Аналіз одержаних результатів

Студенти відповідно до завданя повинні зробити висновки та оформити протокол лабораторної роботи.

Контрольні запитання і завдання

1. Визначте різницю між антисептичним та дезинфікуючим засобами.

2. Опишіть механізми впливу різних хімічних сполук на структурні компоненти клітини мікроорганізмів.

3. Визначте фактори, що впливають на ефективність стерилізації хімічними агентами.

4. Назвіть найбільш розповсюджені дезинфікуючі засоби, що використовуються в промисловості.

5. Опишіть фактори підвищення ефективності дезинфікуючих та антисептичних засобів.

Література: [].

Лабораторна робота № 2.3

Контроль мікроорганізмів за допомогою антимікробної хемотерапії

Мета роботи – дослідити вплив антибіотиків на ріст мікроорганізмів. Виділити мутантів E. coli, стійких до стрептоміцину.

Основні завдання роботи

1. Ознайомитись з методами визначення активності антибіотиків.

2. Визначити активність антибіотиків методом серійних розведень в рідких середовищах.

3. Визначити бактерійну резистентність до хіміотерапевтичних речовин: мутація

Основні теоретичні відомості

Хіміотерапевтичними називаються препарати, які вибірково діють на збудника інфекційного захворювання, не заподіюючи шкоди макроорганізму. Характер|вдача| і механізм біологічної дії хіміотерапевтичних речовин різний і залежить перш за все|передусім| від їх хімічної природи, від концентрації препарату, виду організму і мікроструктури його клітин|клітин|, від умов прояву|вияву| дії і інших чинників|факторів|.

Залежно від природи антибіотика, його концентрації, часу дії, мікроструктури клітини організму і зовнішніх умов – температури, рН і інших чинників антибіотичні речовини можуть проявляти цитостатичну (затримувати ріст клітин), цитоцидну (вбивати клітини) або цитолітична (розчиняти клітинну стінку і в результаті цього приводити клітини до загибелі) дію. Антибіотики близької хімічної будови зазвичай мають схожий антимікробний спектр. Суттєво впливає на характер дії антибіотиків їх концентрація. При деяких дозах антибіотичні речовини не тільки не пригноблюють ріст чутливих до них мікроорганізмів, але, навпаки, стимулюють їх розвиток. Як правило, при підвищенні концентрації антибіотика вище за дозу, що викликає бактеріостатичний ефект, спостерігається бактерицидна дія препарату.

Якщо речовина має бактеріостатичну|, бактерициду або бактеріолітичну властивості, то це лише вказує|вказує| на кінцевий|скінченний| результат дії антибіотику, а не на механізм, за допомогою якого отриманий|одержувати| той або інший біологічний ефект.

Під механізмом біологічної дії антибіотика розуміють ті зміни в біохімічній діяльності клітини|клітини| або, точніше, ті порушення шляхів|колій| обміну речовин мікроорганізму, що викликаються|спричиняють| даним препаратом, які в результаті при­водять| до зупинки розвитку або до загибелі організму.

Характер|вдача| і особливо механізм біологічної| дії кожної антибіотичної речовини специфічні. Навіть біологічна дія одного і того ж препарату в залежності від умов середовища|середи|, в якому він проявляє|виявляє| ефект, неоднакова|.

Для кількісного виразу|вираження| біологічної активності довільно введено|запроваджувати| поняття одиниці дії (ОД). ОД – це активність| певної вагової кількості речовини, прийнятої за еталон. Для більшості антибіотиків і інших речовин, хімічний склад і будова|споруда| яких не встановлені|установлені|, одиницею дії є|з'являється| мінімальна кількість речовини, що пригнічує ріст|зріст| певного мікроорганізму в стандартних умовах експерименту.

Антибіотик може бути в культуральній рідині, у вигляді хімічно чистої речовини або в різних лікарських формах. В кожному випадку необхідний правильний вибір методів визначення активності.

Як тест–культури| зазвичай|звично| використовують непатогенні| або умовно патогенні мікроорганізми, що проявляють|виявляє| найбіль­шу| чутливість до даної речовини.

Для оцінки спектру дії антибіотика застосовують різні організми, у тому числі і патогенні.

Всі штами|штам-продуценти|, що використовуються для визначення активності антибіотиків, зберігають в певних умовах і постійно контролюють за їх морфолого–фізіологічними| властивостями.

Як поживні середовища, що є придатними для більшості тест–культур, використовують МПБ і МПА. Для дріжджів і грибів до цих середовищ вносять 1 % глюкози. При визначенні активності методом дифузії в агар використовують голодний агар для базисного шару. Його склад: агар–агар – 1,5–2,0 г, фосфатний буфер з рН 8,8–7,0 – 100 мл.