30. Предмет зовнішньоекономічного договору.

У розділі «Предмет договору» визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то відповідні дані зазначаються у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору. У таких випадках у розділі «Предмет договору» наводиться тільки коротке визначення товару і робиться посилання на зазначений додаток (специфікацію).

Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація), крім того балансується іще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).

У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки.

Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати:

усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію;

кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини;

втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

30. Як визначається кількість та якість у договорі.

Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг). У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики. У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

Згідно з Віденською конвенцією (ст. 14) визначення кількості товару в договорі (оферті) є обов'язковим. Кількість може встановлюватися як прямо, так і непрямо або шляхом вказівки на порядок її визначення. ЦК (ч. 2 ст. 669) так само допускає можливість узгодження умови про кількість шляхом встановлення у договорі порядку визначення цієї кількості (наприклад, у відповідності з графіком відвантаження, що підлягає узгодженню між сторонами).

Щодо деяких товарів, особливо масових, точне дотримання умови про кількість практично виявляється неможливим з причин, пов'язаних з навантаженням та перевезенням, а в окремих випадках і не відповідає комерційним інтересам тієї чи іншої сторони договору (якщо на момент поставки не справдився прогноз кон'юнктури ринку, з якого виходили сторони, укладаючи контракт заздалегідь). У зв'язку з цим у контракт включається застереження, що має назву опціону по кількості, яке допускає відступ від кількості, обумовленої в контракті (наприклад, «100000 тонн +/- 5% », «близько 500000 фунтів»). Для визначення межі допустимого відхилення звертаються до практики, що склалася у відносинах між сторонами, або до звичаїв у відповідній сфері торгівлі.

У випадках, коли згідно з умовами договору розрахунки між сторонами проводяться в акредитивній формі, слід враховувати, що Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів 1993 р. (публікація МТП № 500) тлумачать застереження «близько» як таке, що допускає різницю в межах 10% більше або 10% менше, ніж кількість, передбачена в акредитиві (ст. 39). Якщо в акредитиві немає вка­зівок на те, що кількість товару може зменшуватися або збільшуватися, допускаються відхилення на 5%. Можливість відхилення виключається, якщо в акредитиві кількість вказується в певній кількості одиниць або штуках.

Договір також може містити вказівку на те, хто - продавець чи покупець - має право скористатися можливістю відступу від зазначеної у ньому кількості¹.

Кількість товару вказується у характерних для нього одиницях вимірювання, прийнятих у міжнародній торгівлі для даного товару. Наприклад, у штуках визначається кількість машин, обладнання, приладів тощо, у вагових одиницях - масових товарів (як-от: руда, вугілля, нафта та ін.). Слід мати на увазі, що одні й ті ж за назвою неметричні одиниці вимірювання (наприклад, бутель, кіпа, пака, мішок, бочка (барель), ящик) у різних країнах містять різні кількості. Крім того, одні й ті ж самі одиниці вимірювання для різних товарів мають різне значення². Тому при позна­ченні кількості в одиницях, які мають неоднакове значення у різних країнах, чи для різних товарів, зазвичай зазначається еквівалент цієї кількості у метричній системі мір.

Залежно від того, чи входить тара та упаковка у кількість товару, що поставляється, розрізняють масу брутто - масу товару разом з внутрішньою та зовнішньою упаковками та масу нетто - масу товару без будь-якої упаков­ки. У тих випадках, коли маса тари становить не більш як 1-2% від маси товару, і коли ціна тари незначна, сторони нехтують масою тари, і у контракті робиться застережен­ня «маса брутто за нетто»³.

