5.3. Поняття громадянства України

Матеріальні, політичні, юридичні гарантії взаємопов'язані, доповнюють одне одного і разом мають забезпечити фактичну реалізацію прав і обов'язків людини, громадянина в державі.

Проте, як свідчить досвід реалізації конституційних по­ложень щодо прав та обов'язків людини і громадянина, цей розділ Конституції України потребує, на нашу думку, певного доповнення. Насамперед йдеться про посилення гарантій со­ціально-економічних прав громадян, які б забезпечували ре­альність рівності усіх суб'єктів права перед законом. В Основ­ному Законі (cm. 1) Україна проголосила себе демократич­ною, соціальною, правовою державою, в якій панує соціальна справедливість, що забезпечує соціальним верствам реалізацію їхніх прав, культурно-економічний рівень життя відповідно до встановлених стандартів.

У низці статей Конституції України (ст.ст. 13, 43, 45—49, 141 та інших) проголошено намагання держави забезпечити відповідний соціальний стандарт життєдіяльності людей. Однак достатньому життєвому рівню людини (cm. 48), у тому числі й визначенню мінімального розміру заробітної плати, своєчасній її виплаті та загалом підтриманню нормального прожиткового мінімуму громадян, фактично приділено мало уваги. Хто це має зробити? На ці запитання міг би відповісти Основний Закон.

Це надасть йому не декларативного, а реального характеру у цій частині політико-правового акта.

5.3. Поняття громадянства України

Громадянство доцільно розглядати як функціональний фе­номен державно-організованого суспільства. Це надзвичайно важливий інститут як для держави, так і для кожної людини зокрема. Громадянство об'єднує людину і державу, завдяки чому в кінцевому підсумку і формується держава. Цей інститут розглядають як обов'язкову ознаку сучасної держави.

Громадянство безпосередньо впливає на формування вла-довідносин у будь-якій державі. Адже через нього визначається коло осіб, які є носіями державного суверенітету, а отже — вла­ди. Беручи це до уваги, потрібно пам'ятати про те, що з по-

139

Розділ 5. Основи правового статусу особи і громадянина...

літичних міркувань існує потенційна можливість зловживання інститутом громадянства.

Громадянство є загальновідомим правовим терміном. У пра­вовій термінології він широко вживався вже на ранніх етапах становлення державності. Прикладом цього можуть слугувати правові джерела Стародавнього Риму. Римське право поділяло вільне населення на "римських громадян" та на "не громадян". Громадяни наділялись найбільшим обсягом правоздатності у політичній, майновій та сімейній сферах. Вони мали право служити у війську, брати участь у виборах до народних зборів, бути обраними на посади магістратів. Ця сфера політичних прав зовсім не залежала від сімейного стану.

Зміст правоздатності римського громадянина знаходив своє вираження навіть у його імені. Повне ім'я громадянина скла­далось із п'яти частин: а) власне ім'я; б) назва сім'ї або роду; в) ім'я батька в родовому відмінку; г) назва триби, в якій гро­мадянин брав участь у виборах до народних зборів (належність до триби вказували і в той період імперії, коли народні збори уже не скликали); д) прізвище, почесне ім'я, яке присвоювалось за особливі заслуги перед державою¹⁶⁰. Наприклад, повне ім'я римського політичного діяча, прибічника республіки, оратора, філософа та письменника Ціцерона (Cicero Marcus Tullius) було таким: Марк (власне ім'я) Тулій (рід) Марк (ім'я батька у родо­вому відмінку) Корнелій (триба) Ціцерон (почесне ім'я)^ш.

Зазначимо, що довший час законодавство держав з монархічною формою правління визнавало наявність інституту "підданства". Термін "підданий Його Величності" вказував на особливу форму залежності особи від глави держави. Історично склалось, що у державах з республіканською формою правління визнавався факт наявності "громадянства". У респуб­ліках, що виникали на місці монархій поняття "громадянин"

Пїдопритра АЛ. Основы римского гражданского права: Учеб. пособие для студентов юрид. вузов и факультетов. — 2-е изд., перераб. — К.: Вентури, 1995. - С. 72.

Ціцерон Марк Тулій (3.10.106, Арпіна, Італія — 7.12.43 до н. е., поблизу Кайсти, сьогодні Гаета). На сьогодні збереглось його 58 судових та політичних промов, 19 трактатів із риторики, політики, філософії та понад В00 листів.

140