6. Навчально-дослідницька робота студентів

Форми і методи залучення студентів до наукової творчості умовно поділяються на науково-дослідну роботу, яка включається в навчальний процес і проводиться в навчальний час, відповідно до навчальних планів і навчальних програм. Елементи наукових досліджень включаються в різні види навчальних занять, викладаються спеціальні лекційні курси по організації НДРС, ведеться учбово-дослідницька робота (УДР), а також науково-дослідна робота, яку виконують студенти у поза навчальний час.

Учбово-дослідницька робота (УДР) виконується у відведений розкладом занять навчальний час за спеціальним завданням в обов'яз­ковому порядку кожним студентом під керівництвом викладача - наукового керівника. Основний склад керівників УДР становлять вик­ладачі, що активно ведуть наукову працю, а також наукові співро­бітники, інженери й аспіранти, Як правило, у вузах учбово-дос­лідницькій роботі передує спеціальний курс по основах організації і методиці проведення наукових досліджень, по організації бібліо­графічної і патентно-ліцензійної роботи.

Основною задачею УДР є навчання студентів навичкам само­стійної теоретичної й експериментальної роботи, ознайомлення з реальними умовами праці в лабораторії, у науковому колективі. У процесі виконання навчальних досліджень майбутні фахівці учаться користатися приладами й устаткуванням, самостійно прово­дити експерименти, застосовувати свої знання при рішенні конкрет­них наукових задач.

Для проведення учбово-дослідницької роботи студенти одер­жують робоче місце в лабораторії, необхідні прилади і матеріали. Тема роботи й обсяг завдання визначаються індивідуально. Кафедра, що включає у свій навчальний план УДР, попередньо розробляє тематику досліджень, забезпечує її науковими керівниками, навчаль­ним персоналом, готує методичну документацію, рекомендації з вивчення спеціальної літератури.

Завершується УДР оформленням звіту, у якому студенти викладають результати своєї наукової діяльності і представляють його для захисту перед спеціальною комісією.

Перспективним напрямком є створення у вищих навчальних зак­ладах учбово-наукових лабораторій, у яких ведуться наукові досліджен­ня й одночасно організовується учбово-дослідницька робота студентів.

Важливою формою науково-дослідної роботи студентів, вклю­ченої в навчальний процес, є впровадження елементів творчості в навчальні лабораторні роботи. При виконанні таких робіт студент самостійно складає план досліджень, підбирає необхідну апаратуру, робить математичну обробку і аналіз результатів експерименту, оформляє науковий звіт.

Багатьма кафедрами вузів організовуються учбово-наукові семі­нари. Підготовка семінару складається так, щоб протягом семестру кожен студент міг виступити на ньому з доповіддю або повідом­ленням, присвяченим підсумкам виконаного дослідження. Практи­куються також індивідуальні домашні завдання з елементами науко­вою пошуку. Для молодших курсів однієї з форм НДРС у рамках навчального процесу є підготовка рефератів.

Науково-дослідна робота студентів у період виробничої прак­тики повинна зв'язуватися: 1) з виконанням на виробництві конкрет­них завдань по тематиці науково-дослідних робіт, виконуваних ка­федрою; 2) з аналізом «вузьких» місць виробництва; 3) з виконанням задач удосконалювання технологічних процесів, устаткування, нау­кової організації праці; 4) зі збором фактичного матеріалу, його первинною обробкою з метою використання при курсовому і диплом­ному проектуванні.

Наукове керівництво студентами на практиці здійснюють спіль­но викладачі вузу і фахівці базового підприємства. За результатами наукової праці, виконаної на практиці, студенти готують звіт, що захищають на кафедрі.

Науково-дослідна робота студентів у рамках курсових і дипломних проектів і робіт звичайно пов'язана з опануванням спеціальних матеріалів з елементами наукового пошуку, в основному при виконанні реальних задач, у рішенні яких зацікавлене те або інше підприємство або організація. Такі дипломні проекти часто закінчуються впровадженням і тому дійсно є реальними.

Все ширше розвивається у вузах комплексне реальне диплом­не проектування за участю студентів-дипломників різних спеціаль­ностей одного або декількох вузів, причому кожному студенту доручається виконання окремого самостійного розділу комплек­сного проекту. Загальне керівництво розробкою такого проекту здійснюється однієї з ведучих кафедр (призначається головний керівник). По кожному з розділів є свій керівник від тієї кафедри, що забезпечує його розробку.

При захисті комплексного дипломного проекту організовується комісія, що включає представників замовника і вузу. У її задачу входить оцінка кожної теми дипломного проекту, виконаної окремим студентом, а також ухвалення рішення по проекту в цілому, у вигляді рекомендації до використання на підприємстві замовника.

