20. Нормування матеріальних ресурсів.

Належна організація матеріально-технічного забезпе-чення виробництва потребує створення прогресивної нормативної бази. Розробка всієї сукупності норм витрат сировини і матеріалів на підприємстві – одна з найважливіших функцій матеріально-технічного забезпечення, яка вирішує завдання зниження матеріаломісткості продукції (робіт, послуг), економії матеріальних ресурсів, зниження собівартості продукції (робіт, послуг), а отже підвищення конкурентоспроможності підприємства на ринку.

У ринкових умовах господарювання основним суб’єктом нормування є підприємство, яке самостійно формує нормативну базу. Якість нормативної бази, що включає увесь перелік норм і нормативів витрати ресурсів і їх запасів, а також показників їх використання, залежить від ступеня прогресивності застосовуваних норм і безпосередньо впливає на основні показники ефективності діяльності підприємства.

Сьогодні існує декілька підходів до визначення і трактування сутності норм витрат матеріальних ресурсів. Так, згідно з традиційним підходом під нормою витрати розуміють максимально допустимі витрати матеріалів, палива, енергії та інших матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці продукції чи виконання одиниці об’єму робіт у певних виробничих умовах.

Нормування витрати матеріально-технічних ресурсів опирається на такі методи як розрахунково-аналітичний, оптимізаційний, дослідний, статистичний, еталонний.

Розрахунково-аналітичний метод передбачає техніко-економічне обґрунтування кожного елемента норми витрати ресурсів. Цьому процесу передує проведення функціональ-ного аналізу існуючих нормативних елементів, вивчення організаційно-технічних умов виробництва і можливостей їх удосконалення.

Оптимізаційний метод є результатом розвитку розрахунково-аналітичного методу і полягає у використанні різних економіко-математичних методів з метою оптимізації складу нормоутворюючих елементів та виборі найкращої структури норми витрати ресурсів.

Дослідний метод нормування передбачає визначення експериментальним шляхом необхідної кількості матеріальних ресурсів при виготовленні продукції (наданні послуг) шляхом вимірів корисних витрат, відходів і втрат. Ці виміри здійснюються або в лабораторних, або в виробничих умовах шляхом послідовного визначення корисної маси ресурсу на кожній технологічній операції з одночасною фіксацією обсягів відходів та втрат. На основі подальшого аналізу отриманих даних обирається найкраще поєднання нормоутворюючих елементів з максимальною величиною чистих витрат і мінімальними відходами та втратами.

Статистичний метод нормування опирається на використання статистичних даних щодо обсягів використання конкретних видів матеріальних ресурсів при виробництві аналогічних видів продукції (робіт, послуг) на інших однотипних підприємствах галузі.

Еталонний метод орієнтується на кращі вітчизняні та світові досягнення при виробництві даного виду продукції. При цьому за еталон вибирають виріб-аналог і здійснюють аналітичне дослідження використовуваних у ньому матеріалів, включаючи їх якісні та кількісні параметри. Завдання підприємства полягає у створенні свого виробу, який за характеристиками не поступається, а переважає еталонний. Цей процес передбачає розрахунок норм витрат матеріалів на базі визначення корисних витрат ресурсу у виробі-аналогу і необхідних умов для їх реалізації. Отримані в такий спосіб норми витрат ресурсів відповідатимуть високому рівню досягнень у нормуванні споживання матеріальних ресурсів і сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності підприємства.