6.4. Вимога про стягнення нарахованої але не виплаченої суми заробітної плати (п. 2 ч. 1 ст. 96)

Судам необхідно звернути увагу, що на дану вимогу не поширюється позовна давність. Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом (в даному випадку з заявою) про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У деяких випадках одночасно з заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягувачами ставиться питання про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати. Вважаємо, що такі вимоги можуть розглядатися судами на підставі п. 2 ч. 1 ст. 96 ЦПК з видачею судового наказу.

Так, Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у саправі № 2н-9-2006 3.04.2006 р. видав судовий наказ про стягнення з Красноармійського управління шахтобудмеханізації «ДВАТ «Трест Красноарміськшахтобуд» на користь Коржунова С.В. заборгованості по заробітні платі 2 223 грн. 51 коч. та компенсацію за затримку її виплати – 71 грн. Розмір компенсації зазначався у довідці підприємства.

6.5. Вимога про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника (п. 3 ч. 1 ст. 96 цпк)

Згідно зі статистичними даними, за період 2006 р. - І півріччя 2007 р. судами України було видано лише 15 наказів за даною вимогою.

6.6. Вимоги за ч.2 ст. 96 щодо “інших випадків, встановлених законом”

За період 2006 р. - І півріччя 2007 р. судами розглянуто 3 759 заяв про видачу судового наказу за вимогами, іншими, ніж передбачені ч. 1 ст. 96, що складає 1,3 % від загальної кількості розглянутих заяв про видачу судового наказу. При цьому не можна стверджувати, що вони підпадали під положення ч. 2 ст. 98 «в інших випадках, встановлених законом», оскільки фактично законодавство України прямо не встановлює вимог, за якими може бути виданий судовий наказ, крім тих, що зазначені у ч. 1 ст. 98.

З деяких заяв такого роду та поданих до них документів вбачався спір про право. Наприклад, із розглянутої Голосіївським районним судом м. Києва заяви про видачу судового наказу Мельник Л.О. про стягнення з Тимошенка К.А. 200 000 грн. моральних збитків.

Інші заяви стосувалися безспірних вимог. Наприклад, у розглянутій 27.03.2006 р. Нахімовським районним судом м. Севастополя заяві про видачу судового наказу Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах Білозіра О.В. до військової частини А 4515 про стягнення нарахованої заборгованості по підйомній допомозі.

Деякі суди за однозначно безспірними вимогами, щодо яких законодавством прямо не встановлена можливість видання судового наказу, такі накази видають. Досить часто ці вимоги стосуються виплати нарахованих, але не виплачених грошових сум: вихідної допомоги, підйомної допомоги, допомоги по непрацездатності, допомоги при народженні дитини, аліментів, випалити авторського гонорару тощо.

Наприклад, Романівським районним судом Житомирської області 28.07.2006 р. було видано судовий наказ за заявою прокурора в інтересах Бондаревої І.М. про стягнення допомоги за час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами.

Однак незалежно від того, чи є безспірними такі вимоги, суди у переважній більшості випадків відмовляють у прийнятті заяви про видачу судового наказу на тій підставі, що така вимога не передбачена ст. 96 ЦПК.