5.4. Принципи громадянства України

• визнання права громадянина України на зміну грома­дянства;

• неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем¹⁷¹ чи особою без громадянства¹⁷² внас­лідок укладення шлюбу з громадянином України або на­буття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного його припинення одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або громадянства України другим з подружжя;

• рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

• збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Поміж згаданих принципів найбільш гострі дебати постійно викликає принцип єдиного громадянства.

Відповідно до ст. 4 Конституції, в Україні існує єдине гро­мадянство, що є одним з суттєвих принципів, необхідних для створення суверенної Української держави, яка будується на демократичних правових засадах. Це конституційне положення слугує забезпеченню єдиного правового статусу для всіх грома­дян України. Від моменту прийняття Конституції встановлення принципу єдиного громадянства в Україні забезпечило одна­ковий правовий зв'язок кожного громадянина з державою, розуміння кожним своєї належності до України. Єдине гро­мадянство є необхідною передумовою існування суверенної, унітарної держави.

У ст. 1 Закону № 1636-ХП від 8 жовтня 1991 р. "Про гро­мадянство України" було зазначено, що в Україні існує єдине громадянство¹⁷³. Проте на той час припускали можливість іс­нування подвійноґо громадянства (біпатризм) на підставі дво­сторонніх міжнародних договорів.

Іноземець — особа, яка не перебуває в громадянстві України і є гро­мадянином (підданим) іншої держави або держав.

Особа без громадянства — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Відомості Верховної Ради України — 1991. — №50. — Ст. 701.

147

Розділ 5. Основи правового статусу особи і громадянина...

Світове співтовариство не схвалює практики біпатризму, тобто існування осіб з подвійним громадянством. Подвійне гро­мадянство часто створює ускладнення як для осіб з подвійним громадянством, так і для держав, громадянами яких є зазначені особи, адже кожна із держав потребує від громадянина вико­нання необхідних саме їй громадянських обов'язків. Чимало держав, згідно із нормами міжнародного права, укладають до­говори про запобігання випадків подвійного громадянства і тим самим зобов'язують осіб вибрати одне з можливих для них громадянств.

Чинний Закон "Про громадянство України" спрямований на скорочення випадків біпатризму (подвійного громадянства або його множинності) та апатризму (відсутності громадянства). Він дає змогу особам, що проживають на території України, отримати громадянство України і володіти всіма конституцій­ними правами і свободами, відповідними обов'язками грома­дянина України. При цьому не беруть до уваги походження, соціальне положення, расову та національну належність, стать, освіту, відношення до релігії, політичні та інші переконання. Належність особи до громадянства України дає змогу брати участь у здійсненні державної влади. Законодавство України про громадянство не робить відмінностей у правовому статусі громадян від підстави набуття громадянства: за народженням, з огляду на прийняття громадянства, поновленням у громадян­стві тощо.

Громадянство України є рівним незалежно від підстав його набуття. В Україні знайшов відображення такий принцип гро­мадянства, як принцип рівного громадянства, який означає, що кожен громадянин України володіє однаковими правами, свободами і обов'язками незалежно від підстав набуття грома­дянства, тут не має значення і час набуття громадянства.

Одруження громадянина або громадянки України з особою, яка перебуває в іноземному громадянстві, або з особою без громадянства, а також розірвання такого шлюбу не змінюють їхнього громадянства. Зміна громадянства одним із подружжя не призводить до зміни громадянства другого.

Принцип єдності громадянства членів сім'ї реалізується пе­редусім у разі визначення громадянства дітей віком до 16 років

148