2.4.1 Загальна характеристика

Вольфрам був відкритий шведським хіміком К. Шееле у 1784 році , але довго не знаходив використання. Лише у 1898 році було встановлено, що сталь, яка містить вольфрам, може використовуватись для виготовлення швидкісно ріжучих інструментів. Легування сталей вольфрамом підвищує їхню твердість, тугоплавкість, пружність і кислотостійкість.

Вольфрам також використовують при виробництві термостійких сплавів, необхідних для виготовлення електроламп. Вольфрам отримують з вольфрамових, молібден-вольфрамових, олов’яно-вольфрамових, вісмут-вольфрамових і поліметалічно-вольфрамових руд.

2.4.2 Геохімія і мінералогія

Кларк вольфраму 1,3^.10^-4 %. Густина 19,3 г/см³, температура плавлення 3395 ^оС, колір сріблясто-білий.

Коефіцієнт концентрації вольфраму 5000. Середній вміст вольфраму у магматичних породах змінюється у незначних межах, трошки збільшуючись у кислих породах.

Джерелом ендогенної концентрації вольфраму є гранітні магми. Вольфрам переноситься гідротермальними розчинами. Випадання мінералів вольфраму з розчинів починається при температурах менше 350-400 ^оС.

В екзогенних умовах мінерали вольфраму створюють розсипи. Деяке накопичення вольфраму (до деяких відсотків) відбувається у морських теригенних і карбонатних відкладах, збагачених залізом, марганцем і вуглистою речовиною. У континентальних умовах збільшення його вмісту інколи спостерігається в пластах вугілля і водах солених озер.

Серед мінералів вольфраму основне промислове значення мають: вольфраміт (Mn, Fe)WO₄ (60,5 %), ферберит FeWO₄ (60,5 %), гюбнерит MnWO₄ (60,7 %), шеєліт CaWO₄ (63,9 %).

На вольфраміт і гюбнерит приходиться 75 % світового видобутку вольфраму.

2.4.3 Генетичні типи родовищ

Виділяються наступні генетичні типи промислових родовищ вольфраму: 1) скарнові; 2) грейзенові; 3) гідротермальні плутоногенні; 4) гідротермальні вулканогенні; 5) розсипні; 6) метаморфогенні.

Додаткова інформація про генетичні типи родовищ вольфраму наведена в наступній таблиці:

Генетичні типи родовищ	Рудоутворюючі мінерали, основні і другорядні	Приклади родовищ
Скарнові	Шеєліт, молібденіт, каситерит, магнетит, піротин, пірит, арсенопірит, вольфраміт, халькопірит, сфалерит, галеніт	Росія (Далекий Схід – Восток II), Середня Азія (Інкічке, Койташ), Південна Корея (Санг-Донг), Китай (Хуанподі)
Грейзенові	Вольфраміт, молібденіт, каситерит, магнетит, пірит, халькопірит, сфалерит, галеніт	Росія (Забайкалля – Спокойнінське), Казахстан (Акчатау), Німеччина (Садисдорф). Франція (Монтебрас), Монголія (Югодзир), Австралія (Вольфрам Кемп)
Гідротермальні плутоногенні	Вольфраміт, гюбнерит, шеєліт, каситерит, молібденіт, арсенопірит, піротин, пірит, халькопірит, сфалерит, галеніт	Росія (Чукотка – Іультин, Забайкалля – Букука, Чікой), Казахстан (Кайракти, Богути), Португалія (Панаскуейра). Монголія (Тумен-Цокто), Канада (Ред-Роуз)
Гідротермальні вулканогенні	Ферберит, шеєліт, антимоніт, арсенопірит, пірит, халькопірит, сфалерит, галеніт	Росія (Забайкалля – Ново-Іванівське), Середня Азія (тагор, Ікар), Китай (Усин, Сиань), Японія (Акенобе, Аспо), Туреччина (Гюмюслер)
Розсипні	Каситерит, вольфраміт, гюбнерит, шеєліт	Росія (Магаданська обл. – Іультин, Якутія – Омчикандин), Казахстан (Кара-Оба, Богути), Бірма (Хейда), Китай, Індонезія, Таїланд, Конго, Болівія
Матаморфогенні	Шеєліт	Австралія (Тукс, Фелбертал), Португалія (Лагоса), Норвегія (Біндал)

2.5 МОЛІБДЕН