Аналіз одержаних результатів

Студенти відповідно до завданя повинні зробити висновки та оформити протокол лабораторної роботи.

Контрольні запитання і завдання

1. В чому полягає біологічна роль заліза?

2. Які мікроорганізми беруть участь у перетворенні сполук заліза?

3. За допомогою яких методів вивчають залізобактерії?

Література: [].

Лабораторна робота № 4.4

Методи досліджень мікроорганізмів, що беруть участь в перетвореннях сполук азоту. Амоніфікація

Мета роботи – виділити з грунту амоніфікуючі бактерії та дослідити їх.

Основні завдання роботи

Лабораторна робота проводиться на двох заняттях: на першому – неохідно приготувати лабораторний посуд, поживні середовища, простерилізувати їх. Заразити поживне середовище грудочкою грунту. Колби розмітити у термостаті з температурою 28–30 °С . На другому – готують препарати живих і вбитих мікроорганізмів («роздавлена крапля» та фіксовані препарати) і вивчають під мікроскопом при сухій та імерсійній системах.

Основні теоретичні відомості

Амоніфікацію викликають грунтові мікроорганізми, бактерії, актиноміцети, цвільові гриби та інші. Мікроби–амоніфікатори виділяють у довкілля протеолітичні ферменти, які розкладають білки до амінокислот. Потім амінокислоти дезамінуються, внаслідок чого утворюються органічні кислоти, аміак, сірководень та інші продукти розпаду.

Амоніфікація білків може відбуватися як в аеробних, так і в анаеробних умовах. Кінцевими продуктами аеробної мінералізації білка є NH₃, CO₂, H₂O, H₂S, солі сірчаної і фосфорної кислот. При амоніфікації білків в анаеробних умовах не відбувається їхньої повної мінералізації, тому крім NH₃ і СО₂ утворюється ще низка речовин, наприклад органічні кислоти, спирти, аміни, а при розкладі амінокислот ароматичного ряду ще й фенол, крезол, скатол, індол, які мають дуже неприємний запах.

Регулювання процесів амоніфікації в грунті має, насамперед, дуже важливе практичне значення, зокрема для раціонального внесення органічних добрив. Так, при неглибокому внесенні гною та інших органічних добрив виділяється велика кількість аміаку, що спричинює підлуговування грунту і прискорення амоніфікації. При глибокому внесенні гною, навпаки, анаеробні умови розкладу органічних решток призводять до часткового підкислення середовища, що сповільнює процеси амоніфікації і негативно позначається на кількості та якості врожаю.

Визначення аміаку. Під час гниття білків утворюється аміак, який визначають за допомогою підвішеної до пробки смужки червоного лакмусового паперу, що в присутності аміаку синіє. Для визначення сірководню користуються смужкою паперу, змоченою у розчині ацетату свинцю: якщо стрічка паперу почорніла, то це свідчить про нагромадження в субстраті сірководню.

Сріблястий наліт на папері вказує на виділення меркаптану.

Амоніфікація сечовини. Сечовина – кінцевий продукт перетворення азотних сполук в організмі людини і тварин. Вона може також синтезуватися деякими іншими організмами. Наприклад, за даними Є. М. Мішустіна та В. Т. Ємцева (1987), 13 % сухої речовини шампіньйонів припадає на сечовину. У великих кількостях сечовину використовують як цінне азотне добриво.

Амоніфікацію сечовини спричиняють грунтові мікроорганізми, які можуть виділяти фермент уреазу. Цей фермент гідролізує сечовину до утворення NH₃, і СО₂.