2. Основні концепції права та підходи до праворозуміння.

На сьогодні виділяють 3 основні концепції права: 1) моральна(природно-правова) концепція, 2) нормативна(нормативістська), 3) соціологічна концепція.

Природно-правова концепція праворозуміння - теорія, в основі якої покладено ідею, що всі норми права мають ґрунтуватися на певних об’єктивних (природних, надпозитивних) засадах, що не залежать від волі людини й суспільства, установлень держави.

Прихильники цієї школи вважають, що посилання на мораль (насамперед на її складову - справедливість), яка є традиційним втіленням цих об'єктивних засад, становить важливий елемент усякого пояснення, що таке право. Відповідно, головною особливістю природно-правового мислення є критична оцінка позитивного права з позиції моралі. У разі суперечності між природним і позитивним правом перевагу має природне право. Вислів "несправедливий закон не є законом", який приписують Фомі Аквінському, часто тлумачать як підсумок позиції природного права взагалі. (Аристотеля, Цицерона, Ульпіана, Сократа, Платона).

Номативна концепція – право – це система норм, що зовні виражені і закріплені в законах та ін. норм.-правових актах(Ганс Кельзен).

- право є тільки правом і сила права лише в ньому самому;

- право – це система правових норм, які застосовуються у примусовому порядку;

- норми права регулюють найбільш важливі суспільні відносини;

Позитив: забезпечується певний режим законності; дає уявлення про систему права і законодавства; дозволяє абстрагуватися від класово-політичних характеристик права. Недоліки: абсолютизація формальної сторони права; забезпечення обумовленості права потребами суспільного розвитку; ігнорування природних і моральних основ права.

Соціологічна концепція - зародилася ще в сер.ХІХ ст. (Ієрін, Дюгі, Жені, Ерліх). Право слід шукати не в нормі чи психіці, а внормальному житті; в основу права покладено суспільне правовідношення захищене державою. Характерною ознакою цього напряму є свобода суддівського розсуду. Представники соц.. школи протиставили позитивному праву, як мертвому, - т.зв. – живе право. Право – це перш за все фактичний правовий порядок і процес діяльності суду. Позитив: 1) право розглядається у взаємозв’язку із суспільством; 2) акцентує увагу на ролі права, як засобу соціального контролю і досягнення соц. рівноваги; 3) піднімає авторитет суду; Недоліки:1) заперечення нормативності права; 2) недооцінка в праві гуманістичних,моральних засад; 3) постійна можливість розливання меж права.

3. Поняття, сутність та соціальне призначення права.

3.1. Поняття права. Сутнісні ознаки права.

Право виникає об'єктивно на певному етапі розвитку людського суспільства для впорядкування взаємовідносин людей і їх об'єднань, що беруть участь у виробництві, обміні і споживанні матеріальних благ, шлюбно-сімейних і трудових відносинах, в управлінні суспільством.

Право - це історично сформована система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки загального характеру, а також основоположних принципів встановлених або санкціонованих державою. Право – система регулювання суспільних відносин. Ознаки:

1) право встановлюється чи санкціонується державою;

2) право є загальнообов'язковим, тобто приписи правових норм повинні виконуватися тими суб'єктами, яким вони адресовані;

3) право регулює не всі, а тільки найважливіші суспільні відносини, які потребують правової регламентації;

4) право має всеохоплюючий характер, воно регулює різні сфери суспільних відносин (конституційні, адміністративні, фінансові, трудові, сімейні, кримінальні та інші відносини);

5) право забезпечується різноманітними засобами впливу держави, а в необхідних випадках примусовою силою державного апарату.