30. Назвіть випадки заборони експорту/імпорту певних товарів.

Заборона експорту та імпорту окремих видів товарів є нетарифним, адміністративним методом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який слугує дотриманню найбільш загальних вимог публічного порядку, і регулюється ст. 17 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

В Україні забороняється:

- експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;

- імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища;

• імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;

• експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.

Конкретний перелік товарів, експорт та/або імпорт яких заборонено, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України виключно у межах перерахованих категорій.

Контроль за виконанням зазначених вимог покладається на митні органи та Міністерство економіки України.

Загальні приписи Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» щодо заборон експорту/імпорту деталізуються у спеціальних законах. Так, відповідно до ст. 40 Закону України від 6 вересня 2005 р. «Про безпечність та якість харчових продуктів», забороняється імпорт харчових продуктів, які є небезпечними, не придатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що не відповідають технічним регламентам або санітарним заходам (зміст перерахованих критеріїв розкривається у відповідних статтях Закону «Про безпечність та якість харчових продуктів»).

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України від 6 липня 2005 р. «Про деякі питання ввезення на митну територію України транспортних засобів», забороняється ввезення на митну територію України для постійного користування легкових, вантажних автомобілів, автобусів, трамваїв, тролейбусів за визначеними кодами УКТЗЕД, які на момент ввезення виготовлені та/або експлуатувалися більше як 8 років.

Згідно з п. 5 Положення про державний експортний контроль в Україні, затвердженого Указом Президента України від 13 лютого 1998 р. № 117/98, забороняються міжнародні передачі ядерної, біологічної та хімічної зброї, матеріалів, устаткування і технологій, спеціально призначених для її створення, передачі товарів, якщо їх здійснення суперечить міжнародним зобов'язанням України, інтересам національної безпеки, цілям боротьби з тероризмом і підтримання взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, а також у разі відсутності належних гарантій щодо кінцевого використання товарів.

30. Принципи застосування технічних, санітарних, фітосанітарних стандартів та вимог у зовнішній торгівлі.

Невід'ємним правом кожної держави є вжиття заходів, необхідних для захисту життя та здоров'я населення, тваринного та рослинного світу, забезпечення інших важливих публічних інтересів. Це вимагає застосування відповідних регламентів та стандартів, які у разі їх застосування до імпортних товарів являють собою адміністративний, нетарифний метод державного регулювання ЗЕД.

Існування значних розбіжностей між національними вимогами та стандартами об'єктивно утруднює міжнародну торгівлю. Окрім того, національні вимоги та стандарти можуть використовуватися для обмеження доступу на ринок товарів з певних країн або іноземних товарів загалом, створюючи, таким чином, перешкоди (технічні бар'єри) для торгівлі. Цим зумовлено регулювання застосування таких заходів в рамках COT.

Стаття 20 ГАТТ дозволяє країнам-членам вживати заходів, необхідних для захисту життя та здоров'я людини, тварин або рослин, за умови, що такі заходи не є дискримінаційними або не становлять прихованого протекціонізму. Існують також дві угоди СОТ, спеціально присвячені правилам застосування національних вимог та стандартів: Угода з технічних бар'єрів у торгівлі та Угода з санітарних та фітосанітарних заходів.

Угода з технічних бар'єрів у торгівлі має на меті забезпечити, щоб технічні регламенти та стандарти не створювали надмірних перешкод для міжнародної торгівлі. Згідно з цією Угодою:

- визнається право країн застосовувати ті стандарти, які вони вважають належними;

• країни заохочуються використовувати міжнародні стандарти у разі, коли вони є належними, проте це не вимагає від них з необхідністю змінювати власний рівень захисту;

• встановлюється кодекс найкращої практики щодо підготовки, впровадження та застосування стандартів, що розробляються центральними органами державної влади;

• засуджуються будь-які методи оцінки відповідності, які надають товарам, що виробляються на внутрішньому ринку, невиправдані переваги;

• країни заохочуються взаємно визнавати процедури оцінки відповідності; таким чином, продукт може бути оцінений на предмет відповідності стандартам країни-імпортера у країні, де цей товар виробляється;

• від усіх країн-учасниць вимагається створення національних інформаційних центрів для забезпечення доступності інформації про технічні регламенти та стандарти у зручній формі.

Подібні принципи закладені і в основу Угоди про санітарні та фітосанітарні заходи, яка стосується забезпечення безпеки продуктів харчування та здоров'я тварин та рослин. Відповідно до цієї Угоди:

- країнам дозволяється встановлювати власні стандарти, однак ці стандарти мають бути науково обґрунтованими;

• стандарти мають застосовуватися лише тією мірою, якою це є необхідним для захисту життя та здоров'я людини, тварин або рослин, і не повинні бути засобом вибіркової або невиправданої дискримінації між країнами, в яких превалюють ідентичні або схожі умови;

• країни заохочуються до використання міжнародних стандартів, керівництв або рекомендацій, якщо такі існують, однак вони можуть застосовувати заходи, в результаті яких досягається вищий рівень захисту, коли це є науково обґрунтованим;

• в основу санітарних або фітосанітарних заходів має бути покладена відповідна обставинам оцінка ризиків для життя або здоров'я людей, тварин або рослин, причому здійснювана з врахуванням методів оцінки ризиків, роз­роблених відповідними міжнародними організаціями (концепція належного рівня санітарного або фітосанітарного захисту). Країни можуть використовувати «принцип запобігання» -підхід «безпека насамперед» у випадках недостатності відповідного наукового обґрунтування;

• країни зобов'язуються визнавати санітарні або фітосанітарні заходи інших країн-учасниць як еквівалентні, якщо країна-експортер об'єктивно демонструє країні-імпортеру, що її заходи забезпечують належний рівень санітарного або фітосанітарного захисту країни-імпортера;

• компетентні органи держав-членів повинні забезпечувати завчасне повідомлення про прийняття нових або зміну існуючих санітарних або фітосанітарних регламентів, а також засновувати національні інформаційні центри для забезпечення інформування.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», товари, що імпортуються в Україну, повинні відповідати вимогам, встановленим згідно із санітарними, ветеринарно-санітарними, фітосанітарними заходами та технічними регламентами відповідно до законодавства України. Застосування до імпортних товарів відповідних стандартів та вимог здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. «Про стандартизацію та сертифікацію», законів України від 17 травня 2001 р. «Про стандартизацію» та «Про підтвердження відповідності», Закону України від 1 грудня 2005 р. «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності». Згідно з ст. 18 Декрету, відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандартом України) або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації. Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється згідно з законом.

Держспоживстандарт України або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі:

1. декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, або

2. сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.

Реалізація харчових продуктів, виготовлених із застосуванням імпортної продовольчої сировини та супутніх матеріалів, ввезених в Україну на підставі декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, дозволяється виключно за наявності сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності, виданого або визнаного Держспоживстандартом України або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації.

Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Держспоживстандарт України здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються юридичними або фізичними особами на митній території України.

Особливості ввезення об'єктів санітарних, фітосанітарних, ветеринарних заходів встановлені законами України від 6 вересня 2005 р. «Про безпечність та якість харчових продуктів» (розділ VII), від 17 липня 1997 р. «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», від ЗО червня 1993 р. «Про карантин рослин», від 26 грудня 2002 р. «Про насіння і садивний матеріал», від 25 черв­ня 1992 р. «Про ветеринарну медицину» та ін.