4,3.1. Теоретичні засади формування суверенітету України

Державний суверенітет, безпосереднім носієм якого є державна влада, — одна з найважливіших проблем юридич­ної науки. Нею займаються загальна теорія держави і права, спеціальні юридичні дисципліни, зокрема науки конституцій­ного та міжнародного права. Відповідні аспекти суверенітету вивчають історико-правові, політичні науки та ін. Відтак на тему дослідження ідеї державної влади написано чимало науко­вих праць з різних галузей знань. Водночас проблеми прояву властивостей суверенітету державної влади на різних етапах розвитку держави залишаються дискусійними. Не знайшли належного відображення в наукових розробках такі питання, як еволюція ідеї суверенітету державної влади, історичні зако­номірності розвитку концепцій суверенітету, класифікація його концепцій, формування теорії суверенітету, поняття суверені­тету як необхідної політико-правової характеристики держави, співвідношення "'політичного" та "юридичного" суверенітету, співвідношення суверенітету інституційного, суверенітету на­роду, нації, реалізація ідеї суверенітету державної влади як конституційного принципу, зміст ідеї суверенітету державної влади. Крім того, ще досі не цілковито усвідомлено особливості реалізації принципу суверенітету на різних етапах Української

Чичеринь Б. О народном правительстве. — М., 1899. — С. 680 — 681.

99

Розділ 4. Основи конституційного ладу України

державності, питання про джерела та носіїв суверенітету дер­жавної влади.

Тривалий час державний суверенітет був об'єктом пере­важно правознавчого та політико-філософського дослідження. Відомими є ідеї постренесансної політичної філософії Нової доби, зокрема Ж. Бодена, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ш. Монтеск'є. Ще більший внесок до розгляду цієї проблематики зроблено в теорії міжнародного права. Політичні науки почали приділяти належну увагу проблематиці "державного суверенітету" лише останнім часом. Цьому значною мірою сприяло завершення "холодної війни", поглиблення та інтенсифікація глобалізацій-них процесів.

Суверенітет державної влади реалізується в межах уста­новчих, нормативних та організаційних обмежень.

Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодер­жавного права належить до однієї з центральних у правовій науці. Вона здавна привертала увагу юристів різноманітних правових шкіл із багатьох країн.

Ідею суверенітету державної влади розглядають як історич­ну, сучасну та перспективну. Як історична ця ідея розширила межі пізнання у сфері державотворення, стала базовим компо­нентом теорії державного суверенітету. Як сучасна — ідея тісно переплітається з ідеями народного суверенітету, суверенітету нації, ідеєю державотворення. До того ж суверенітет є якісною характеристикою державної влади. Перспективи ідеї сувере­нітету державної влади пов'язані з проблемою національної безпеки, глобалізації та світового співтовариства.

Історія української державності повно відображає поло­ження про взаємозумовленість історичних закономірностей та закономірностей еволюції ідеї суверенітету. В Україні був реалізований інституційний суверенітет (суверенітет князя) у Київській Русі, народний суверенітет в Українській козаць­кій державі, суверенітет нації у Західноукраїнській Народній Республіці.

Аналіз політико-правової теорії засвідчує, що поняття суверенітету змінювало свій зміст залежно від змін і усвідомлення носія суверенітету. У Ж. Бодена та його послідовників сувереном є монарх, тобто орган держави, і такий суверенітет умовно

100

4.3. Основні конституційні характеристики сучасної Української...

можна назвати інституційним. У конкретно-історичних умовах Франції напередодні революції було сформульовано ідею народного суверенітету, формування націй та національних держав спричинилося до розвитку ідеї суверенітету нації. У сучасному розумінні суверенітету ці ідеї настільки синтезовані, що навіть взаємозаміна термінів "народний", "національний", "державний суверенітет" у конституціях багатьох країн не є випадковою і свідчить про взаємопов'язаність понять народного, національного і державного суверенітету. Така "триєдиність" суверенітету лежить "на поверхні". Глибинні підходи до концепції суверенітету дають змогу виділити три домінанти або три традиції — реалістичну, раціоналістичну та ідеалістичну. Реалістична традиція, яку започаткували Ж. Боден та Т. Гоббс, акцентує увагу на тому, хто є сувереном. Відтак реалістична традиція розглядає суверенітет лише як державну владу. Сучасного розвитку реалістична традиція набула в країнах загального права, де розмежовується юридичний суверенітет, що належить парламенту, і політичний суверенітет, носієм якого є виборці.

Дослідження проблем реалізації теорії суверенітету в Украї­ні засвідчує, що для пояснення сучасності не втрачають своєї актуальності всі три підходи.

Політико-правова ідея суверенітету державної влади як абстрактне багатоаспектне явище виявлена у теорії державного суверенітету, в суспільно-політичному русі за її реалізацію, у практиці державотворення і в конституційній практиці. Як свідчить дослідження, сучасна теорія державного суверенітету є наслідком тривалого розвитку його основних концепцій, вченням про властивості державної влади, про принцип її організації та функціонування як верховної, незалежної, самостійної, єдиної і неподільної. Спроба порівняти і співвіднести основні концепції суверенітету державної влади з сучасною теорією суверенітету виявила ті закономірні зв'язки між ідеями та дефініціями (поняттями), які нині вважають загальновизнаними. Результати дослідження засвідчили, що до загальновизнаних елементів теорії суверенітету потрібно зачислити: вчення про носія і джерело суверенітету, класифікацію суверенітету на суверенітет державної влади, суверенітет народу, суверенітет

101

Розділ 4. Основи конституційного ладу України

нації, про дві сторони державного суверенітету — внутрішню та зовнішню. Перспективні дослідження в межах теорії суверенітету пов'язані з правом та встановленням обмежень державної влади.

Спираючись на відомі визначення і властивості суверені­тету державної влади, видається обґрунтованим зачислити до теорії суверенітету дефініції, зумовлені тісним взаємозв'яз­ком елементів теорії суверенітету державної влади і принципу верховенства права, який означає, що: 1) суверенна державна влада діє в межах визначених законом повноважень; 2) органи державної влади функціонують з метою забезпечення прав і свобод людини, які визначають спрямованість діяльності дер­жави та інтересів окремої людини; 3) суверенітет народу (нації) як основа суверенітету державної влади також визначає межі реалізації суверенітету державної влади; 4) зовнішньополітична діяльність держави здійснюється за загальновизнаними прин­ципами і нормами міжнародного права.

Державна влада правової держави не може бути абсолют­ною. Тому перелічені вище нормативні обмеження визначають певні межі діяльності державної влади і не можуть розглядати­ся як порушення, посягання на суверенітет державної влади, яка самостійно і добровільно погодилася функціонувати у цих межах.