1.1. Конституційне право України як провідна галузь права...

тобто політика. Дія Основного Закону має супроводжуватися тенденцією звужувати за посередництвом права сферу суто політичних чинників і трансформувати політичні рішення у правові⁴.

Конституція слугує для створення політичної єдності на­роду. Політична єдність створюється поза Конституцією, але завдяки їй вона зміцнюється і стабілізується. У преамбулі на­шої Конституції зазначено, що ВР України приймає Конститу­цію, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України. До функцій Конституції належать також створення держави, інтеграція суспільства і забезпечення мінімальних передумов для консенсусу. Конституція і політична єдність взаємно доповнюють одна одну. Оскільки політична єдність є безпосереднім предметом і завданням конституційного права, то і кваліфікується вона як політичне право⁵.

Від поняття галузі права потрібно відрізняти поняття науки конституційного права України. Предмет конституційного права як галузі права охоплює щойно охарактеризовані нами суспільні відносини та норми, які їх урегульовують. Наука конституційного права має своїм завданням вивчати конституційно-правові норми в дії, тобто в процесі їх реалізації, передбачати шляхи їх зміни, доповнення відповідно до життєвих вимог і, отже, слугувати інтересам практики. Крім того, наука конституційного права має справу не лише з чинним правом, але і з його минулим історичним розвитком, тобто враховує під час формулювання чинних конституційно-правових норм національно-державницькі традиції України. До речі, не випадковими є у вступному розділі Конституції України слова, що, приймаючи Основний Закон держави, ВР України спиралась на багатовікову історію українського державотворення.

На підставі узагальнення досвіду минулого і сучасного нау­ка зобов'язана формулювати закономірності розвитку конс­титуційного права, перспективи становлення і розвитку на-

Государственное право Германии: В 2 т. Сокр. пер. нем. 7-томного изд.; Редкол.: Б. Н. Топорнин (отв. ред.) и др.; Рос. АН, Ин-т государства и права. — М.: Ин-т государства и права, 1994. — Т. 2. — С. 308 — 309.

Там само. — С. 315.

15

Розділ 1. Конституційне право України як галузь права...

ціональної української державності. Ось чому можна погоди­тися з висловленою в літературі думкою, що предметом науки конституційного права України є чинне конституційне право в процесі його виникнення, здійснення і розвитку.

1.2. Норми конституційного права України (особливості, класифікація)

Для конституційно-правових норм характерними є наяв­ність загальних рис, властивих усім видам правових норм, і специфічних для них особливостей. Норми конституційного права, зазначено в літературі⁶, це формально визначені, вста­новлені чи санкціоновані українським народом або державою чи суб'єктами місцевого самоврядування правила поведінки, що регулюють суспільні відносини, які є предметом консти­туційного права, і забезпечуються всіма засобами впливу, що передбачені чинним законодавством.

Норми конституційного права, як і всі види правових норм, мають загальнообов'язковий, формально визначений характер, є регулятором суспільних відносин. Виконання приписів цих норм забезпечує держава. Однак конституційно-правові норми відрізняються від інших видів правових норм передусім осо­бливою юридичною природою, тобто вони мають свій, лише їм властивий предмет правового регулювання, яким є консти­туційні відносини, що визначають державний устрій України. Предмет регулювання визначає особливості, що відрізняють конституційні норми від інших правових норм: верховенство конституційно-правових норм, оскільки вони становлять основи всіх галузей права; найвища стабільність порівняно з іншими нормами права; підвищений ступінь охорони з боку держави тощо.

В юридичній літературі запропоновано різну класифікацію норм конституційного права залежно від критерію, покладеного в її основу. Як нам видається, доцільною є лише така класифі­кація норм конституції, яка сприяє визначенню їх специфічних

Погорілко В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура консти­туційно-правових норм // Право України. — 2001. — № 11. — С. 9.

16

1.2. Норми конституційного права України...

рис, глибшому розумінню сутності (природи) конституційних норм, механізму їх дії.

Насамперед потрібно спиратися на такий критерій, як функціональне призначення конституційно-правових норм. Норми конституційного права є установчими нормами права. За їхнім посередництвом первинно юридично оформляються фундаментальні соціально-економічні та суспільно-політичні засади організації держави. У цьому аспекті в літературі ви­ діляють наявні у Конституції норми-цілі, норми-завдання. Зо­ крема, у преамбулі Основного Закону визначаються завдання держави: дбати про забезпечення прав і свобод людини та гідні умови її життя, піклуватися про зміцнення громадянської злагоди на землі України. Стаття третя Конституції декларує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. м\ Положення, що формулюють ціль і завдання держави, хоч і

*

^

^CV^ не визначають конкретних прав і обов'язків, мають нормативне значення у тому розумінні, що вони юридично зобов'язують органи держави, органи місцевого самоврядування, їх посадо­вих осіб здійснювати свою діяльність відповідно до загальних £х завдань держави. У другому абзаці тієї ж третьої статті Кон-v^ ституції зафіксовано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Керуючись згаданим критерієм, аналізуючи зміст Кон­ституції, можемо зазначити наявність у ній таких норм-ви-значень (норм-конституцій): ст. 1 — Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Укра­їна є унітарною державою (абзац 2 cm. 2, Конституції); в Україні визначається і гарантується місцеве самоврядування (cm. 7). Такі норми є засобом орієнтації держави, її органів, усіх компонентів політичної системи стосовно цих явищ, об­ґрунтовують їхні дії, необхідність видання норм, що конкре­тизують, деталізують норми-визначення. Наприклад, зміст на­веденої сьомої статті зумовив необхідність схвалення Закону № 280/97-ВР від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування

17

Розділ 1. Конституційне право України як галузь права...

