Тема 1 Підприємство в системі господарювання

1.1. Поняття підприємства

За метою і характером діяльності всі орга­нізації поділяються на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціону­ють і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави.

Організації, що займаються підприємницькою діяльністю, називають під­приємствами.

Промислове підприємство — це професійна організація, що функціонує як відокремлена виробнича спеціалізована одиниця, і за допомогою наявних виробничих ресурсів виробляє необхідну продукцію або надає послуги потрібні для споживання суспільства.

До промислових підприємств належать заводи, фабрики, комбінати, шах­ти, електростанції, кар'єри, порти, майстерні, бази, ательє та інші господарські організації. Такі організації часто називають фірмами. Їх визначають як підприємства, що здійснюють господарську діяльність з метою одержання кінце­вого фінансового результату — прибутку.

Кожне підприємство або фірма є юридичною особою, має усталену систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок в банку, пе­чатку з власною назвою, товарний знак.

Підприємство як виробнича спеціалізована одиниця має своє внутрішнє середовище — це люди, засоби виробництва, інформація, гроші (див. рис.).

Рис. Внутрішнє середовище підприємства

У процесі взаємодії компонентів внутрішнього середовища підприємство одержує готову продукцію (виконання робіт, надання послуг).

Зовнішнє середовище безпосередньо визначає ефективність роботи підпри­ємств і охоплює такі складові, як споживачі продукції, постачальник виробни­чих компонентів, державні органи і населення.

1.2. Місія й цілі підприємства

Головну мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці прийнято називати місією.

Основною метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення в продукції, яку виробляє це підприємство.

На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлюються загальновиробничі цілі, які мають відповідати певним вимогам.

По-перше, у кожного підприємства має бути чітка і конкретна мета, вираже­на відповідними кількісними параметрами, тобто конкретним обсягом вироб­ництва відповідної продукції.

По друге, мета підприємства повинна мати часові параметри.

По-третє, мета підприємства має бути реальною і досяжною, оскільки част­ково досяжна або недосяжна мета може спричинити негативні наслідки як в забезпеченні ефективності виробництва, так і конкурентоспроможності його продукції на ринку.

1.3. Головні напрямки діяльності підприємства

1) Організація будь-якого підприємства визначається попитом на ту чи іншу продукцію. Тому головним напрямком виробничої діяльності підприємства є вивчен­ня попиту, тобто вивчення ринку товарів. З цією метою проводяться комплексні дослідження ринку, його насиченості відповідними видами товарів, товарного вигляду і його технічних показників, конкуренто­спроможності, впливу зовнішнього і внутрішнього середовища на виробничо-господарську діяльність певного виробництва.

2) Володіючи інформацією про ринкову ситуацію, розробляють і економічно обґрунтову­ють доцільність інноваційної діяльності підприємства на прогнозно-перспектив­ний період. Інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, техно­логічну і конструкторську підготовку виробництва, впровадження в виробни­цтво технічних, організаційних та інших нововведень, освоєння нових видів продукції, формування інвестиційної політики на визначений період, визна­чення обсягу необхідних інвестицій, розрахунки терміну їх окупності.

3) Найскладнішим завданням є організація виробничої діяльності підприєм­ства, її оперативне регулювання. Сюди відносять: обґрунтування обсягу ви­готовлення певної номенклатури і асортименту продукції відповідно до попиту ринку; складання маркетингових програм для окремих ринків з урахуванням виду продукції, їх оптимізація згідно з виробничими можливостями підприєм­ства; збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції на поточний період і на кожний наступний рік прогнозованого періоду; забезпечення виробництва відповідними ресурсами; оперативне управління процесом виробництва й отримання готової товарної продукції.

4) Важливим напрямком ефективної виробничої діяльності на кожному підприємстві є комерційна діяльність. Від якості і масштабів саме цього напрямку діяльності підприємства най­більшою мірою залежить фінансова результативність виробництва, яку характеризує обсяг одержуваного прибутку.

5) Важливим напрямком виробничої діяльності підприєм­ства є надання гарантії на певний термін експлуатації та обслуговування після продажу продукції. Це, в першу чергу, стосується автомобілів, побутової, ком­п'ютерної, копіювальної, медичної техніки, інших виробів виробничо-техніч­ного і споживчого призначення.

6) Серед усіх напрямків діяльності підприємства найважливішим є економіч­на діяльність. Вона охоплює весь цикл виробництва, починаючи від поточного планування, системи ресурсного забезпечення, ціноутворення, оплати праці, обліку і звітності. Сюди відносять також зовнішньоекономічну і фінансову діяльність.

7) Не менш важливе значення має соціальна діяльність, оскільки вона істотно впливає на ефективність інших напрямків і видів діяльності. Результативність виробничої діяльності підприємства безпосередньо залежить від рівня професій­ної підготовки і компетентності усіх працівників, дієвості застосовуваного мотиваційного механізму, підтримування належного рівня умов праці й жит­тєдіяльності трудового колективу.

4. Поняття і загальна характеристика ринкового середовища функціонування підприємств і організацій

Ринок — об'єктивно необхідна умова обміну товарами і функціонування будь-якого сучасного підприємства. Він підпорядкований законам виробництва, які безпосередньо пов'язані з законами суспільства і природи.

Інфраструктура ринку — це сукупність організацій і установ, які мають різні напрямки діяльності й забезпечують ефективну взаємодію товаровироб­ників та інших ринкових агентів, що здійснюють оборот товарів, переміщення останніх зі сфери виробництва у сферу споживання.

Як сфера товарообігу ринок базується на двох головних функціях — продаж і купівля товару. Він остаточно сформувався з появою грошей. Таким чином, його виникнення зумовлене не ідеологією і політикою, а наявністю таких ком­понентів, як товар, гроші, продавець і покупець (рис.).

Рис.1 Компоненти ринку

Типи ринків зобразимо на рисунку.

Рис. 2 Типи ринків

В чистому вигляді жоден тип ринків не існує. Вони перебува­ють в постійному русі й утворюють окремі фрагменти загального ринку.

Характеристики ринків

1) Стабільність, тобто відповідність між пропозицією і попитом. Основне правило, яке регулює рин­кові відносини, — безперервне прагнення до рівноваги, яка досягається шляхом подолання періодів перевиробництва і періодів дефіциту товарної маси.

2) Динаміка, що проявляється в зростанні ринку, стагнації і скороченні. Нормальний стан ринку — зро­стання обсягу торгівлі. Воно сприяє зростанню виробництва, покращенню які­сних і економічних показників роботи підприємства.

Отже, ринок — це наслідок суспільного поділу праці, тобто виготовлення продукції з метою обміну на гроші.

Сучасна економіка будь-якої країни не може функціонувати не опираючись на основні компоненти ринку. Виробничі підрозділи мають во­лодіти всією інформацією, на основі якої будуються ринкові взаємовідносини.

Тема 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА