6.3.2. Право на інформацію. Свобода слова, думки, вільного вираження поглядів

Відповідно до Резолюції 59 (1) Генеральної Асамблеї ООН "Свобода інформації є основним правом людини і критерієм усіх інших свобод". Конституція України (cm. 34) гарантує

Офіційний вісник України. - 2000. - №30. — С 163. - Ст. 1287.

191

Розділ 6. Основні права, свободи і обов'язки особи і громадянина...

кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації. Таке конституційне положення повністю відповідає ст. 19 Загальної декларації прав людини та ст. 10 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Україна посідає одне з провідних місць у СНД за кількістю законів, що стосуються діяльності мас-медіа і спрямовані на розширення гласності та поінформованості суспільства. Зокрема потрібно звернути увагу на положення законів України "Про інформацію" (№ 2657-ХІІ від 2 жовтня 1992 р.)²³⁰, "Про друковані засо­би масової інформації (пресу) в Україні" (№ 2782-ХП від 16 лис­топада 1992 р.)²³\ "Про інформаційні агентства" (№ 74/95-ВР від 28 лютого 1995 р.)²³², "Про телебачення і радіомовлення" (№ 3759-ХП від 21 грудня 1993 р. у редакції Закону № 3317-IV від 12 січня 2006 р.)²³³, "Про рекламу" (№ 270/96-ВР від 3 липня

1996. р./²³⁴, "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (№ 540/97-ВР від 23 вересня

1997. р.)⁷³⁵, "Про порядок висвітлення діяльності органів державної

Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650 (Із змінами, внесеними згідно із законами № 1642-ІН від 06.04.2000 p., № 3047-ІП від 07.02.2002 p., № 676-IV від 03.04.2003 p., № 1268-IV від

18.11.2003 p., № 1703-IVsig її.05.2004 p., № 2707-IVвід 23.06.2005 p.).

Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 1. — Ст. 1 {Із змінами, внесеними згідно із законами № 3582-ХІІ від 11.11.1993 р._г № 70/97-ВР від 14.02.1997 p., № 744-IVвід 15.05.2003 p., № 762-IV від 15.05.2003 p., № 1107-1Увід 10.07.2003 р., № 1268-IV від 18.11.2003 р., № 1407-IV від

03.02.2004 p., № 1703-IVBig 11.05.2004 p.).

Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 13. — Ст. 83 (Із змінами, внесеними згідно із законами № 762-IV від 15.05.2003 p., № 1379-ІУвід 11.12.2003 р.).

Відомості Верховної Ради України. — 2006, — № 18. — Ст. 155.

Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 39. — Ст. 181 (У редакції закону № 1121-IV від 11.07.2003 p.; із змінами, внесеними згідно з законами № 1407-IVBig 03.02.2004 p., № 3099-IVBig 17.11.2005 p._f № 3253-IV від 21.12.2005 p., № 3480-IV від 23.02.2006 p.).

Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 50. — Ст. 302 (Із змінами, внесеними згідно із законами № 2680-111 від 13.09.2001 p.,

192

6.3. Поняття, зміст та загальна характеристика політичних прав...

влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" (№ 539/97-ВР від 23 вересня 1997 р.)²³⁶, "Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі і гідності та ділової репутації громадян і організацій" (№ 3188-XII від 6 травня 1993 р.)²³⁷ та ін., які формують широке правове поле, визначають механізми реалізації конституційного права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на інформацію.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 5-зп від ЗО жовтня 1997 р. (справа К.Г. Устименка) передбачено, що ч. 4 ст. 23 Закону "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених Законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Згода на збирання, зберігання, використання і поширення відомостей щодо недієздатної особи надається членом її сім'ї або законним представником. У період збирання інформації про неї кожний дієздатний член сім'ї або законні представники недієздатної особи мають право знати, які відомості і з якою метою збираються, як, хто і з якою метою їх використовують. У період зберігання і поширення персональних даних ці ж особи мають право доступу до такого роду інформації,

№ 3056-Ш від 01.02.2002 p., № 214-IV від 24.10.2002 p., № 676-IV від 03.04.2003 p., № 2505-IV від 25.03.2005, ~№ 3108-IV від 17.11.2005 p., № 3235-IV від 20.12.2005 p.).

Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 49. — Ст. 299 (Із змінами, внесеними згідно із законами № 133-XIV від 30.09.1998 p., № 207-ІУвід 24.10.2002 p., № 3199-IV від 15.12.2005 p.).

Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 24. — Ст. 2x59 (Із змінами, внесеними згідно з кодексами № 435-IV від 16.01.2003 p., № 1618-IVвід 18.03.2004 p.).

7 7-180

193

Розділ 6. Основні права, свободи і обов'язки особи і громадянина...

заперечувати її правильність, повноту тощо (п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 5-зп від ЗО жовтня 1997 р. у справі К.Г. Устименка).

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України № 2657-ХИ від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію" кожна особа має право ознайомитись із зібраною про неї інформацією в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях, якщо ці відомості не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Медична інформація, тобто свідчення про стан здоров'я лю­дини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворюван­ня, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров'я, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом. Лікар зобов'язаний на ви­могу пацієнта, членів його сім'ї або законних представників надати їм таку інформацію повністю і в доступній формі.

В особливих випадках, як і передбачено у ч. З ст. 39 Основ законодавства України про охорону здоров'я (№ 2801-XII від 19.11.1992 p.), коли повна інформація може завдати шкоди здоров'ю пацієнта, лікар може її обмежити. У цьому разі він інформує членів сім'ї або законного представника пацієнта, враховуючи особисті інтереси хворого. Так само лікар діє, коли пацієнт перебуває у непритомному стані²³⁸.

У разі відмови у надацні або навмисного приховування медичної інформації від пацієнта, членів його сім'ї або законного представника вони можуть оскаржити дії чи бездіяльність лікаря безпосередньо до суду або, за власним вибором, до медичного закладу чи органу охорони здоров'я (абзаци 1, 2, 3 і 4

Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 4. — Ст. 19 (Іззмінами, внесе­ними згідно з Декретом № 23-92 від 31.12.1992, законами № 2978-XII від 03.02.1993 p., № 4039а-ХПвід 25.02.1994 p., № 183/94-ВР від 23.09.1994 р._г № 200/94-ВРвід 13.10.1994 p., № 70/97-ВР від 14.02.1997 p., № 1489-ПІ від 22.02.2000 p., № 380-IVвід 26.12.2002 p., № 1344-IV від 27.11.2003 p., № 1694-ІУвід 20.04.2004 p., № 1801-ІУвід 17.06.2004 p., № 2285-IV від 23.12.2004 р.,' № 2427-IV від 01.03.2005 p., № 2505-IV від 25.03.2005 p., № 2624-ІУвід 02.06.2005 p., № 3235-ІУ від 20.12.2005 p., № 3370-ІУ від 19.01.2006 p., № 3421-IV від 09.02.2006 p.).

194

б.З. Поняття, зміст та загальна характеристика політичних прав...

п. 2 резолютивної частини Рішення КСУ № 5-зп від ЗО жовтня 1997 р. у справі К.Г. Устименка).