Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори ЗЕД.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
254.2 Кб
Скачать
  1. Вимоги, яким повинно відповідати арбітражне спостереження.

Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України рекомендований такий текст арбітражного застереження: «Будь-який спір, що виникає з цього договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Правом, що регулює чинний договір, є матеріальне право (країни).

Арбітражний суд складається з одного (або трьох) арбітра (арбітрів).

Місце проведення засідань суду (місто).

Мова (мови) арбітражного розгляду (українська тощо).»

У світі визнаним є фундаментальний принцип, згідно з яким арбітражне рішення, винесене у зовнішньоторговельному спорі, вважається остаточним і не підлягає оскарженню у будь-які судовій інстанції. Україна є учасницею Нью-Йоркської конвенції про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р., згідно з якою кожна держава-учасник взяла на себе зобов'язання визнавати і приводити до виконання арбітражні рішення, винесені на території інших держав. Рішення арбітражу приводяться до виконання на підставі екзекватури - наказу місцевого суду про виконання.

  1. Поняття договору міжнародної купівлі-продажу товарів.

  1. Укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.

  1. Правовий режим здійснення міжнародних розрахунків.

  1. Правовий режим поточних рахунків суб'єктів господарювання у іноземній валюті.

  1. Умови, за яких допускається перевищення строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами.

  1. Відповідальність резидентів за перевищення строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами.

  1. Правове регулювання валютних операцій.

  1. Поняття та види валютних операцій.

Правовий режим валютних операцій в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Валютні операції - це операції з валютними цінностями, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності та/або переміщенням валютних цінностей через кордон України.

Валютними цінностями є:

а) валюта України - як власне валюта України (грошові знаки), так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України;

б) іноземна валюта - як власне іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Постановою Правління НБУ від 4 травня 1998 р. № 34 (в редакції постанови від 2 жовтня 2002 р. № 378) затверджений Класифікатор іноземних валют та банківських металів, який поділяє існуючі у світі валюти на три групи:

- вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу (1 група);

  • вільно конвертовані валюти, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу (2 група);

  • неконвертовані валюти (3 група).

Віднесення іноземної валюти до тієї чи іншої групи обумовлене тим, що Міжнародний валютний фонд до вільно конвертованих валют відносить валюти тих країн, парламенти (уряди) яких ратифікували статтю VIII Угоди МВФ. Перелік держав, які прийняли зобов'язання статті VIII Угоди МВФ, наведений у додатку до Класифікатора.

Декрет «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачає здійснення трьох видів валютних операцій:

  1. операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України (типовим прикладом є купівля-продаж іноземної валюти);

  2. операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності.

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту (тобто у сфері господарювання) використовується як засіб платежу іноземна валюта. Здійснення таких розрахунків у валюті України допускається лише за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України (ст. 7 Декрету). Тобто зовнішньоекономічні операції повинні забезпечувати надхо­дження в Україну передусім іноземної валюти;

3) операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]