1.4. Історичні типи права.

Історичний тип права — це сукупність сут­тєвих рис, притаманних усім правовим системам, які спираються на певний тип виробничих відно­син і відповідний тип держави та виражають соціальну сутність і спрямованість правового регу­лювання у соціальна неоднорідному суспільстві. За цим критерієм розрізняють такі типи права: рабовласницький, феодальний; буржуазний; соціалістичний; перехідний та соціально-демократичний.

Рабовласницький тип права - першим в окремих країнах виникає саме цей тип права. Рабовласницьке право представляє собою втілену в законі волю рабовласників. Основними завданнями даного типу права є: закріплення приватної власності на засоби виробництва та рабів, які розглядались не як суб'єкти права, а як об'єкти, а також охорона основ рабовласницького строю.

Феодальний тип права - це право-привілею, класова сутність якого полягала в захисті інтересів великих земельних феодалів і особи самого феодала, а також в закріпленні кріпосної залежності селян. Феодальне право мало яскраво виражений релігійний характер, завдяки активній діяльності церкви, яка була найбільшим і найзаможнішим землевласником. Його основне завдання полягало в юридичному оформленні й урегулюванні права власності феодалів на землю й інші засоби виробництва, забезпеченні їх політичного й економічного панування в середньовічному суспільстві.

Буржуазний тип права - сформувалося в період ХУІІ-ХІХ ст.ст. як результат правотворчої діяльності буржуазної держави з метою зміцнення капіталістичного суспільства та державного устрою. Буржуазне право - проголошує принцип "священної недоторканості приватної власності", ідеї природних та невід'ємних прав людини, поділ права на приватне та публічне і т.д. У сучасній юридичній науці буржуазне право ще називають сучасним правом, оскільки воно у своїх основних рисах діє й донині.

Соціалістичне право являє собою на першому етапі (етапі становлення й розвитку соціалістичної держави) - зведену в закон волю пролетаріату, селян і трудової інтелігенції, а на другому етапі (етапі розвиненого соціалізму) - зведену в закон волю всього народу. Воно не є вічним: виникаючи разом з державою як класовий інститут, соціалістичне право відімре разом з нею. У реальності, соціалістичне право носило декларативний характер і цілком підкорялось державі.

Перехідний тип права соціально-демократичної орієнтації - це система загальнообов'язкових правил поведінки, що встановлені або санкціоновані державою, зорієнтована на соціальну демократію, виражає волю більшості населення країни, спрямована на врегулювання відносин відповідно до цієї волі та загально-соціальних потреб (зокрема, з метою створення умов для здійснення та захисту основних прав людини, нації, народу)" що забезпечується державою.

Соціальне-демократичний тип права - це система формально-обов'язкових норм загального характеру, що встановлені або санкціоновані соціально-демократичною державою, виражають волю більшості населення країни - трудящих-власників спрямовані на регулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі та забезпечують реальне здійснення і захист основних прав людини, прав нації, народу на загальнолюдських засадах свободи, справедливості, солідарності.