Зміст

Вступ………………………………………………………………4

Розділ 1.

1.1. Сучасні концепції креативної освіти

молодших школярів………………………………………9

Розділ 2.

2.1. Шляхи розвитку креативного мислення учнів

початкових класів…………………………………………12

Розділ 3.

Творчі завдання на розвиток креативного мислення

молодших школярів на уроках математики……………………18

3.1. Загадки..................................................................................22

3.2.Задачі- жарти……………………………………………….25

3.3.Задачі- головоломки………………………………………28

3.4.Задачі з логічним навантаженням………………………..36

3.5.Дидактичні ігри……………………………………………37

Розділ 4. Розвиток креативного мовлення

молодших школярів……………………………………………..41

4.1.Види вправ з розвитку креативного мовлення

молодших школярів……………………………………....51

Висновок…………………………………………………………90

Список використаної літератури…………………………….92

Навчати без примусу,щоб

кожен учень був не просто

слухачем, а дослідником,

фантазером, винахідником і

просто жив щасливим

життям спілкування.

Вступ

З приходом дитини до школи розпочинається новий етап у розвитку нових форм її спілкування. Першокласник потрапляє в атмосферу учіння, тоді як дошкільником він цілий день проводив у грі. Спілкування дітей поступово набуває якісно нового змісту, бо для нього виникають нові умови: зявляється необхідність засвоювати нові поняття з різних навчальних дисциплін,опановувати нову інформацію,робити спроби застосовувати її під час формування нових дій та навичок. Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.

Загальна середня освіта має забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів, а в стратегічному плані закласти базис для формування демократичного суспільства, яке визнає освіченість, вихованість, культуру найвищою цінністю, незамінними чинниками стабільного, прискореного розвитку України.

Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток. Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться.

Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

- створення позитивного настрою для навчання;

- відчуття рівного серед рівних;

- забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

- усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;

- можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

- вчитель не є засобом „похвали і покарання", а другом, порадником, старшим товаришем.

Усім цим умовам відповідають креативні технології, які відносять до інноваційних.

У Концепції загальної середньої освіти підкреслюється, що освіта XXI століття — це освіта для людини, її стрижень — розвивальна культуротворча домінантна. Гуманістичні цінності освіти зумовили зміну авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на особистісно орієнтовану. Тому актуальним є навчання і виховання особистості, що базується на засадах індивідуалізації, створення умов для саморозвитку та самонавчання, осмисленого визначення своїх можливостей і життєвої мети.

Перед освітою завжди були питання: «Чого навчити?» і «Як навчити?» Нові соціальні запити, зміни у сфері науки і виробництва вимагають від сучасної освіти пошуку нових шляхів та засобів, які допоможуть забезпечити повноцінний розвиток здібностей, потреб і інтересів учнів у всіх сферах їхньої діяльності.

Зміни в освітній політиці відбуваються на основі затвердженого постановою Кабінету Міністрів Державного стандарту 4-х річної початкової школи і мають на меті формувати людину, яка хоче і вміє самостійно вчитися; яка вміє сприймати інформацію, працювати з нею, сортувати її, осмислювати, творити. Тому постає проблема пошуку ефективних методів навчання

молодших школярів.

Найбільш ефективними на сьогодні є креативні методи навчання, тому, на мій погляд, опрацювання цієї теми є дуже актуальним.

По-перше, креативне навчання - це навчання, занурене у спілкування, діалогове навчання, що належить до педагогічних технологій на основі ефективності управління й організації навчального процесу.

По-друге, призначення креативного навчання полягає у тому, щоб, передати знання, усвідомити цінність інших людей. Зміст роботи полягає не лише у знаннях, але й у способах мислення.

По-третє, креативне навчання - це специфічна форма організації навчальної діяльності, мета якої — забезпечення комфортних умов, за яких кожен учень відчував би свої успіхи, інтелектуальну роботу, продуктивність навчання, недопущення домінування однієї думки над іншою.

Креативні технології навчання містять в собі чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, розумові і навчальні умови й процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів.

Неможливо одній людині знати все, навіть у вузькій галузі, до того ж великий обсяг інформації запам'ятовують комп'ютери. Учні повинні мати інші навички: мислити, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції, шукати потрібну інформацію, інтерпретувати її і застосовувати в конкретних умовах. Саме цьому і сприяють креативні технології, які, на жаль, ще недостатньо поширені в українській школі.

Тому у наш час обрана проблема дуже актуальна.

Мета роботи: розкрити сутність та особливості використання креативних технологій навчання у початковій школі, ознайомитися зі структурою та методикою інтерактивного уроку, запропонувати фрагменти уроків з

креативними елементами з досвіду роботи, розглянути доцільність використання креативних технологій у виховній роботі з учнями та під час роботи з батьками.

