2.5.1 Загальна характеристика

Молібден був відкритий шведським хіміком К. Шееле у 1778 році, але почав використовуватись на початку ХХ століття під час першої світової війни.

Молібден в основному (85-90 %) використовується у металургії для легування сталей і створення сплавів з ванадієм, вольфрамом, міддю і нікелем, а також з вуглецем (карбіди). Крім того, молібден використовується в електротехніці, хімічній, нафтопереробній промисловості, у якості мікроелементу добрив.

Молібден отримують з молібденових, вольфрам-молібденових, мідно-молібденових і уран-молібденових руд.

2.5.2 Геохімія і мінералогія

Кларк молібдену 1,1^.10^-4 %. Густина 10,32 г/см³, температура плавлення 2620 ^оС, колір сріблясто-сірий.

Коефіцієнт концентрації молібдену 5000. Середній вміст молібдену збільшується від ультраосновних магматичних порід до кислих.

Основний мінерал молібденових руд – молібденіт MoS₂ (60 % молібдену). Другорядне значення має молібдошеєліт Ca(Mo, W)O₄ (0,5-15 %), відомий в деяких скарбових родовищах. Дуже невелике значення мають: повеліт CaMoO₄ (48 %), феримолібдит Fe₂O₃^.2MoO₃^.7H₂O (60 %) і вульфеніт PbMoO₄ (46 %), розвинуті в зонах окислення корінних руд.

2.5.3 Генетичні типи родовищ

Виділяються наступні генетичні типи промислових родовищ молібдену: 1) скарнові; 2) грейзенові; 3) гідротермальні плутоногенні; 4) гідротермальні вулканогенні.

Додаткова інформація про генетичні типи родовищ молібдену наведена в наступній таблиці:

Генетичні типи родовищ	Рудоутворюючі мінерали, основні і другорядні	Приклади родовищ
Скарнові	Молібденіт, пірит, шеєліт, халькопірит, магнетит, сфалерит, галеніт, срібло, золото	Росія (Тирниауз), Казахстан (Каратас), Мароко (Азгур), Бразилія (Куїхаба)
Грейзенові	Молібденіт, вольфраміт, вісмутин, каситерит, магнетит, пірит. Халькопірит, сфалерит, галеніт	Росія (Забайкалля – Булуктай), Казахстан (Конрад, Акчатау, Жанет), Монголія (Югодзир), Аргентина (Серро-Асперо)
Гідротермальні плутоногенні	Молібденіт, вольфраміт, каситерит, шеєліт, пірит, арсенопірит, піротин, вісмутин, халькопірит, сфалерит, галеніт	Росія (Далекий Схід – Умальта, Забайкалля – Бугдая, Жирекен, Шахтама), Казахстан (Шалгія), Норвегія (Кнабен)
Гідротермальні вулканогенні	Молібденіт, уранініт, кофініт, пірит, арсенопірит	США (Кляймакс), Чилі (Чукікамата), Арменія (Каджаран), Казахстан (Коунрад), Канада

3 Виконання роботи

На даному лабораторному занятті студенти засвоюють з допомогою викладача теоретичний матеріал про різноманітні генетичні типи родовищ нікелю, кобальту, олова, вольфраму і молібдену, а також практично вивчають текстурні і структурні особливості взірців рудної сировини з метою встановлення їхнього генезису. Вивчення взірців проводиться за наступною послідовністю: мінеральний склад, загальна характеристика мінеральних індивідів і агрегатів для кожного окремого мінералу, текстура руди, структура руди, варіанти генезису руди, які корисні компоненти (хімічні елементи, сполуки, мінерали) можуть вилучатись з даної руди.

4 Звіт з лабораторної роботи

4.1 Оформлюється кожним студентом індивідуально за загальними вимогами.

4.2 Повинен містити: мету, завдання, основні теоретичні положення, порядок виконання роботи, результати досліджень, згідно отриманого індивідуального завдання та перелік літературних джерел.

4.3 Звіт захищається кожним студентом індивідуально. Студент повинен знати основні теоретичні положення і розповісти викладачу про виконання ним, отриманого завдання.

5 Питання для самоконтролю

1 Які властивості і яке практичне значення мають нікель, кобальт, олово, вольфрам і молібден?

2 Назвіть рудоутворюючі мінерали нікелю.

3 Назвіть рудоутворюючі мінерали кобальту.

4 Назвіть рудоутворюючі олова.

5 Назвіть рудоутворюючі мінерали вольфраму.

6 Назвіть рудоутворюючі мінерали молібдену.

7 Дайте характеристику генетичних типів родовищ нікелю.

8 Дайте характеристику генетичних типів родовищ кобальту.

9 Дайте характеристику генетичних типів родовищ олова.

10 Дайте характеристику генетичних типів родовищ вольфраму.

11 Дайте характеристику генетичних типів родовищ молібдену.

Література

1 Азроян Г. Н. Лабораторний практикум з курсу "Корисні копалини". - Івано-Франківськ: Факел, 1999, с. 33-42.

2 Геологія і корисні копалини України (атлас). Байсарович М. М., Бєланов В. М., Бородулін М. А. та ін. /Гол. ред. Галецький Л. С. - Київ: Інститут геологічних наук НАН України, 2001. - 168 с.

3 Красулин В. С. Справочник техника-геолога.3-е изд., перераб. и доп. - М.: Недра, 1986, с. 207-232.

4 Смирнов В. І. Геологія корисних копалин: Підручник. - К.: Вища шк., 1995, с. 88-92, 122-130, .

5 Смирнов В. И., Гинзбург А. И., Григорьев В. М., Яковлев Г. Ф. Курс рудных месторождений: Учебник для вузов/ Ред. академик В. И. Смирнов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Недра, 1986, с. 86-103, 150-191.