3 Що ми знаємо про мозок на сьогодні?
Тривалий час побутувала думка, що з’єднання між нервовими клітинами мозку формуються з раннього дитинства і жорстко закріплюються на все життя, за виключенням тих,що відповідають за процеси пам’яті.
Однак САМ МОЗОК неперервно реорганізується. Організація змінюється у відповідності з подразниками, які поступають від навколишнього середовища.
Дослідження: В мавпи від одного з 5 пальців перерізали нерв, які проводив інформація до мозку. Припускалося, що якщо тривалий час інформація від цього пальця не буде поступати до мозку, то відповідна ділянка в атрофується. Однак, виявилося, що ця ділянка почала формувати нейронні зв’язки з ділянками, які відповідають за решта 4 пальці.
Цей висновок вказує на високу пластичність нервової системи. Що особливо є важливим в процесі реабілітації пацієнтів з ураженнями мозку, слуху, зору, рухової активності.
У сліпонароджених потиличні ділянки не є атрофованими чи менш активними, ніж у зрячих, просто вони перебирають функції не зору, а тактильні, слухові тощо.
А це означає, що вчитися англійській мові, грі на фортепіано,танцям тощо ніколи не пізно (хоча чим раніше, тим більша ділянка мозку буде задіяною у відповідній активності. Дослідження 1995 року: в музикантів збільшена та ділянка мозку, яка обробляє сигнали, які поступаються від лівої руки (струни) – особливо якщо вони почали грати до 12 років. Пізніший розвиток навички – не вдається досягти такого ж ефекту (дослідження 1995 року).
Також таким чином отримує фізіологічне підґрунтя психотерапевтичний вплив на людину. Оскільки, якщо психотерапія відбувається регулярно, протягом тривалого часу, то в голові людини формуються нові нейронні зв’язки, які роблять її більш щасливою, врівноваженою, емпатичною тощо.