При розкритті цієї мети будуть розв’язані наступні задачі:

- розкрити сучасні підходи до організації навчання й креативних технологій;

- описати технології креативного навчання;

- довести необхідність використання інтерактивних уроків з елементами креативності;

- розповісти про використання креативних технологій у виховній роботі;

- навести приклади з досвіду роботи з цієї теми.

За структурою робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У вступі розкриваються мета та задачі роботи.

У I розділі розглядаються сучасні підходи до креативного

навчання навчання, розглядається модель креативного навчання,

структура та методика проведення інтерактивного уроку.

Висуваються вимоги до особистості вчителя; з’ясовується, як

оцінити діяльність учнів на інтерактивному уроці.

У ІІ розділі розглядаються креативні технології навчання:

кооперативного, колективно-групового навчання, технології

ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань.

У ІІІ розділі наведені фрагменти уроків з читання, математики,

«Я і Україна» з використанням інтерактивних ігрових форм роботи.

У ІV розділі описані задачі та сучасна мета виховання,

наводяться фрагменти використання креативних технологій при

проведенні виховної роботи з учнями та на заняттях з батьками.

Сучасні концепції креативної освіти молодших школярів: проблеми та перспективи.

Сучасне суспільство все більше потребує творчої особистості, яка має високий рівень адаптації і самореалізації, проектує своє майбутнє, свій шлях, ставить перед собою чіткі завдання самовиховання, самовдосконалення та самоосвіти. Креативність є характерною ознакою творчої людини, яка здатна за власною ініціативою реалізувати свій потенціал, з вибором відповідних способів. Це потребує зміни педагогічного супроводу, спрямування його на розвиток креативного середовища в освітній установі.

Змінюється вектор педологічного супроводу, спрямованого на створення креативного середовища освітньої установи. Саме середовище вибудовується навколо інтересів дитини та виконує функцію адаптації школи до індивідуальних особливостей і суб'єктивних потреб учнів.

Педагогічний супровід учня може здійснюватися у двох варіантах:

- загальногруповому;

- індивідуально-особистістому.

У першому варіанті створення креативного середовища забезпечується системою «вчитель-учень», де на основі засвоєних знань переважають діалогічні форми роботи.

Компоненти креативної особистості: мотиваційний, інтелектуальний, емоційний та комунікативний. Для розвитку їх необхідно розширяти рольовий простір кожного учня та включати його в різноманітні види діяльності, які забезпечують йому творчу самореалізацію та створюють досвід соціальних відносин.

Використовуючи педагогічні технології формуємо інноваційну особистість, якій притаманні:

- внутрішня свобода (ситуації вибору, яка стимулює пізнавальний інтерес «Хочу все знати», почуття відповідальності та власної значимості);

- стабільність та стресостійкість - це керування емоціями.

Ефективними методами роботи є методи креативного навчання.

До них належать методи, що у традиційному розумінні є інтуїтивними: «мозкового штурму», емпатії, педагогічні методи учня, який виконує роль вчителя тощо. Такі методи спираються на нелогічні дії учнів, що мають інтуїтивний характер.

Інший вид креативних методів навчання базується на використанні алгоритмічних приписів та інструкцій (метод синектики, «морфологічного аналізу»). Їхня мета-побудова логічної опори для створення учнями освітньої продукції.

Наступний вид креативних методів-метод евристики. Це прийоми, які дозволяють учням вирішувати питання шляхом «наведення» на можливі правильні рішення та скорочення варіантів таких рішень.

До креативних методів належать також:

- метод вигадування-спосіб створення невідомого учням раніше продукту за результатами певних розумових дій;

- метод «Якби…» -учням пропонується скласти опис та намалювати малюнок того, що відбудеться, якщо у світі щось зміниться. Виконання подібних завдань не тільки розвине здатність уявляти, а й дозволить краще зрозуміти будову реального світу, взаємозв’язок його складових, фундаментальні

основи різних наук;

- образної картини - відтворює такий стан учня, коли сприйняття

і розуміння об’єкта, що вивчається, наче зливаються; відбувається його цілісне, нерозчленоване бачення. Учень під час такої роботи не тільки думає різними масштабами, співвідносить свої знання з різних галузей знань, а й відчуває значення реальності, що зображена;

- гіперболізації – збільшується чи зменшується об’єкт пізнання, його окремі частини або якості;

- аглюцінації – учням пропонується поєднати непоєднувальні у реальній якості, властивості, частини об’єкта та зобразити, наприклад, гарячий сніг, солодку сіль тощо;

У процесі навчання зв'язок методу з іншими компонентами є зворотним: метод є похідним від цілей, завдань, змісту, форм навчання; водначас він суттєво впливає на можливості їхньої практичної реалізації. Навчання прогресує настільки, настільки «дозволяють» йому рухатися уперед застосовані методи.