Лабораторне заняття №15 (2 год) Тема: Художня розповідь.

Література 1. Капська А. Виразне читання. Практичні і лабораторні заняття: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1990. – С.6-36. 2. Олійник Г.А. Виразне читання: Основи теорії: Навч. посібник.- К.: Вища школа, 1995. – С.12-44. 3.Олійник Г.А. Виразне читання. Основитеорії. Посібник для вчителів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – С.3-56.

Горбушина Л.А., Николаичева Н.П. Выразительное чтение.- М.: 1978.

Художня розповідь відрізняється від читання прози особливістю усного вираження думок. Оповідач передає літературний твір або створює свою розповідь, яка потребує переконливості, пристрасності.

Завдання для самостійної роботи

1. Підготувати художню розповідь-імпровізацію за опорними словами «весна і життя».

2. Підготувати художню розповідь за кількома дже­релами про улюбленого письменника".

3. Підготувати художню розповідь за репродукціями з картин М. Шишкіна «Ранок у лісі», А. Пластова «Ве­черя трактористів», І. Левітана «Озеро» та ін.

4. Підготувати художню розповідь у скороченому ви­гляді за творами Марка Вовчка «Кармелюк», С. Васильченка «Мужицька арихметика», Ю. Японського «Серед руїн», А. Головка «Зелені серцем».

5. Створити творчу розповідь про місто Кривий Ріг. Який вид спілкування притаманний для художньої роз­повіді?

6. Проаналізувати одну із літературних радіопере­дач. Визначити вид художньої розповіді в такій пере­дачі.

Вправи

1. Виконати вправу № 1, (с. 163-165), 4,5,6 (с.166) // Капська А.Й. Виразне читання Практичні і лабораторні заняття. - К.: Вища школа, 1990.

Лабораторне заняття №16 (2 год) Тема: Інсценізація творів.

Література 1. Капська А. Виразне читання. Практичні і лабораторні заняття: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1990. – С.6-36. 2. Олійник Г.А. Виразне читання: Основи теорії: Навч. посібник.- К.: Вища школа, 1995. – С.12-44. 3.Олійник Г.А. Виразне читання. Основи теорії. Посібник для вчителів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – С.3-56.

Інсценізація -це рухлива, змінна форма, де можна використати інші види мистецтва: пісню, музику, певні сценічні світові трюки тощо. Виконавець може використовувати допоміжні засоби для розкриття характеру героя: добирати певні аксесуари, а іноді відшукувати певні голосові чи мовні властивості для донесення оригінальних своєрідних «тонів» образу.

Кінцева мета інсценізації — вираження ідеї тексту, його глибини. Учасники повинні знати, заради чого виникла дія, своєрідне «життя» твору. Головне не звести сприйняття інсценізації до декоративного, ілюстративного, розфарбованого світу. Повнота і активність сприйняття визначаються глибиною оцінки літературного твору як учасниками, так і глядачами.

Кожний з учасників інсценізації повинен пам'ятати, що його мистецтво в своїй основі має демонстрацію. Спочатку ми бачимо виконавця, а потім починаємо спів­переживати з ним. Отже, прийом інсценізації вимагає особливої форми спілкування: взаємодії виконавців і активного впливу на глядача. Виконавець постійно шукає і знаходить адресу своєї дії, живе в ролі і сподівається на реакцію як партнера, так і глядача. Під дією реакції (віддачі глядача) відбувається «трансформація» виконавця, який перевтілюється «на очах». Цей прийом важливий в процесі інсценізації, оскільки він підкреслює умовність дії виконавців.

Інсценізація як видовище тримається за рахунок двох основних елементів — пози і жестів, оскільки життя тут передається через рух. І досить часто поза, якийсь рух виконавця можуть сказати більше про характер персонажа, ніж самі слова. Ці засоби дії виконавця є не що інше як уміння вчитуватись, уживатись у «світ» різних авторів.

Теоретично - інформативні завдання

1. Розкрити прийом інсценізації творів Роль творчого бачення в процесі інсценування творів.

2. Види спілкування при інсценуванні.

3. Особливості інсценізації .

4. Роль розповідача при інсценізації твору.

Завдання для самостійної роботи

1. Групи студентів створюють сценарій інсценізації твору вибраного за бажанням. Практичне втілення сценарію в дію.

Лабораторне заняття № 17 (2 год)

Тема: Контрольна робота.

Література 1. Капська А. Виразне читання. Практичні і лабораторні заняття: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1990. – С.6-36. 2. Олійник Г.А. Виразне читання: Основи теорії: Навч. посібник.- К.: Вища школа, 1995. – С.12-44. 3.Олійник Г.А. Виразне читання. Основи теорії. Посібник для вчителів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – С.3-56

Варіант №1

1. Що ви розумієте під поняттям техніка мовлення і чому вона вважається необхідною передумовою словесної дії?

2. Назвіть і поясніть типи дихання.

3. Розкрийте значення і класифікацію жестів у звичайному спілкуванні і виразному читанні.

4. Підготувати партитуру тексту.

Я беру з татових рук полив'яний глек, стернями виходжу на дорогу, а далі житами, та пшеницями, та вівсами біжу на долинку, де так принадно вимлівають на сонці підкучерявлені верби і стихенька попискує під ногами волога земля. І так мені хочеться когось зустрі­ти, розказати, що я вже не якийсь там пастушок, а жнець. Але навколо ні лялечки, всі жнивують у полі,—теперішній день годує рік. І нікому похвалитись мені, бо не будеш щось казати он тій булькатій жабці, що роз­чепірилась на воді й назбирує на широкі губи презирство до всього, що не тримається води... І чого б це комусь не прийти сюди, не спитати, як я живу і що роблю тепер?

(М. Стельмах. Щедрий вечір)

Варіант №2

1. Назвіть елементи техніки мовлення, розкрийте її зміст і завдання.

2. Розкрийте значення голосу.

3. Розкрийте значення міміки для процесу читання і як вона зумовлюється?

4. Підготувати партитуру тексту.

— Таки образили ми його,— сказав замполіт.— Справді-бо; вічний наш Ягнич, трудяга й наставник, «батько літаючих рибок» — і десь тепер поза «Оріоном».., Досі ніяк не звикнути...

Було тут їм над чим замислитись. Адже кожному з них рано чи пізно, а доведеться десь причалювати, шу­кати свою Кураївку, стати лицем до інших вітрів, що прийдуть на зміну вітрам молодості. Дехто, може, й без­болісно сприймає такі повороти долі, без особливих ду­шевних травм вживається в світ парканчиків та палісад­ничків, але ж Ягнич їхній... Важко було їм уявити його з морквочкою та петрушкою десь на базарах. Бо хоч і не просто, але глибоко жив. Справді, неспокій майстра носив у собі, здорове морське честолюбство. Чи, може, вивітрюється й таке? Затявся старий у своїй амбітності та образі, поставив на «Оріонові» хрест — логічно було зробити й таке припущення.

(Олесь Гончар. Берег любові).