в Україні"⁷. Своєю чергою, положення ст. 12 стали передумовою прийняття Закону № 1582-IV від 4 березня 2000 р. "Про правовий статус закордонних українців"⁸.

Наявними в Основному Законі держави є норми-принципи. Такими по суті є ст.ст. 21—26 Конституції України (усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості; громадяни України не можуть бути позбавлені громадянства і права змінити грома­дянство та ін.). Власне у них сформульовано ті головні керівні засади, які визначають основи взаємовідносин між людиною, громадянином з одного боку, та державою, суспільством — з іншого. Наприклад, розглянемо ст. 71: вибори до органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого вибор­чого права шляхом таємного голосування. Тут визначено за­сади формування представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування, які конкретизуються в законах про вибори Президента України⁹, народних депутатів¹⁰, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів¹¹.

Отож, основна функція норм-принципів полягає у ви­значенні загальної лінії поведінки держави, її органів, інших суб'єктів конституційно-правових відносин в їх правотворчій та організаційно-практичній діяльності.

⁷ Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст. 170.

⁸ Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 25. — Ст. 343.

⁹ Закон України № 474-XIV від 5 березня 1999 р. "Про вибори Президента України" в редакції закону № 630-IV від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 20-21. - Ст. 291.

¹⁰ Закон України № 1665-IV від 25 березня 2004 р. "Про вибори народних депутатів України" // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 27-28. - Ст. 366.

¹¹ Закон України № 1667-IV від 6 квітня 2004 р. "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" // Відомості Верховної Ради України. — 2004. - № 30-31. - Ст. 382.

18

1.2. Норми конституційного права України...

Наступну за функціональним критерієм групу конституцій­них норм становлять гарантуючі норми, які забезпечують при­писи інших норм, зафіксованих у Конституції та в галузевому законодавстві. Це, наприклад, норми ст.ст. Конституції Украї­ни 55 — 63 {судовий захист прав і свобод людини і громадяни-на — cm. 55; право кожного на відшкодування матеріальної та моральної шкоди — cm. 56; гарантія прав кожному знати свої права і обов'язки — cm. 57; кожен має право на правову допомо­гу — cm. 59 та ш.). За своєю сутністю ці норми встановлюють правила поведінки суб'єктів конституційно-правових відно­син, що забезпечують реальні умови реалізації їхніх прав та свобод.

За призначенням у механізмі правового регулювання норми конституційного права бувають матеріальні та процесуальні. Матеріальні норми формулюють правила поведінки суб'єктів конституційного права, а процесуальні — визначають процедуру реалізації змісту матеріальних приписів норми. Щоправда, не завжди можна чітко вирізнити у цьому аспекті конституційно-правові норми. До матеріальних норм можна віднести, наприклад, ст. 113 Конституції України: Кабінет Міністрів України (KM України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний цьому вищому органу в межах, передбачених Конституцією. Кабінет Міністрів у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента та постановами Верховної Ради, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Матеріальною за змістом є і ч. 1 ст. 114 Конституції: до складу Уряду входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр, віце-прем'єр-міністри, міністри, а вже частини 2 — 4 цієї статті є процесуальними* Прем'єр-міністра призначає Верховна Рада за поданням Президента. Кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра вносять Президент за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, сформованій відповідно до ст. 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Міністра оборони України, міністра закордонних справ Верховна Рада призначає за поданням

19

Розділ 1. Конституційне право України як галузь права...

Президента України, інших членів Кабінету Міністрів вона призначає за поданням Прем'єр-міністра. Отже, визначення місця Уряду в державному механізмі країни, його складу є матеріальними нормами конституційного права, а процес його формування — звичайно ж процесуальними нормами.

Особливості конституційно-правових норм виявляються в разі нормо-структурного аналізу їхнього змісту. Класична норма права складається з трьох елементів: гіпотеза, диспози­ція, санкція.

Зазвичай норми конституційного права не мають у своє­му складі всіх трьох зазначених елементів. Є норми, що скла­даються з гіпотези та диспозиції: Президент має право достроково припинити повноваження ВР України, якщо: 1) про­тягом одного місяця від дня відкриття першого засідання (ч. 7 ст. 83 Конституції) ВР України не сформовано коаліцію депутатських фракцій; 2) протягом шістдесяти днів після відставки Уряду не сформовано персональний склад (п. 2 ч. 2 cm. 90); 3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися (п. 4 ч. 2 cm. 90). Диспозитна частина правової норми визначає право глави держави на достроковий розпуск Парламенту, що реалізується за наявності передбачених гіпотезою умов: не сформовано протягом одного місяця у Верховній Раді коаліції депутатських фракцій; не сформовано персональний склад уряду протягом 60 днів після відставки попереднього; не розпочато протягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарних засідань. Однак більшість конституційно-правових норм вміщують лише диспозицію: контроль від імені ВР України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата (cm. 98 Конституції), Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України (абзац 1 cm. 107 Конституції). Щоправда, не можна не погодитися з поглядами, висловлюваними в літературі, що "елементи конституційно-правової норми часом важко вичленити в конкретно об'єктивованій нормі права, вони не завжди чітко структуризовані; у багатьох статтях Конституції України гіпотеза та диспозиція переплітаються і "зливаються" в єдине ціле,

20