У яких формах можуть здійснюватися іноземні інвестиції.
Формами здійснення іноземних інвестицій згідно з українським законодавством (ст. 392 ГК, ст. З Закону «Про режим іноземного інвестування») є правові способи, за допомогою яких здійснюється іноземне інвестування. До форм здійснення іноземних інвестицій належать:
часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;
створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність майна (капіталу) діючих підприємств повністю;
придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна.
Слід мати на увазі, що нерухоме або рухоме майно не завжди придбавається саме у зв'язку зі здійсненням інвестиційної діяльності. Відтак іноземне інвестування має місце лише тоді, коли майно придбавається іноземним інвестором для його господарського використання з метою отримання прибутку та/або іншого корисного ефекту самим інвестором чи іншим суб'єктом інвестиційної діяльності;
придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
придбання інших майнових прав;
господарська (підприємницька) діяльність на основі угод про розподіл продукції відповідно до Закону України від 14 вересня 1999 р. «Про угоди про розподіл продукції»;
в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарювання України.
Узагальнюючи вищенаведені законодавчі положення, у юридичній літературі виділяють дві основні форми іноземного інвестування: корпоративну та договірну.
Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іноземних інвестицій може провадитися лише законом (ч. 2 ст. 392 ГК).
Ю
ридичні
можливості здійснення іноземних
інвестицій у певних формах можуть
обмежуватися:
а) заборонами або обмеженнями щодо діяльності іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України виходячи з інтересів національної безпеки України (ч. 4 ст. 394 ГК);
б) заборонами або обмеженнями щодо інвестування в певні об'єкти. Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Обмеження у зв'язку з придбанням іноземним інвестором майнових прав на землю та інші природні ресурси в Україні встановлюються відповідно земельним та іншим законодавством України (ч. З ст. 392 ГК).
Іноземні інвестиції у негрошовій формі, які вкладаються в об'єкти інвестиційної діяльності на території України, підлягають оцінці відповідно до ст. 393 ГК та ст. 5 Закону «Про режим іноземного інвестування».
Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.
Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ. При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ на дату фактичного здійснення реінвестицій.
Оцінка іноземних інвестицій проводиться у відповідності з вимогами, визначеними ст. 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування».
У випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін оцінка іноземних інвестицій повинна проводитися відповідно до Закону України від 12 липня 2001 р. «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні» (ст. 7 Закону). Правила торгівлі іноземною валютою, затверджені постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р. № 281, передбачають обов'язкове подання оригіналу або засвідченої у встановленому порядку копії звіту про оцінку (акта оцінки) майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності, що є таким відповідно до Закону «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», для купівлі (обміну) іноземної валюти з метою повернення іноземних інвестицій, а також доходів, прибутків, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні, у таких випадках:
а) за портфельними інвестиціями (крім операцій з облігаціями внутрішньої державної позики) у разі повного або часткового припинення володіння іноземним інвестором цінними паперами, емітованими резидентами, а також повного або часткового повернення доходів, прибутків, інших коштів, одержаних від володіння іноземним інвестором цінними паперами, емітованими резидентами (визначенню підлягає ринкова вартість цінних паперів, строк між датами оцінки та поданням заявки на купівлю іноземної валюти має становити не більше 30 календарних днів);
б) за інвестиційними операціями щодо повного або часткового повернення резидентом у грошових коштах майнової іноземної інвестиції, у тому числі здійсненої за договорами про спільну діяльність без створення юридичної особи (оцінці підлягає майнова інвестиція на час її внесення, у разі повернення доходів (прибутків) звіт або акт не подається);
в) для повернення резидентом на рахунок іноземного інвестора в уповноваженому банку коштів в іноземній валюті з рахунку для здійснення спільної інвестиційної діяльності (оцінці підлягає майнова інвестиція на час її внесення).
Правовий режим спільної інвестиційної діяльності за участю іноземного інвестора.
Здійснення оцінки іноземних інвестицій.
Суть національного режиму іноземного інвестування.