IV порядок
Циркон (ZrSiO4) – мінерал, відноситься до класу силікатів. Зустрічається у вигляді короткопризматичних та діпірамідальних кристалів або у вигляді зерен неправильної форми. Твердість циркону 7-8. Густина 4,68-4,70 г/см3. Колір циркону різноманітний: бурий, червоно-бурий, оранжевий, жовтий, темно-зелений, чорний, безколірний. Забарвлення циркону обумовлене домішками заліза, міді, цинку, кальцію, титану і деяких рідкісноземельних елементів. За кольором розрізняють наступні різновиди ювелірного циркону: гіацинт – червоний, оранжевий, червоно-бурий, рожевий; жаргон – жовтий, золотисто-жовтий; матарський алмаз – безколірний, прозорий.
Ювелірний циркон утворюється і зустрічається у кімберлітах, лужних базальтах і сієнітових пегматитах, але промислові його скупчення спостерігаються переважно у розсипах, які утворились за рахунок вищевказаних порід.
Родовища циркону знайдені у Бразилії, на Шрі-Ланці, Мадагаскарі, у Бірмі, Австралії, Норвегії, Росії (Урал, Примор’я), Камбоджі, Таїланді, В’єтнамі. На Україні ювелірні циркони встановлені в магматичних породах (маріуполіти) Приазов’я, але кристали тут мають невеликі розміри
Берил (Be3Al2Si6O18) – мінерал, відноситься до класу силікатів. Зустрічається у вигляді призматичних кристалів.
Твердість берилу 7,5-8. Густина 2,63-2,91 г/см3. Колір берилу різноманітний. За кольором розрізняють наступні різновиди ювелірного берилу: августит – темно-синій; аквамарин – блакитний, блакитно-зелений; морганіт, вороб’євіт – червоний, рожевий, фіолетово-рожевий; геліодор – жовтий, золотисто-жовтий, оранжево-жовтий; гешеніт – яблучно-зелений; гошеніт – без- колірний; ізумруд – густо-зелений, ярко-зелений. Найбільш цінним різновидом берилу вважається ізумруд (смарагд), описаний вище.
Берил за походженням пов’язаний з пегматитовими жилами, грейзенами і кристалічними сланцями. Промисловий видобуток здійснюється переважно з розсипів і пегматитів.
Родовища берилу знайдені у Колумбії, США, Бразилії, на Мадагаскарі, у Гренландії, Зімбабве, Намібії, Мозамбікці, Індії, Росії (Урал, Забайкалля), Казахстані. На Україні ювелірний берил зустрічається у пегматитах Волині.
Альмандин (Fe3Al2[SiO4]3) – мінерал, відноситься до групи гранатів. Зустрічається у вигляді ізометричних кристалів. Твердість альмандину 7-7,5. Густина 4,25 г/см3. Колір альмандину червоний, червоно-бурий, фіолетово-червоний.
Забарвлення альмандину обумовлене домішками заліза.
Альмандин за походженням пов’язаний переважно з метаморфічними породами – кристалічними сланцями, гнейсами і скарнами. Інколи зустрічається у ефузивних породах і гранітних пегматитах. Промисловий видобуток здійснюється переважно з розсипів.
Родовища альмандину знайдені у Фінляндії, Австралії, Шрі-Ланці, на Мадагаскарі, у Росії (Карелія), Індії, Монголії. На Україні альмандин встановлений в різних місцях Українського кристалічного щита і видобувається, як абразивний матеріал, але промислових скупчень ювелірного альмандину поки що не знайдено.
Бірюза (Cu(Al, Fe)6(OH)8[PO4]4.4H2O) – мінерал, відноситься до класу фосфатів. Зустрічається у вигляді прожилок, кірок, прихованокристалічних агрегатів, жовен, ниркоподібних натічних утворень. Кристали дрібні і зустрічаються рідко.
Твердість бірюзи 5-6. Густина 2,6-3,2 г/см3. Колір бірюзи небесно-блакитний, блакитно-зелений, сірувато-зелений. Забарвлення у цілому обумовлене міддю.
Найбільш цінною вважається щільна блакитна бірюза. Зелена бірюза (кок-бірюза) використовується для виготовлення недорогих прикрас.
Родовища бірюзи за генезисом відносяться до родовищ вивітрювання. Бірюза утворюється у корі вивітрювання сульфідних родовищ або у корі вивітрювання осадових порід. Зустрічається в асоціації з бурими залізняками, халцедоном, каолінітом та іншими вторинними мінералами.
Родовища бірюзи знайдені у багатьох країнах світу. Найбільш високоякісною вважається бірюза з Північного Ірану (нішапурська бірюза) і США. Також бірюзу видобувають на Синайському півострові, у Китаї, Узбекистані, Казахстані, Таджикистані, Чилі, Ефіопії, Австралії.
Аметист (SiO2) – фіолетовий різновид прозорого або напівпрозорого кварцу. Має різноманітні відтінки – від майже безколірного блідо-фіолетового, блакитно-фіолетового до пурпурного, темно-фіолетового. Зустрічається у вигляді окремих короткопризматичних кристалів і друз. Забарвлення обумовлене домішками заліза. Твердість 7, густина 2,6 г/см3.
Аметист утворюється у низькотемпературних гідротермальних умовах. Видобуток здійснюється в основному з розсипів.
Родовища аметисту знайдені у Шрі-Ланці, Німеччині, Росії (Урал, Кольський пів-в), Бразилії, Узбекистані, Уругваї, США, на Мадагаскарі. На Україні аметист виявлений у Приазов’ї, Гірському Криму, Західній Волині, але він має тут лише мінералогічне значення.
Ювелірно-декоративне каміння