (максимальне зближення країв при накладанні швів, при великих дефектах тканин показано зшивання країв слизової оболонки з краями шкірних покривів);
2. своєчасна іммобілізація відломків, бажано за допомогою однощелепної шини;
3. своєчасна міжщелепна фіксація відламків при переломах в місцях прикріплення м’язів, з метою попередження м’язового гіпертонусу;
4. застосування лікувальної гімнастики (Мал 4).
Лікування
Існують наступні методи лікування контрактур: консервативний, оперативний, комбінований. Консервативне лікування в свою чергу складається із медикаментозних, фізіотерапевтичних методів, і лікувальної гімнастики та механотерапії (мал. 5).
Мал. 5 Методи лікування контрактур нижньої щелепи
Механотерапія контрактур являє собою примусове відкривання порожнини рота за допомогою механічних апаратів. Такий спосіб отримав назву пасивний, на відміну від активної механотерапії, коли зворотній рух нижньої щелепи здійснюється з надмірним тиском пружини механотерапевтичного апарату. Механотерапія може бути здійснена за допомогою простих речей таких як дерев’яні або ризові клинки, кільця, пробки, прищепки для білизни, різноманітні конуси, пластмасові гвинти з похилою різьбою, гумові розпірки та ін. (Мал. 6), які встановлюють між зубами-антагоністами на 2-3 години або до появи болю. Усі вони призначенні для розкривання рота при їх розміщенні між зубами. Недоліками цих пристосувань являється груба малофізіологічна дія з опором на окремі зуби, групу зубів, що може спричинити ушкодження періодонта окремих зубів, їх зміщення і порушення прикусу.
Мал. 6 Прості пристрої для механотерапії контрактур
Також існує апаратний метод лікування. Всі апарати, що застосовуються в таких випадках мають єдині конструктивні принципи (Мал. 7-10). Вони складаються з жорстко з’єднаних між собою внутрішньоротової частини, яка має опору на зубних рядах та зовнішньоротової частини з силовим елементом (ризова тяга, пружина тощо). Величина сили може бути дозована. В стандартних апаратах внутрішньоротова частина, як правило, складається з металічних відбиткових ложок або дощечок, а в індивідуальних – зубоясенева шина.
Апарати для механотерапії:
Мал. 7 Апарат Ядрової
Мал. 8 Апарат Лімберга
Мал 9 Апарат Дарсісака (у модифікації І.М. Оксмана)
Мал. 10 Апарат Вайнштейна
Перед накладанням стандартного апарату в порожнину рота на ложки накладають термопластичний матеріал з метою індивідуалізації останнього. Критерієм тривалості механотерапевтичних заходів слугує поява втоми. Подекуди механотерапію проводять в комплексі з фізіотерапевтичними заходами (масаж, електролікування, ультрафіолетове опромінення, теплові процедури) та з міогімнастикою (розтягування змінених тканин – скорочених м’язів пальцями).