Визначити якість товару за договором - означає встановити сукупність властивостей, що визначають при­датність товару для використання його за призначенням відповідно до потреб споживача. У міжнародній практиці склалися такі способи визначення якості:

• за стандартом - передбачає, що якість товару точно відповідає певному стандарту - державному або розробленому недержавною організацією (спілкою підприємців, науково-технічною асоціацією або інститутом, страховою компанією тощо). Зазвичай у договорі досить зазначити номер та дату стандарту і організацію, яка його розробила. Однак в одному стандарті може передбачатися декілька сортів, марок або видів певного товару - у цьому разі необхідною є деталізація посилання на стандарт;

• за технічними умовами - застосовується для встановлення спеціальних вимог до якості товарів, на які відсутні стандарти чи існують особливі умови їх виробництва та експлуатації (товари, що виготовлені на основі індивідуальних замовлень, складне обладнання та апаратура, судна). Технічні умови (ТУ) містять докладну технічну характеристику товару, опис матеріалів, з яких він має виготовлятися, правила та методи перевірки та випробувань. ТУ наводяться або у самому тексті договору, або у додатку, що є його невід'ємною частиною;

• за специфікацією - застосовується для встановлення вимог до якості індивідуально визначених товарів. Специфікація, яка зазвичай містить необхідні технічні параметри товару, виступає додатком до договору;

• за зразком - застосовується у торгівлі споживчими товарами, а також деякими видами машин та обладнання індивідуального виготовлення і часто використовується при укладанні контрактів на виставках та ярмарках. Цей спосіб передбачає надання продавцем покупцю зразків товару і підтвердження їх покупцем, після чого вони стають еталонами. У договорі зазначається, що якість товару по­винна відповідати зразкам, визначається порядок звірки товарів із зразками, а також строки зберігання сторонами зразків (наприклад, протягом якогось строку з дати надходження останньої партії товару);

• за описом — використовується для визначення якості товарів з індивідуальними ознаками, наприклад фруктів. У договорі докладно описуються всі властивості товару;

• за попереднім оглядом - застосовується при продажу товарів на аукціонах та зі складів. У договорі цей спосіб позначається словами «оглянуто-схвалено». Покупцю на­дається право оглянути усю партію товару в обумовлений строк. Продавець повинен гарантувати якість товару такою, якою її схвалив покупець, і фактично не відповідає за якість поставленого товару, якщо у ньому не було прихованих недоліків;

• за вмістом окремих речовин у товарі - передбачає встановлення у договорі у відсотках мінімально допустимого вмісту корисних речовин та максимально допустимого вмісту небажаних речовин та домішок. Наприклад, у контрактах на метали та руди показником якості є вміст основної речовини та окремих домішок, у торгівлі цукром - вміст сахарози, олійними - вміст олії;

• за виходом готової продукції - у договорі встановлюється кількість (у відсотках до загальної маси або в абсолютних величинах) кінцевого продукту, який має бути одержаний із сировини (наприклад, цукру-рафінаду з цукру-сирцю, пряжі з вовни, олії з насіння);

• за натурною вагою - застосовується для визначення якості зернових. Натурна вага - це вага одного гектолітра (одиниці об'єму) зерна. Натурна вага характеризує фізичні властивості зерна (форма, величина зерна, наповненість, питома вага), а також дає уявлення про вихід борошна та крупи з нього. Показники натурної ваги зазвичай застосовуються у поєднанні з іншими показниками (наприклад, вміст сторонніх домішок у зерні);

• спосіб «телькель» (такий, який є) - застосовується, зокрема, при продажу врожаю зернових, цитрусових «на пні» (ще не зібраного), і означає поставку товару «яким він є». Покупець зобов'язаний прийняти товар незалежно від його якості, якщо він відповідає назві (виду, сорту), вказаній у договорі, та не має права подавати рекламацію. Цей спосіб застосовується також при морському перевезенні вантажів, коли продавець не відповідає за погіршення якості товару в дорозі¹.

