Лабораторне заняття № 7-8 (4 год) Тема: Читання прозових творів.

Література 1. Капська А. Виразне читання. Практичні і лабораторні заняття: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1990. – С.6-36. 2. Олійник Г.А. Виразне читання: Основи теорії: Навч. посібник.- К.: Вища школа, 1995. – С.12-44. 3.Олійник Г.А. Виразне читання. Основи теорії. Посібник для вчителів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – С.3-56.

Серед різних літературних жанрів жанрові види епічних творів посідають особливе місце завдяки своїй монументальності і складності. В епічних творах усі дії розгортаються в наслідок активного втручання в їх розвиток самого автора. Епічні твори побудовані у вигляді розповіді про життя людини чи якісь події. Цей принцип побудови прозового твору вимагає від читця розповідної інтонації. Читець повинен постійно жити в образі автора, тобто зайняти позицію людини, яка ніби розповідає про події, що відбулися, про людей, у цих подіях. Читець не перевтілюється в цих героїв, а розкриває через них дію, конфлікт. Кожний читець знаходить і використовує у своїй розповіді найбільш яскраві і типові риси характеру чи поведінки героя. Отже, словами ми розповідаємо про героїв, а інтонацію добираємо таку, щоб їх показати.

Готуючи прозовий твір до виконання, читець мусить чітко визначити кінцеву мету своєї розповіді і підпорядкувати їй свою словесну дію. Тобто в розповіді повинна бути визначена не лише логічна, а й інтонаційна партитура: головне має стояти на передньому плані, другорядне-далі.

Теоретично - інформативні завдання

1. Особливості читання двох видів розповідей: від автора і від особи персонажа. Роль авторської характеристики при визначенні ставлення читця до зображуваних подій, персонажів.

2. Залежність читацького тлумачення тексту від розуміння авторського задуму, авторської ідеї.

3. Особливості читання в епічному творі опису, розповіді, роздумів діалога, монолога. Характер спілкування із слухачами.

Особливості виконання прозових творів.

1. Визначаються жанрові види прози.

2. Визначається роль виконання.

3. Визначається ставлення до розказуваного.

4. Визначається мета розповіді.

5. При передачі прямої мови черех інтонацію підкреслюється характер героя, оскільки в конкретному випадку передаються його слова.

6. виконавець не перевтілюється в тих героїв, діалог яких передається. Він лише відтворює їхню розмову, яка відбувалася за тих чи тих обставин.

7. під час читання зберігається стиль, синтаксична структура речень тексту, оскільки розповідь читця-це звукове донесення художнього твору, який автор довіряє читцю.

8. інтонація прозових творів-розповідна, вона є своєрідним зразком усного літературного мовлення.

Завдання для самостійної роботи

1. Підготуйтесь читати текст. Зробіть логічний аналіз Визначте, від чийого імені його краще виконувати. Обґрунтуйте свій вибір. Створіть образ оповідача.

Що сталось би з нею, якби вона тепер умерла Була ще майже дитиною, бо числила ледве шістнадцять років. Не знала ще ґаздувати як слід не вміла би зносити примхів свого нещасного вітця. ані примхів Інших людей. Сього всього учить час і неволя... Душечка солодка та добра одинока потіха мамина, що сталось би з нею тоді?.. Одно, що знала добре й чинила радо - шила та вишивала білля, силяла ґердани та бодзики і товар випасала. На широкій толоці, на рівних полях минав її час. - ні майже зростала тут, шила, гляділа за коровами і волами, що паслися перед н очима, співала пісні або роздумувала над різними казками, ще їх чула від сеї або тої і не забувала. Такою була ще її Парасинка А що сталось би з землею Василя? Хто дбав би про те, щоб не задовжив її, щоб її в час засівано, щоб із неї в час хліб збирано, кукурудзку щоб у час висапувано, жато? А П красна худоба, її пишний кінь - найдорожча штука в її стайні!

(О. Кобилянська)

2.Виконайте вправу №1 (с.125) // Капська А.Й Виразне читання. Практичні і лабораторні заняття. - К.: Вища школа, 1990.-175 с.

3. Прочитайте оповідання "Свекор" Степана Васильченка, охарактеризуйте персонажів. З'ясуйте суть конфлікту. Зверніть увагу на настрій, яким пройнятий твір. Як він впливає на тон читання? Визначте, які авторські коментарі є найважливішими для розкриття суті твору.

4. Виконайте вправу №6, 7 (с.129) // Капська А.Й Виразне читання. Практичні і лабораторні заняття. - К.: Вища школа, 1990.-175 с.

Вправи

1. Прослухайте читання уривка з оповідання "Дощ" Степана Васильченка одним - двома однокурсниками і напишіть рецензію на їхнє виконання, зважаючи на вимоги, які ставляться перед читцями прозових творів. Вкажіть, що слід зробити, щоб усунути недоліки в подальшій роботі над текстом.

2. Спираючись на зміст тексту, визначити тип і характер розповідача, в ролі якого виступатиме читець. Прочитати уривок:

а) Я беру з татових рук полив'яний глек, стернями виходжу на дорогу, а далі житами, та пшеницями, та вівсами біжу на долинку, де так принадно вимлівають на сонці підкучерявлені верби і стихенька попискує під ногами волога земля. І так мені хочеться когось зустріти, розказати, що я вже не якийсь там пастушок, а жнець. Але навколо ні лялечки, всі жнивують у полі,— теперішній день годує рік. І нікому похвалитись мені, бо не будеш щось казати он тій булькатій жабці, що розчепірилась на воді й назбирує на широкі губи презирство до всього, що не тримається води... І чого б це комусь не прийти сюди, не спитати, як я живу і що роблю тепер?

(М. Стельмах. Щедрий вечір).

3. Прочитати текст. З'ясувати, як особливості художньої прози (опис, діалог, монолог, розповідь) впливають на характер інтонації читця:

а) Лишилось тільки ще спакуватись... Се було одно в тих незчисленних «треба», які мене так утомили і не давали спати. Дарма, чи те «треба» мале, чи велике,—вагу те має, що кожен раз воно вимагає уваги, що не я їм, а воно мною уже керує. Фактично стаєш невільником сього многоголового звіра. Хоч на час увільнитись від нього, забути, спочити. Я утомився.

Бо життя безупинно" і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а і чуже. А врешті —хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається? Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води притоків у річку. Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім.. (М. Коцюбинський. Іntermezzo).