6. Розкрийте зміст понять «постійне місце проживання» та «місцезнаходження».

Надайте характеристику правового становища підрозділів іноземних суб'єктів господарювання в Україні. Іноземні суб'єкти господарювання, що здійснюють ЗЕД на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України.

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - це установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження (ст. 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяль­ність»). Порядок реєстрації представництв встановлений ст. 5 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Інструкцією про порядок реєстрації представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженою наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі (МЗЕЗТоргу) України від 18 січня 1996 р. №30.

Реєстрацію представництв здійснює Міністерство економіки України протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарювання документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва необхідно подати:

• заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі;

• виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарювання має офіційно зареєстровану контору;

• довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;

• довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно з законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарювання;

• копію дозволу державних установ країни місцезнаходження іноземного суб'єкта господарювання на відкриття представництва (у випадку, коли законодавство цієї країни вимагає такого дозволу).

Документи надаються Мінекономіки не пізніше 6 місяців з дати їх видачі, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, легалізовані належним чином у консульських установах, які представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше, і супроводжуватися перекладом українською мовою, який завіряється печаткою офіційного перекладача.

Верховною Радою України 10 січня 2002 р. прийнято Закон № 2933-Ш, відповідно до якого Україна приєдналася до Гаазької конвенції 1961 p., що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Конвенція набрала чинності для України 22 грудня 2003 р. і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції. Офіційні документи таких держав, які представляються на території України, мають бути засвідчені апостилем, що проставляє компетентний орган відповідної держави. Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, яким скріплено відповідний документ. Документ, на якому проставлений апостиль, може бути використаний у будь-якій з країн-учасниць Конвенції. Дія Конвенції не поширюється на «документи, що прямо стосуються комерційної або митної операції» (довіреності на укладання угод, переміщення товарів через кордон, договори (контракти) про поставку товарів, виконання робіт, надання послуг), відтак такі документи підлягають консульській легалізації у випадках, коли це передбачено законодавством України.

У разі реєстрації представництва заявнику видається Свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка з відповідним номером. Представництво вважається відкритим з дати реєстрації.

Представництво зобов'язане протягом місяця з моменту отримання Свідоцтва стати на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням представництва та в органах статистики. Положення про порядок реєстрації і обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 12 серпня 1997 р. № 293.

Представництво іноземного суб'єкта господарювання не є юридичною особою і не займається самостійно комерційною діяльністю, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарювання, зазначеного у Свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно з чинним законодавством України. Представництво може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарювання, зазначеного у Свідоцтві. Керівник представництва діє на підставі довіреності від іноземного суб'єкта господарювання, засвідченої з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Підходи нормативно-правових актів, які регулюють правове становище відокремлених підрозділів іноземних господарюючих суб'єктів в Україні, не уніфіковані. Так, у Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність» та прий­нятій відповідно до нього Інструкції вживається термін «представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності», тоді як у Законі України від 28 грудня 1994 р. (в редакції від 22 травня 1997 р.) «Про оподаткування прибутку підприємств» - «постійне представництво нерезидента» . Останній термін стосується підрозділів, через які здійснюється господарська діяльність нерезидентів в Україні. Так, згідно з п. 1.17 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. Крім того, у Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» вживається термін «представництва іноземних організацій та фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України». 1.16).