Якість товару в договорі часто визначається застосуванням двох або декількох перерахованих вище способів, крім того, можуть бути використані і деякі інші способи. За відсутності у договорі умов щодо якості продавець зобов'язаний передати покупцю товар, придатний для цілей, для яких товар такого ж опису звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору був повідомлений покупцем про конкретні цілі придбання товару, він зобов'язаний передати товар, придатний для використання у відповідності з цими цілями (ст. 35 Віденської конвенції, ч. 2 ст. 673 ЦК). Стаття 5.6 Принципів УНІДРУА встановлює, що сторона зобов'язана здійснити виконання, що має розумну якість та не нижче середнього рівня, враховуючи конкретні обставини.

Якщо щодо конкретного товару законом передбачені обов'язкові вимоги до його якості, на продавця покладається обов'язок дотримувати цих вимог. Відступати від останніх сторони можуть, тільки передбачаючи вищий їх рівень (підвищені вимоги).

У практиці міжнародної торгівлі виходять з того, що до відвантаження товару продавець зобов'язаний здійснити перевірку якості товару на предмет її відповідності вимогам контракту, з оформленням результатів такої перевірки передбаченим контрактом документом, який підлягає передачі покупцю. Обов'язок продавця передати покупцеві документи, що стосуються товару, встановлений ст. 34 Віденської конвенції.

У визначенні рівня якості товару велике значення має умова про гарантію якості, яка являє собою поруку продавця за те, що переданий товар відповідає вимогам договору та має певні властивості, що відповідають призначенню товару. Таким чином продавець гарантує, що ці властивості зберігатимуться протягом визначеного періоду часу (гарантійного строку) при дотриманні покупцем встанов­лених правил експлуатації, використання і зберігання. Віденська конвенція прямо не встановлює гарантійних зобов'язань продавця, однак виходить з можливості встанов­лення таких зобов'язань у договорі та передбачає правові наслідки їх прийняття продавцем (п. 2 ст. 36, п. 2 ст. 39). За законодавством України відносини з гарантій якості товару регулюються ст. 675-676 ЦК, ст. 269 ГК.

30. Базисні умови поставки товарів у зовнішньоекономічному договорі.

Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг). У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Інкотермс) чинної редакції, які визначають обов'язки кон­трагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також кон­кретний строк поставки товару (окремих партій товару).

Інкотермс, офіційні правила Міжнародної торгової палати (МТП) для тлумачення торговельних термінів, є кодифікацією сучасних комерційних звичаїв. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов'яза­ними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу стосовно поставки товарів (під терміном «товари» розуміються матеріальні речі, а «нематеріальні товари», такі, наприклад, як комп'ютерне програмне забезпечення, виключаються). Було виявлено два найпоширеніших напрями неправильного розуміння Інкотермс. По-перше, Інкотермс часто помилково сприймаються як правила, що мають більше відношення до договору перевезення, аніж договору купівлі-продажу. По-друге, іноді їм приписують охоплення усіх зобов'язань, які сторони могли б включити до контракту. Проте, як завжди підкреслювала МТП, Інкотермс поширюються виключно на відносини між про­давцем і покупцем у договорі купівлі-продажу, більше того, тільки в деяких, чітко визначених аспектах.

З урахуванням періодичного внесення змін до Інкотермс з метою їх адаптації до сучасної комерційної практики, необхідно, щоб у кожному випадку, коли сторони мають намір інкорпорувати правила Інкотермс у свій договір купівлі-про­дажу, завжди робилося чітке посилання на чинну в даний час версію Інкотермс (остання версія - Інкотермс-2000 (ви­дання МТП № 560) - чинна з 1 січня 2001 p.).

Особливості застосування Інкотермс в Україні визначені Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів», яким встановлено, що при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 р. (Правила Інкотермс). Зазначеним Указом на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечувати опублікування держав­ною мовою України змін до Інкотермс з застереженням, що такі зміни застосовуються через десять днів після їх опублікування у газеті «Урядовий кур'єр» до відносин, що виникають у зв'язку з договорами, укладеними після опублікування відповідних змін².

У випадку укладення договору про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).