2.3.1 Загальна характеристика

Олово у сплавах з міддю (бронза) люди почали використовувати у кінці IV століття до н. е. Вперше бронзу виготовляли у країнах Сходу. До 1800 р. до н. е. виробництво бронзи в Китаї отримало значний розвиток. В Єгипті знайдений бронзовий жезл, створення якого відносять до 3700 років до н. е. У ті роки олово видобували з розсипів. У 1500-1200 роках до н. е. фінікіянами були відкриті розсипні родовища олова Англії (острови, де було знайдено олово називались Каситериди). Корінні родовища олова у Європі (Рудні гори) почали розробляти у XII-XIV століттях.

Олово знайшло широке використання завдяки своїй легкоплавкості, м’якості, ковкості, хімічній стійкості, властивості давати нетоксичні високоякісні сплави. Олово використовується у харчовій, авіаційній, автомобільній, суднобудівельній, радіотехнічні промисловості, а також при виробництві фарб, скла, у текстильній промисловості та ін.

Олово видобувають з олов’яних, олово-вольфрамових, олово-срібних і олово-поліметалічних руд.

2.3.2 Геохімія і мінералогія

Кларк олова 2,5^.10^-4 %. Густина 7,29 г/см³, температура плавлення 231,9 ^оС, колір сріблясто-білий.

Коефіцієнт концентрації олова 2000. Збільшення вмісту олова спостерігається від ультраосновних і основних порід до кислих.

Ендогенні промислові скупчення олова пов’язані із кислими магматичними породами – гранітами і гранодіоритами. Олово може виноситись постмагматичними розчинами у вигляді комплексних фтористих сполук і при сприятливих умовах випадати в осад у вигляді мінералу каситериту.

В екзогенних умовах каситерит стійкий і утворює розсипи.

Відомо до 20 мінералів олова. Промислове значення мають: каситерит SnO₂ (78,6 %), станін Cu₂FeSnS₄ (27,7 %), тиліт PbSnS₂ (30,4 %), франкеїт Pb₅Sn₃Sb₂S₁₄ (17 %), циліндрит Pb₃Sn₄Sb₂S₁₄ (26 %). Основне і переважне значення має мінерал каситерит.

2.3.3 Генетичні типи родовищ

Виділяються наступні промислові типи родовищ олова: 1) пегматитові; 2) скарнові; 3) грейзенові; 4) гідротермальні плутоногенні; 5) гідротермальні вулканогенні; 6) розсипні.

Найбільш розповсюдженими є гідротермальні плутоногенні родовища.

Додаткова інформація про генетичні типи родовищ олова наведена в наступній таблиці:

Генетичні типи родовищ	Рудоутворюючі мінерали, основні і другорядні	Приклади родовищ
Пегматитові	Каситерит, сподумен, петаліт, амблігоніт, танталіт, вольфраміт	Росія (Східна Сибір), Заїр (Маноно-Кітотоло), США (Сілвер Хіл), Канада (Берд Рівер)
Скарнові		Росія (Далекий Схід – Ярославське, Карелія – Піткяранта, Кітеля), Китай (Лао чан), Індонезія (Клапа), Мексика (Сан-Антоніо)
Грейзенові	Каситерит, вольфраміт, арсенопірит, цинвальдит, піротин, вісмутин, магнетит	Росія (Чукотка – Екуг, Якутія – Кестер, Бутигичаг, Забайкальє – Етика), Німеччина – Альтенберг), США (Аляска – Лост-Рівер), Китай (Ліму)
Гідротермальні плутоногенні	Каситерит, піротин, арсенопірит, халькопірит, сфалерит, галеніт	Росія (Чукотка – Валькумей, Якутія – Депутатське, Еге-Хая, Примор’я – Хрустальне, Забайкалья – Хапчеранга), Англія – Крофті), Канада ( Маунт-Плезант)
Гідротермальні вулканогенні	Каситерит, станін, вісмутин, арсенопірит, піротин, франкеїт, вольфраміт, халькопірит, сфалерит, галеніт, аргентит, джемсоніт, срібло, гематит	Росія (Далекий Схід – Джалінда, хін ганське), Болівія (Унція-Лалагуа, Потосі, Оруро), Мексика (Дуранга), Японія (Акенобе)
Розсипні елювіальні, делювіальні, алювіальні, прибережно-морськи	Каситерит, колумбіт, танталіт, сподумен, вольфраміт, золото, топаз, турмалін, циркон, магнетит	Росія (Чукотка – Пиркикай, Якутія – Депутатське), Індонезія (Банка), Таїланд (Чанват), Китай (Нюшипо), Бразилія (Родонді), Нігерія (Джос)

2.4 ВОЛЬФРАМ