Обладнання, прилади, матеріали

Термостат; мікроскопи; предметні та накривні скельця; колби (100 мл); спиртівки; бактеріологічні петлі; м’ясний бульйон; пептон; розчин оцтовокислого свинцю; лакмусовий папір; фуксин; МПА та ін. терези і важки; реактив Неслера; поживне середовище для уробактерій.

Порядок і рекомендації щодо виконання роботи

Амоніфікація. У стерильні колби об’ємом 100–150 мл розливають по 30–40 мл м’ясного бульйону з 3 % пептону. Поживне середовище заражають грудочкою грунту, колбочки закривають ватяними пробками, під які підвішують стрічки червоного лакмусового паперу, змоченого в дистильованій воді (для виявлення аміаку), і фільтрувального паперу, змоченого розчином ацетату свинцю (для виявлення сірководню і меркаптану). Папірці не повинні торкатися поживного середовища. Зверху пробки треба накрити пергаментним папером. Колби розміщують у термостаті з температурою 28–30 °С на 3–4 дні. По закінченні інкубації вивчають збудників амоніфікації і визначають продукти їх життєдіяльності.

Амоніфікація сечовини. Для нагромадження елективної культури уробактерій готують поживне середовище наступного складу (г на 500 мл води):

Калій або натрій виннокислий (можна сіль яблучної кислоти)	2,5
Сечовина СО(МН2 )2	25,0
К2НРО4	0,25
MgSO4∙7H2O	0,10

По 25–40 мл виготовленого середовища розливають у колби Ерленмеєра об’ємом 100 мл і вносять грудочку грунту або гною (для зараження). Колби закривають ватяними пробками. Для визначення аміаку до пробки підвішують смужку червоного лакмусового папірця. Колби розміщують у термостаті при температурі 25–30 °С на 3–5 днів.

Аналіз одержаних результатів

Амоніфікація. Для вивчення амоніфікуючих бактерій виготовляють препарати живих і вбитих мікроорганізмів («роздавлена крапля» та фіксовані препарати) і вивчають під мікроскопом при сухій та імерсійній системах. У полі зору мікроскопа найчастіше виявляються різної довжини палички В. subtilis, В. cereus, В. mycoides (рис.), В. putrificus, Proteus vulgaris, Ps. fluorescens та ін.

Бактерії, що гідролізують сечовину, дістали назву уробактерій. До них належать Bacillus pasteurii, Micrococcus ureae, Planosarcina ureae (рис.) та інші.

Амоніфікація сечовини. По закінченні інкубації визначають виділення NH₃ за кольором лакмусового папірця (смужка має бути синьою), а нагромадження його в субстраті – за допомогою реактиву Несслера (утворення бурого осаду).

Для вивчення збудників амоніфікації сечовини виготовляють препарати живих і фіксованих бактерій і розглядають їх під мікроскопом при сухій та імерсійній системах. Найчастіше в полі зору виявляються Bacillus pasteurii, Micrococcus ureae, рідше – Planosarcina ureae.

Рис. 19 Збудники амоніфікації білкових речовин: I – колонії; II – клітини 1–3–денної культури на МПА; A – B.subtilis; Б – B.mesentericus; B – B.mycoides.

Рис. 20 Збудники амоніфікації сечовини – уробактерії А – B. pasteurii; Б – Planosarcina ureae.

Студенти відповідно до завданя повинні зробити висновки та оформити протокол лабораторної роботи.