10.4. Поняття референдуму

10.4. Поняття референдуму

Інститут референдуму займає особливе місце в системі збалан­сування публічної влади, адже він унеможливлює узурпацію влади на рівні "глава держави — парламент", котрі обрані шляхом загальнонаціональних виборів, акумулюють у своїх руках достатньо потужний політико-правовий потенціал.

Закон № 1286-ХИ від 3 липня 1991 р. "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" визначає референдум як спосіб при­йняття громадянами України шляхом голосування законів Укра­їни, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення³⁹⁷.

Конституційне положення "народ — носій суверенітету і єдине джерело влади" (абзац 1 cm. 5) підтверджує невід'ємне право народу України на референдум. На цьому, зокрема, наголошують розділ II Декларації про державний суверенітет України³⁹⁸ та Преамбула Конституції України 1996 р.³⁹⁹ Участь у всеукраїнському референдумі забезпечує народу як первинному суб'єкту конституційно-правових відносин, право вирішення основоположних проблем державного розвитку. Керуючись цим, правова наука розглядає референдум як одну із основних форм здійснення безпосередньої демократії народу. Відповідно до Конституції України та закону про референдум право голосу на референдумах мають громадяни України, які досягли на день їхнього проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Референдум вважається найдемократичнішою формою волевиявлення громадян, в якій виражається пряме (безпосеред­нє) народовладдя, реалізується конституційний принцип щодо належності народу всієї повноти влади. Безпосереднє народовладдя було історично першою формою демократії, яка могла реалізовуватися в невеличких містах-державах, кількість

Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 33. — Ст. 443 (Із змінами: Відомості... 1992. — № 35. — Ст. 515).

Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1990. — №31. — Ст. 429.

Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 141. — Ст. ЗО.

317

Розділ 10. Організація державної влади в Україні. Виборче право...

повноправних громадян, в яких не можна зіставити з населенням навіть невеликої європейської держави, не кажучи вже про таку величезну країну, якою є Україна. Саме тому в умовах розвиненої демократії, ускладнення суспільних відносин, влада народу реалізовується через представницькі органи — конгрес, народні збори, парламент, раду тощо.

Уперше громадяни Української РСР взяли участь у рефе­рендумі 17 березня 1991 p., який було проголошено на підставі Постанови Верховної Ради СРСР № 1910-1 від 16 січня 1991 р. "Про організацію та заходи для забезпечення проведення ре­ферендуму СРСР у питанні про збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік"⁴⁰⁰. З метою правового регулювання проведення цього референдуму було прийнято Закон СРСР № 1869-1 від 27.12.1990 р. "Про всенародне голосування (ре­ферендум СРСР)"⁴⁰¹.

На всеукраїнський референдум можуть виносити питання, віднесені Конституцією України до відання України. Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про реалі­зацію права народу України на самовизначення та входження України до державних федеративних і конфедеративних утво­рень або вихід з них.

Політичний розпад Союзу РСР зумовив необхідність прийняття Верховною Радою УРСР рішення про одночасне проведення опитування населення Української РСР для виявлення думки громадян щодо змісту наступного Союзу⁴⁰². Результати опитування виявились доленосними. На запитання "Чи вважаєте Ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в яких повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності?". "Так" відповіло 70,16% учасників референдуму, "Ні" — всього

Відомості Верховної Ради СРСР. - 1991. - № 4. - Ст. 87.

Відомості З'їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР, — 1990. - № 1. - Ст. 10.

Постанова Верховної Ради УРСР № 788-ХІІ від 28.02.1991 р. "Про про­ведення референдуму в Українській РСР" // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 12. - Ст. 129.

318