Багато вузів разом з підприємствами і організаціями формують перелік «вузьких» місць виробництва, по яких кафедри видають студентам теми курсових і дипломних проектів і робіт. Такий підхід дозволяє ефективніше використовувати науковий і творчий потенціал студентів для виконання конкретних задач виробництва, підвищує відповідальність студентів за якість виконання роботи.

Наукова праця студентів, що виконується в позанавчальний час, організовується у формі участі студентів у виконанні досліджень з тематики планових господарчих договірних і держбюджетних науково-дослідних робіт кафедр і наукових установ вузів; організації сту­дентських наукових кружків; студентських бюро та об'єднань типу СКБ (конструкторські, технологічні, економічні та інші бюро, наукові центри, науково-дослідні інститути, науково-виробничі загони), допо­мозі практичній охороні здоров'я, шефської роботи в школі; лекторсь­кої роботи з поширення знань в області науки, техніки, культури і т.п.

Студентські наукові гуртки при кафедрі або науковій лабо­раторії являють собою порівняно невеликі колективи, об'єднані розробкою визначеної наукової проблеми. Кожен студент у гуртку виконує самостійне завдання наукового керівника.

Основною формою наукової праці студентів, що виконується у позанавчальний час, є участь студентів у наукових дослідженнях, які проводяться кафедрами і науковими установами вузу за держбюджетною та господарською договірною тематикою. При цьому студен­там, як правило, доручається розробка визначеної науково-технічної задачі, що випливає із зазначеної теми.

Звичайно в групу, що бере участь у розробці наукової теми, включається кілька студентів часто різних курсів, що дозволяє забезпечити наступність, безперервність і чітку організацію їх роботи. Роботою студентів керують викладачі, наукові співробітники, інженери та аспіранти, що працюють у групі. Студенти, що успішно виконали завдання по своєму розділу, включаються в число авторів звіту як виконавці.

Студентські конструкторські бюро організовуються у вузі на правах його структурного підрозділу. Тематика їх робіт фор­мується в основному на основі господарських договорів з різними організаціями, а також у вигляді держбюджетних тем вузу і внутрішньо-вузівських замовлень.

Поряд із проведенням науково-технічної роботи студенти виконують у СКБ різні організаційні, управлінські функції, що дозволяють їм здобувати відповідні навички.

Важливу роль в активізації науково-технічної творчості студен­тів відіграють науково-технічні конференції сту­дентів і молодих учених, огляди-конкурси на кращу організацію нау­кової праці студентів, всеукраїнські наукові конференції студентів, виставки науково-технічної творчості, конкурси на кращу наукову працю студентів по природним, технічним і гуманітарним наукам і з проблем міжнародного молодіжного руху. Студенти, переможці нау­кових конкурсів, нагороджуються дипломами. Кращі роботи вису­ваються на одержання премій.

Сучасний рівень участі студентів у науковій праці, різноманіт­тя її форм і методів вимагають комплексного підходу до її плану­вання та організації. Комплексна система НДРС забез­печує ступеневу послідовність заходів і форм наукової праці студентів, відповідно до логіки навчального процесу. Підставою для впровадження такої комплексної системи організації НДРС у вузі є «Зразковий типовий комплексний план організації науково-дос­лідної роботи студентів на весь період навчання».

На основі типового плану в кожному вищому навчальному закладі розроблюється свій конкретний комплексний план орга­нізації НДРС на весь період навчання з урахуванням профілю, наукових традицій і рівня розвитку НДРС у даному вищому нав­чальному закладі, а також плани по спеціальностях.

Плани за фахом розробляються кафедрами суспільних наук, загальнонауковими, загальнотехнічними і випускаючими кафед­рами, що ведуть підготовку фахівців з конкретної спеціальності. Координує роботу, як правило, випускна кафедра.

Здійснення комплексного планування НДРС у вищих навчаль­них закладах, по кожній спеціальності і створення на цій основі єдиної комплексної системи науково-дослідної роботи студентів дозволяють повніше використовувати науковий потенціал вузів у рішенні питань підготовки сучасних висококваліфікованих фахівців.

Національна Академія наук - головний науковий центр України

Надання Національній Академії наук рангу вищої наукової установи України зумовлене об'єктивними потребами суспільства у поглибленні та систематичній розробці фундаментальних проблем в галузі суспільного життя, природознавства і техніки. Воно має історичні передумови, закріплене у правовому положенні Академії і спирається на матеріальне й технічне забезпечення держави. Національна Академія як спеціалізований вищий галузевий орган науки здійснює координацію всіх наукових досліджень в Україні.

Мета діяльності Національної Академії наук України визначена в її Статуті:

• розвиток фундаментальних досліджень з провідних напрямків суспільних і природничих наук;

• здійснення перспективних наукових досліджень, безпосередньо пов'язаних з розвитком виробництва, в першу чергу у визначальних галузях технічного прогресу;

• виявлення принципово нових можливостей науково-технічного прогресу і підготовка рекомендацій для їх застосування у народному господарстві;

• вивчення та узагальнення досягнень світової науки і сприяння найбільш повній їх реалізації у суспільній практиці.

