9.2. Конституційно-правові проблеми відновлення Автономної Республіки Крим

Проголошення українським законодавствохЧ Декларації про державний суверенітет України (16.07.1990 р.) засвідчило встановлення в державі особливого політико-правового клімату, а процесу реформування нових суспільних відносин було надано нової політичної визначеності. Прийнявши Закон УРСР №712-ХИ від 12 лютого 1991 р. "Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки"³⁵⁸, український законодавець не поставив питання про належне її конституційно-правове оформлення. Фактично з 12 люто­го 1991 р. аж по 19 червня 1991 p., а це понад чотири міся­ці, Кримська Автоцрмна РСР перебувала поза прямим конституцій­но-правовим регулюванням.

Подібне трапилось і з Луганською областю. Вона перебувала поза межами конституційних положень понад рік. У Конституції УРСР у ст. 77 йшлося про Ворошиловградську область, хоча на практиці уже використовувалась назва "Луганська область". Звичайно, таке затягування під час внесення належних змін

Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 9. — Ст. 84.

10 7-180

289

Розділ 9. Конституційно-правове положення АР Крим

до Основного Закону авторитету законодавцеві того часу не додало. Усі крапки над "і" були розставлені Законом УРСР від 19 червня 1991 р. "Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР". Були внесені належні виправлення у назвах областей ("Луганська"_t "Рівненська"), а перелік наявних в Україні областей було скорочено до двадцять чотири. Двадцять п'ята — "Кримська" уже подавалась як "Кримська АРСР"³⁵⁹.

Відповідно до положень Закону № 171/94-ВР від 21 вересня 1994 р. "Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основ­ного Закону) України"³⁶⁰ у тексті Конституції України слова "Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка", "Кримська АРСР", "Кримської АРСР", "Республіки Крим" було замінено відповідними словами на "Автономна Республіка Крим", "Автономної Республіки Крим". Цей Закон втратив чинність від часу прийняття Конституції України.

Крім того, Закон № 171/94-ВР "Про внесення змін і допов­нень до Конституції (Основного Закону) України" передбачав, що ВР України у випадку дострокового припинення повнова­ження Верховної Ради АР Крим можуть бути достроково припи­нені, якщо вони порушують Конституцію та закони України.

Прийняття у 1996 р. Конституції лише частково дало від­повідь на поставлені питання стосовно місця і ролі автономії в системі адміністративно-територіального поділу України, осо­бливостей її конституційно-правового статусу. Відповідно до положень Основного Закону АР Крим конституційно оформи­лась як територіальна автономія. На порядку денному постало питання прийняття Конституції АР Крим.

9.3. Конституційні основи статусу АР Крим

у складі України (загальна характеристика)» Конституція АР Крим

Відповідно до Закону України від 29.04.1992 р. "Про розмежування повноважень між органами державної влади

Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 35. - Ст. 467. Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 40. — Ст. 361.

290

9.3. Конституційні основи статусу АР Крим у складі України

України і Республіки Крим" Республіка Крим була визнана автономною складовою частиною України³⁶¹. На сьогоднішній день цей нормативно-правовий акт втратив юридичну силу, проте тогочасна конституційна модель організації державної влади на Кримському півострові мала суттєвий вплив на розвиток політичних відносин в Українській державі.

Основні засади конституційно-правового статусу АР Крим встановлюються на рівні Конституції та законів України. Конституція АР Крим є правовим актом другого рівня, оскільки базуючись безпосередньо на положеннях Конституції України, вносить певну корекцію, яка зумовлена станом політичних відносин на рівні "столиця — Автономна Республіка Крим".

Чинна Конституція АР Крим складається із п'яти розділів, дев'яти глав та сорока восьми статей.

