30. Види іноземних інвестицій.

Під видами іноземних інвестицій український законодавець розуміє види майнових цінностей (майна), які можуть виступати іноземними інвестиціями (ст. 391 ГК, ст. 2 Закону «Про режим іноземного інвестування»).

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді:

1) іноземної валюти, яка згідно з Класифікатором іноземних валют та банківських металів, затвердженим постановою Правління НБУ від 4 лютого 1998 р. № 34, визнається вільно конвертованою, широко використовується для платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу, і дозволяється для здійснення інвестицій в Україну (1 група Класифікатора) п. 1.3 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затвердженого постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р. № 280).

Порядок іноземного інвестування у іноземній валюті врегульований розділом II Положення про порядок іноземного інвестування в Україну.

2) валюти України: а) при реінвестиціях в будь-які об'єкти інвестування за умови сплати податку на прибуток (доходи); б) при первинному інвестуванні, якщо валюту України придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України або одержано іноземним інвестором як прибуток (дохід) внаслідок здійснення іноземних інвестицій в Україні (п. 1 Указу Президента України від 7 липня 1998 р. №748/98 «Про деякі питання іноземного інвест ування»); в) при вкладенні коштів в об'єкти приватизації за умови подання державним органам приватизації відомостей про джерела надходження таких коштів (п. 2 ст. 21 Закону України від 19 лютого 1997 р. «Про приватизацію державного майна);

3. будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

4. акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав щодо юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн, виражених у конвертованій валюті;

5. грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

6. будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні;

7. прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

8) інших цінностей відповідно до законодавства України. Заборона або обмеження будь-яких видів іноземних інвестицій може здійснюватися виключно законом (ч. 2 ст. 391 ГК).

Обмеження юридичних можливостей здійснення іноземних інвестицій у певних видах можуть:

а) випливати з правил щодо оборотоздатності окремих видів майнових цінностей, закріплених в ЦК України. Відповідно до ст. 178 ЦК об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об'єктів, вилучених з обороту, та обмежено оборотоздатних об'єктів встановлюються законом. Такі об'єкти передбачені, зокрема, ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про підприємництво», Законом України від 8 лютого 1995 р. «Про використання ядер­ної енергії та радіаційну безпеку», Законом України від 15 лютого 1995р. «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», а також Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 p., якою визначено перелік майна, що не може перебувати у власності громадян, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України;

б) встановлюватися законами, що регулюють здійснення інвестиційної діяльності в окремих формах. Так, відповідно до ч. З ст. 13 Закону України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства» забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу; згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України від 15 березня 2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) початковий статутний фонд (капітал) корпоративного інвестиційного фонду формується лише за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів, цінних паперів інших емітентів, що допущені до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, та об'єктів нерухомості, необхідних для забезпечення статутної діяль­ності.

Спеціальним законодавством закріплені функціональні класифікації інвестицій. Так, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 1.28 ст. 1) для цілей оподаткування поділяє інвестиції на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під капітальною інвестицією розуміється господарська операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних ф ондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Під фінансовою інвестицією розуміється господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції згідно з зазначеним Законом поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельна інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Під реінвестицією розуміється господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Валютне законодавство так само оперує поняттями «прямі» та «портфельні» інвестиції, застосовуючи їх виключно до інвестицій у грошовій формі та вкладаючи у них дещо відмінний зміст. Так, вже згадуване Положення НБУ про порядок іноземного інвестування в Україну визначає портфельну інвестицію як операцію, що передбачає придбання цінних паперів, їх похідних та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку; пряму інвестицію - як операцію, що передбачає придбання об'єктів нерухомого та рухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, а також внесення коштів і майна до статутного фонду (статутного капіталу) юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані цією юридичною особою. Відмінності правового режиму прямих та портфельних інвестицій пов'я­зуються з тим, що останні здійснюються за участю торговців цінними паперами.