5.3. Поняття громадянства України

автоматичних наслідків для громадянства іншого. Подібні по­ложення закріплені і в інших правових актах, що регулюють відносини громадянства.

По-третє, громадянство є одним з інститутів конститу­ційного права. Конституційно-правовий інститут — це система норм конституційного права, що регулюють однорідні та взає­мозв'язані відносини, які становлять відносно самостійну групу. На думку багатьох конституціоналістів, інститут громадянства є складовим такого генерального інституту, як "інститут основ правового статусу людини і громадянина".

Зазначимо, що питання громадянства в європейському ре­гіоні юристи починають досліджувати ще в XIX ст. з появою перших національних законів про громадянство.

Зазвичай під громадянством розуміють правову приналеж­ність чи правовий зв'язок людини з державою, через що на людину поширюється суверенітет цієї держави і вона корис­тується з її боку захистом своїх прав і законних інтересів як всередині країни, так і за її межами. Проте таку приналежність варто розглядати у поєднанні з конституційно-правовим ви­раженням соціального зв'язку, який виникає на рівні "органі­зоване суспільство — держава — громадянин"*⁶⁸.

Схожої думки дотримується В. М. Шаповал. Професор вва­жає, що "громадянство є засобом інституціалізації принципів взаємовідносин між державою і особою на сучасному етапі розвитку суспільства"¹⁶⁹.

Законодавство України керується тим, що це двосторонній зв'язок, який може бути припинений лише у встановленому законом порядку і за наявності відповідних умов не в однієї, а в обох сторін. Стійкість правового зв'язку — одна з характерних рис громадянства України. Тобто цей правовий зв'язок не змі­нюється й не послаблюється від того, що громадянин виїжджає за межі своєї держави. Для набуття чи зміни громадянства необхідні дії як певної особи, так і держави.

Орзіх М. Міжнародно-правові стандарти і права людини в Україні // Право України. - 1992. — №4. — С. 7.

Шаповал В.М. Конституційні системи зарубіжних країн. — К._г 1992. — С 38-39.

145

Розділ 5. Основи правового статусу особи і громадянина...

5.4. Принципи громадянства України

Характеристика громадянства України як правового (а не фактичного) зв'язку особи з державою може бути повноцінною у разі розкриття не лише його змісту та функціонального при­значення, а й принципів. На відміну від попередніх редакцій За­кон № 2235-ЇЇІ від 18 січня 2001 р. "Про громадянство України" окремою статтею визначає перелік принципів законодавства про громадянство¹⁷⁰.

До цього такі принципи опосередковано були закладені у положення закону без належної класифікації.

Потрібно розрізняти загальні політико-правові принципи від спеціальних принципів громадянства або як їх ще визначає законодавець — принципи законодавства України про грома­дянство. Загальні політико-правові принципи ґрунтуються на засадах конституційного ладу України. Характерною "їхньою ознакою є те, що вони властиві не лише інституту громадян­ства, а й політичним, соціальним та правовим інститутам. До них варта зачислити принципи народовладдя, демократизму, повагу до норм міжнародного права тощо.

Перелік спеціальних принципів законодавства України про громадянство визначено у ст. 2 Закону № 2235-ІП від 18 січня 2001 р. "Про громадянство України".

Зокрема, законодавство України про громадянство розви­вається на підставі таких принципів:

• єдиного громадянства — громадянства держави Украї­на, що унеможливлює існування громадянства адмі­ністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянства (підданства) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином Украї­ни. Якщо іноземець набув громадянства України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;

• запобігання виникненню випадків безгромадянства;

• неможливості позбавлення громадянина України гро­мадянства України;

¹⁷⁰ Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № ІЗ. — Ст. 65,

146