Перший розділ "Загальні положення" має чотири глави, які охоплюють сімнадцять статей (ст.ст. 1—17). Предметом регулювання цього структурного підрозділу є конституційні основи статусу та повноважень АР Крим, принципи та гаран­тії; територія, символи і столиця АР Крим; забезпечення прав і свобод громадян України, прав національностей в АР Крим; забезпечення безпечних і здорових умов життя населення, охорона навколишнього природного середовища автономії.

На відміну від першого розділу, другий розділ "Повноваження Автономної Республіки Крим" складається лише з однієї глави (Глава 5) та трьох статей — 18, 19 та 20. Проте ці статті є надзвичайно об'ємні оскільки детально визначають обсяг повноважень Кримської Автономної Республіки³⁶². Потрібно зазначити, що йдеться не про представницький орган — Верховну Раду АР Крим, а про Кримську Автономну Республіку як цілісний суб'єкт конституційно-правових відносин. Стаття 18

Закон України № 2299-ХІІ від 29.04.1992 р. "Про розмежування повно­важень між органами державної влади України і Республіки Крим" // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № ЗО. — Ст. 419.

У пункті 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим вказує: "До відання Автономної Республіки Крим належить..." (Закон № 350-XIV від 23.12.1998 р. "Про затвердження Конституції Автономної Респу­бліки Крим" // Офіційний вісник України. — 1999. — № І. — Ст. 4).

291

Розділ 9. Конституційно-правове положення АР Крим

цього нормативно-правового акта розроблена на основі ст. 137 Конституції України³⁶³.

На окрему увагу заслуговує ст. 19, у якій закріплено право Верховної Ради АР Крим на звернення до Конституційного Суду України щодо питань, передбачених Конституцією та законами України. Конституція АР Крим передбачає також право АР Крим на постійне представництво в столиці України м. Києві, а також представництво з питань економічного, соціального, культурного та іншого співробітництва в регіонах для реалізації угод, укладених з ними АР Крим у межах своєї компетенції.

Третій розділ Конституції АР Крим "Верховна Рада Автоном­ної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим. Правосуддя і прокуратура Автономної Республіки Крим" складається з трьох глав (Глава 6, Глава 7, Глава 8) та двадцяти однієї статті (ст.ст. 21—41). У цьому структурному підрозділі Конституції АР Крим врегульовуються конституційно-правовий статус представницького органу Кримської автономії — Верхов­ної Ради АР Крим; органу виконавчої влади АР Крим — Ради міністрів АР Крим; судових та правоохоронних органів.

У четвертому розділі "Місцеве самоврядування в Авто­номній Республіці Крим" міститься лише одна глава (Глава 9 "Здійснення місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крам") та сім статей (ст.ст. 42—47). Предметом регулювання цього структурного підрозділу є надзвичайно важливі суспільні відносини, які виникають в АР Крим в результаті реалізації територіальними громадами сіл, селищ та міст права на місцеве самоврядування.

П'ятий розділ Конституції АР Крим є одним з найбільш цікавих за своєю структурою. У ньому відсутні будь-які глави і наявна лише одна 48 стаття "Гарантії та забезпечення статусу і повноважень Автономної Республіки Крим".

Підводячи підсумок вищезазначеного, можна сказати, що Конституція АР Крим відзначається нерівномірністю розподілу нормативного матеріалу. Зокрема у першому розділі міститься чотири глави і сімнадцять статей, тоді як у розділі другому —

⁵³ Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 1.41.

292

9.4, Верховна Рада та Рада Міністрів Автономної Республіки Крим

одна глава і три статті, а в розділі п'ятому лише одна стаття. Чіткість, з якою виписані назви п'яти розділів, не завжди під­тверджується вичерпною повнотою статей.

Зазначимо, що прийняття Конституції АР Крим сприяє ефективності конституційно-правових норм з регулювання суспільних відносин у галузі територіальної організації Укра­їнської держави. Забезпечуючи правове регулювання консти­туційно-правового статусу цієї автономії, український зако­нодавець політично ще не визначивсь з багатьох питань її життєдіяльності.