Міністерство освіи і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра туризму

Звіт з лабораторної роботи № 1

«Принципи туристичного районування України»

Підготувала:

Студентка гр. ТУ-12

Мельник Н. З.

Прийняла:

Брунець Б. Р.

Львів 2014

Мета: на основі доступної літератури проаналізувати та з`ясувати основні риси рекреаційних регіонів України. Встановити зміст поняття «район» та «туристичний район». Принципи туристичного районування України за різними авторами. Сучасне туристичне районування України

Розділ І. Теоретичні основи рекреаційного районування території.

Рекреаційні ресурси — природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час та за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей.

Рекреація - розширене відтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних та емоційних) або діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини.

В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).

Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збережена частина природного довкілля.Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційно забруднених) становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський.

На нагальність раціонального ресурсокористування в умовах сучасної економічної політики звертається увага в “Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 рр.”, у проекті Програми “Україна–2010”, у матеріалах Всеукраїнської наукової конференції “Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2010 року” (Київ, Пуща-Озерна, 1999 р.). Відповідний акцент містить Закон України “Про туризм”, де наголошується на необхідності створення економічних умов стимулювання розвитку туризму як високорентабельної галузі національної економіки, що є одним з основних напрямів державної політики в галузі рекреації і туризму, і Державна програма розвитку туризму на 2002–2010 роки. Крім того, дане дослідження розглядається як складова національної доктрини мобілізації природного, суспільно-економічного, духовного та інтелектуального потенціалу України (найбільшої в Європі за територією і п’ятої за населенням держави) на підвищення рівня та якості життя її населення.

Суттєві аспекти ресурсної та ресурсно-рекреаційної проблематики ґрунтовно висвітлені в класичних роботах географів В.С.Преображенського (і його наукової школи), О.О.Мінца, Л.Г.Руденка, В.П.Руденка, М.П.Крачила, М.С.Мироненка, І.Т.Твердохлєбова, М.В.Багрова, Л.О.Багрової, Л.І.Мухіної, М.М.Сваткова, І.О.Горленко, І.І.Пірожника, картографів і медико-географів І.Ю.Левицького, В.О.Шевченка, Б.Б.Прохорова, архітекторів і ландшафтних архітекторів І.Д.Родичкіна, Т.Ф.Панченко, О.В.Лесика, істориків П.Т.Тронька, Ю.М.Алексєєва, С.І.Поповича, В.Ф.Верстюка, О.М.Дзюби, В.Ф.Репринцева та ін.