5.3. Поняття громадянства України
постійно проживають за кордоном відповідно до національного законодавства, що регулює питання виїзду громадян України за кордон". Окрім того, Україна заявила, що згідно з п. 1 ст. 25 Конвенції Україна виключає главу VII із сфери застосування Конвенції. Пункт "а" ст. 2 цієї Конвенції свідчить, що "громадянство означає правовий зв'язок між окремою особою та державою без врахування етнічного положення цієї особи". Це положення розвинуте у Преамбулі Конституції України, де згадується якраз той факт, що український народ — громадяни України всіх національностей165.
У ст. З Закону про громадянство визначено, хто є громадянином України. Зокрема, з 24 серпня 1991 р. громадянами України є всі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності держави (Деклараціїпро державний суверенітет України) постійно проживали на території України; з 13 листопада 1991 р. громадянами України є особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом № 1636-ХИ від 8 жовтня 1991 р. "Про громадянство України" проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Від часу внесення відмітки про громадянство України громадянами України є особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України записано "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.
Окрім того, громадянами України є особи, які набули громадянства відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; свідоцтво про належність до
Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
143
Розділ
5. Основи
правового статусу особи і громадянина...
громадянства України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
Громадянин знаходиться під суверенітетом держави, і держава може вимагати від громадянина обов'язків, передбачених Конституцією та законами України навіть і тоді, коли громадянин перебуває поза її кордоном.
Досліджуючи конституційно-правову природу громадянства в Україні, можна зробити висновок, що зміна конституційної природи громадянства зумовлена реформуванням не лише політичного режиму, але й панівної в державі та суспільстві політико-правової свідомості.
По-друге, громадянство можна розглядати як суб'єктивне право, яким наділена кожна особа від моменту народження. У ст. 15 "Загальної Декларації прав людини" передбачено, що кожна людина має право на громадянство. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінювати його166. Положення цього міжнародно-правового акта відображені у низці актів міжнародного та національного права. Зокрема, у п. З ст. 24 "Міжнародного пакту про громадянські права" зазначено, що кожна дитина має право на набуття громадянства167. У ст. 4 Європейської Конвенції про громадянство (ETS №166) йдеться про те, що кожна людина має право на громадянство; потрібно уникати стану безгромадянства; ніхто не може бути позбавлений свого громадянства; ні вступ у шлюб, ні розірвання шлюбу між громадянином держави-чле-на Ради Європи та іноземця, ні зміна громадянства одним із подружжя під час перебування у шлюбі не тягнуть за собою
Загальна Декларація прав людини. Прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю в резолюції 217 А (III) від 10 грудня 1948 р. Український Центр прав людини. — К.: Українська Правнича Фундація, 1995. — 12 с.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН (док. ООН A/RES/2200 А (XXI)) та ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148'VUI від 19.10.1973 p.).
144