115. Просемінар. Його місце в навчальному процесі

- мають передувати власне семінарам, відігравати вступну, підготовчу роль

- передбачають аудиторну роботу студентів під керівництвом педагога, спрямовану на оволодіння навичками й уміннями самостійної роботи з підготовки до безпосередньої участі в семінарах.

- зазвичай проводять на початку вивчення навчального курсу, у програмі якого заплановано певну кількість годин на семінарські заняття.

- Два просемінари досить, щоб допомогти студентам оволодіти 

116. Найпоширеніші види семінарських занять.

Розгорнута бесіда, доповідь (повідомлення), обговорення рефератів і творчих робіт, коментоване читання, розв'язування задач, диспут, конференція++++++++

117. Спецсемінар. Визначення.

Мають важливу роль у формуванні професійної зрілості студентів (вища сходинка навчальної діяльності). Спрямовані на формування у студентів умінь та навичок проведення наукових досліджень. Зазвичай проводять на старших курсах. Кафедри затверджують і розробляють їх тематику, укладають відповідні програми з чітким визначенням вузлових тем, основної літератури.

118. Самостійна навчально-пізнавальна діяльність студентів. Дати визначення.

це різноманітні види індивідуальної і колективної діяльності студентів, які здійснюються ними на навчальних заняттях або в позааудиторний час за завданнями викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі.

119. Науково-дослідна робота. Чи є вона об'єктом оцінювання?

Так

120. Навчально-виробнича практика. На яких курсах проводиться?

(III курс) полягає в ознайомленні з конкретною майбутньою спеціальністю як помічника, дублера фахівця. Студент виконує певні обов'язки, поточну роботу, спостерігає за діяльністю спеціаліста на робочому місці під його контролем.

121. Виробнича практика. На яких курсах проводиться?

(IV—V курси) надає студенту можливість виконувати обов'язок фахівця на робочому місці, студент виконує весь цикл обов'язків за своєю спеціальністю, усвідомлює механізм дії підрозділу (класу), в якому проводиться виробнича практика, загальну картину всього об'єкта практики.

122. Головна мета контролю за навчальною діяльністю студентів

Визначення якості засвоєння студентами навчального матеріалу, ступеня відповідності вмінь і навичок цілям і завданням навчального предмету.

123. Підсумкові формами контролю. Його форми.

Складові такого контролю :

1)семестровий контроль

-у формі семестрового заліку

- або семестрового іспиту

- Контроль залишкових знань (КЗЗ)

2)державна атестація

закінчуючи вищий навчальний заклад, складають державні іспити та захищають кваліфікаційні (дипломні) проекти (роботи).

124. За якими критеріями здійснюється оцінювання знань студентів?

Критерії оцінювання знань та вмінь студента за результатами вивчення навчальної дисципліни:

88—100 балів — за глибокі знання навчального матеріалу, що міститься в основних і додаткових рекомендованих літературних джерелах; вміння аналізувати явища, які вивчаються, у їхньому взаємозв'язку і розвитку, чітко і лаконічно; логічно і послідовно відповідати на поставлені запитання; вміння застосовувати теоретичні положення під час розв'язання практичних задач;

80—87 балів — за ґрунтовні знання навчального матеріалу, включаючи розрахунки; аргументовані відповіді на поставлені запитання; вміння застосовувати теоретичні положення під час розв'язування практичних задач;

71—79 балів — за міцні знання навчального матеріалу, включаючи розрахунки; аргументовані відповіді на поставлені запитання, які, однак, містять певні (несуттєві) неточності; вміння застосовувати теоретичні положення під час розв'язання практичних задач;

61—70 балів — за посередні знання навчального матеріалу, мало аргументовані відповіді, слабке застосування теоретичних положень під час розв'язання практичних задач;

26—49 балів — за незнання значної частини навчального матеріалу, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння застосовувати теоретичні положення під час розв'язання практичних задач;

00—25 балів — за незнання значної частини навчального матеріалу, істотні помилки у відповідях на запитання, невміння орієнтуватися під час розв'язання практичних задач, незнання основних фундаментальних положень.