Найважливіші напрямки досліджень Національної Академії наук України пов'язані з проблемами математики, кібернетики, ядерної фізики, фізики твердого тіла, комплексу проблем матеріалознавства, радіоастрономії, розробки основ зварювальних процесів, хімії, фізіології і біохімії живих організмів, зоології, ботаніки, біофізики, економіки, історії, української літератури і мови.

Відповідно до діючого Статуту Національна Академія наук об'єднує у своєму складі видатних вчених України. Обирають членів академії її загальні збори. Члени академії мають академічні звання - член-кореспондент і дійсний член (академік).

Офіційно вважається, що членами-кореспондентами академії обираються вчені, які збагатили науку видатними науковими працями, а дійсними членами - вчені, завдяки яким наука збагатилася працями першочергового наукового значення. До складу Національної Академії наук України входить біля 200 академіків і понад 350 членів-кореспондентів.

Найвищий керівний орган Академії наук - Загальні збори, а в період між сесіями Загальних зборів - Президія на чолі з президентом. Президія Національної Академії наук України знаходиться в Києві.

Як науковий центр Академія почала свою діяльність від 27 листопада 1918 року - цього дня гетьман Скоропадський підписав указ про створення Української Академії наук. Група видатних українських вчених у складі Д.Багалія, А.Кримського, П.Тутковського, Є.Тимченка на чолі з В.Вернадським розробила проект статуту Академії.

Першими академіками Української Академії наук (з 1921р. - Всеукраїнська академія наук - ВУАН, з 1936р. - АН УСРР, з 1937р. - Академія наук Української РСР, нині - Національна Академія наук України) стали Д.Багалій, М.Біляшівський, К.Воблий, Д.Граве, М.Кащенко, А.Кримський, В.Липський, О.Нікольський, В.Перетц, М.Петров, М.Сумцов, П.Тутковський та ін.

Президентами Академії за всі роки її існування були В.Вернадський (1919-21р.р.), В.Липський (1922-28р.р.), Д.Заболотний (1928-29р.р.), О.Богомолець (1930-46р.р.), О.Палладін (1946-62р.р.), з 1962р. - Б.Патон.

Починаючи з 1963 року у складі Академії діє три секції, які об'єднують 12 відділень (рис. 1).

Секція фізико-технічних і математичних наук об'єднує відділення математики та кібернетики; механіки; фізики та астрономії; наук про Землю; фізико-технічних проблем матеріалознавства; фізико-технічних проблем енергетики.

Секція хіміко-технологічних і біологічних наук об'єднує відділення хімії та хімічної технології; біохімії, фізіології та теоретичної медицини; загальної біології.

Секція суспільних наук об'єднує відділення економіки; історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтвознавства.

За недавніми даними до складу Академії входило Навчально-дослідницька робота студентів.

До найвідоміших академічних інститутів відносяться інститути електрозварювання, кібернетики, математики, надтвердих матеріалів, проблем матеріалознавства, фізико-технічний низьких температур.

До наукових установ Національної Академії наук України віднесено:

• Центральний науково-природничий музей;

• Центральний ботанічний сад;

• Національну наукову бібліотеку ім. В.Вернадського;

• Видавництво "Наукова думка".

Центральний науково-природничий музей (створений у 1966р. у Києві) об'єднує кілька музеїв, які є відділеннями відповідних інститутів академії: археологічний, ботанічний, геологічний, зоологічний та палеонтологічний музеї.

Центральний ботанічний сад створений в 1936р. у Києві. В його колекціях на площі понад 130 гектарів - близько 13 тисяч видів, форм і сортів рослин з усіх континентів світу. Створено ботаніко-географічні ділянки, що відображають типові ландшафти України, а також монокультурні колекції (сирингарій, розарій та ін.). Центральний ботанічний сад координує роботу ботанічних садів України.

Управління науки кабінету міністрів

Вища атестаційна комісія (ВАК)

Відділення економіки; історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтво

знавства

Відділення хімії та хімічної технології; біохімії, фізіології та теоретичної медицини; загальної біології

Відділи науки навчальних закладів (університетів)

Галузеві академії наук

Секція суспільних наук

Секція хіміко-технологічних

і біологічних наук

Секція фізико-технічних і математичних наук

Національна академія наук

Міністерство освіти і науки

Всеукраїнська асоціація академій наук (ВУААН)

Академія медичних наук

Академія аграрних наук

Академія педагогічних наук

Аерокосмічна академія

Академія архітектури

Академія будівництва

Академія наук вищої школи

Академія інженерних наук

Академія національного прогресу

Академія політичних наук

Академія правових наук

Екологічна академія та інші.

Відділення математики та кібернетики; механіки; фізики та астрономії; наук про Землю; фізикотехнічних проблем матеріалознав

ства; фізико-технічних проблем енергетики