4. Сторони у наказному провадженні

Сторонами у наказному провадженні за термінологією ЦПК є стягувач (заявник) і боржник.

Стягувач може брати участь у наказному провадженні через представника. У такому випадку до заяви про видачу судового наказу повинний бути доданий документ, що підтверджує повноваження представника (ч. 4 ст. 98 ЦПК).

Розділ ІІ ЦПК не містить положення щодо можливості для боржника діяти через представника. Однак відсутність такої норми не слід розуміти як неприпустимість участі представника з боку боржника. Оскільки наказне провадження є різновидом цивільного судочинства, то на нього поширюються норми статей Розділу І «Загальні положення». У ч. 1 ст. 38 ЦПК встановлено, що сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Також питання представництва у наказному провадження регулюються загальними положеннями статей 39-42, 44-46 ЦПК.

Узагальненням встановлено, що досить часто з заявами про видачу судового наказу до суду звертаються прокурори. Як правило, у судів не виникає питання щодо правомірності та належності участі прокурора у наказному провадженні, але трапляються випадки, коли суди не приймали заяви, подані прокурорами.

Зокрема, згідно з ст. 36¹ Закону України «Про прокуратуру» від 22 квітня 1993 року № 3130-XII, підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Отже, прокурор, подаючи заяву про видачу судового наказу, повинен вказати підстави, у зв’язку з якими він представляє інтереси особи. Однак у більшості випадків прокурори звертаються до суду, не вказуючи ці підстави.

Відзначимо, що у більшості випадків заяви прокурорів про видачу судових наказів подаються за результатами здійснення прокурорського нагляду за дотриманням законодавства та за умови виявлення порушень. У цьому випадку прокурор діє не як представник фізичної особи в суді, а як посадова особа, що представляє державні інтереси. Згідно з п. 6 ст. 20 Закону «Про прокуратуру» до повноважень прокурора у межах нагляду за додержанням і застосуванням законів звертатись належить повноваження звертатися до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Отже у випадку звернення до суду прокурора з заявою про видачу судового наказу судам слід розглядати такі заяви.

5. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ

Загальна характеристика вимог, за якими може бути видано судовий наказ – вони повинні бути безспірними. Окремі суди трактують, що невиконання зобов’язання саме по собі свідчить про наявність спору. З такою позицією не можна погодитися, оскільки невиконання боржником його обов’язків у багатьох випадках зумовлено іншими причинами, ніж невизнання своїх зобов’язань чи їх обсягу. Про це, зокрема, переконливо свідчать статистичні дані про практику видачі та скасування судових наказів: наприклад, у І півріччі 2007 р. місцевими судами було видано 99 212 судових наказів і з них скасовано 5 276, тобто лише 5,3 % від числа виданих наказів. Очевидно, що у більшості випадків боржники проти боргу не заперечують і заяв про скасування судових наказів не подають.